Пунта-Аренас ( — «піщаний мис») — місто на півдні Чилі на березі Магелланової протоки, столиця регіону Магальянес і Чилійська Антарктика, який крім території Магелланії (Південної Патагонії та Вогняної Землі) включає також спірні території, які розташовані за 60° південної широти і потрапляють в зону дії Антарктичної конвенції. Розташований в місті аеропорт — одне з небагатьох місць, звідки літаки літають в Антарктиду прямими рейсами.

Населення

Населення міста в 2005 році становило 117 тисяч чоловік. Більшість жителів — іспаномовні, але багато осіб югославського, ірландського і скандинавського походження. Після іспаномовних чилійців, найбільшу етнічну групу міста складають хорвати.

Історія

Іспанці здійснювали спроби створення поселення на цій території двічі до виникнення сучасного міста. Перше поселення, Номбре-де-Хесус, виникло в середині 16 століття, проте його мешканці скоро залишили поселення через суворий клімат та труднощі з доставкою чистої води та харчових продуктів. Друга колонія, Рей-дон-Феліпе, була створена 80 км південніше від Пунта-Аренас. Це поселення пізніше було перейменовано в Порто-Амбре («голодний порт»). Метою цього поселення було контролювати протоку і не давати піратам можливості проходження до Тихого океану. Проте, саме англійські пірати під командою Томаса Кавендіша врятували його останніх мешканців, які вижили, в 1587 роціІсторія Пунта-Аренаса.

Розкопки фундаментів церкви Введення святої Богородиці XVI ст. у цьому поселенні відкрили рештки кам'яних фундаментів, поховання, глазуровану кераміку та залишки дерева. Це все, що лишили по собі перші колоністи на кінці світу. Окрім того, було виявлено рештки людей з вогнепальними пораненнями, що свідчило про гострі конфлікти між ними.

Стратегічно важливу Магелланову протоку пробували підпорядкувати собі французи та англійці. В салезіанському музеї Пунта-Аренаса зберігається хрест, що був встановлений на могилі одного з капітанів відомого судна «Бігль» на англійському цвинтарі (1894) в затоці Сан Хуан протоки Магеллана.

Проте, серйозно укріпитися на берегах Магелланової протоки  вдалося саме Чилі. Саме чилійці збудували тут форт Бульнес на південь від сучасного Пунта-Аренаса і проголосили суверенітет над протокою. Наразі його укріплення — досить примітивні — є місцем відвідування місцевих туристів. Тут же було зведено перший дерев'яний костел.

Селище, що виросло в сучасне місто, було засноване чилійським урядом в 1843 році, але 18 грудня 1848 року було перенесено на сучасне місце, що і вважається датою заснування міста. Початково це також був невеликий форт та карна колонія. Перший храм в Пунта-Аренасі був збудований ще у 1854 р. У місцевому музеї пам'яті зберігся хрест, що зроблений з двох колон від першої дерев'яної церкви Пунта-Аренаса. Скоро після заснування в місті виріс великий порт. Господарському підйому Пунта-Аренаса сприяло вирощування овець (завезених з Мальвінських островів), а також полювання на морських левів, шкури яких добре продавалися в Європі. Також в регіоні було знайдено поклади вугілля та навіть золота, що визначило його економічний розвиток аж до 1940-х рр. Стрімкий розвиток міста відбувся в 1899—1910 р. Руаль Амундсен, що повернувся до міста з експедиції в 1899 р., відзначив, що в місті з'явилися електричне освітлення та телефон, а його мешканці почали вдягатися по останній європейській модіBarnes J.G. 10 aňios en la Antarctica / 10 years in Antarctica. — 2003—2013. -137 s.Martinic M. B., Baeriswyl R.  Palacio Sara Braun : ícono patrimonial de Punta Arenas / Sara Braun Palace: heritage icon of Punta Arenas. [Punta Arenas: s.n.] 2010. 197 p..

Життя Пунта-Аренаса було тісно пов'язане з океаном. З 1902 р. починається активний розвиток китобійного промислу, спочатку в Магеллановій протоці. Його наслідком стало різке скорочення популяцій китів у тутешніх водах.

Значення порту різко знизилося після початку експлуатації Панамського каналу в 1914 році. Проте, до 1920 р. місто було останнім портом перед виходом в Тихий океан. Відповідно до цього місто розвивалося як великий транспортний вузол в руслі останніх європейських традиційІсторія Пунта-Аренаса (англ).

Пунта-Аренас є важливим містом в історії освоєння Антарктики. Багато відомих експедицій вирушали на білий континент звідси, тут побувало багато відомих полярних дослідників. Наразі Пунта-Аренас є однією з головних брам до Антарктики. Наразі є базою американської національної наукової фундації (NSF), яка обслуговує операції в Антарктиці. Тут базуються американські криголами «Laurence M. Gould» та «Nathaniel B. Palmer». Портом користуються також чилійські криголам «Óscar Viel», транспортний корабель «Aquiles» та сторожовик «Lautaro», корейський криголам «Araon», німецький «Polarstern», іспанські «Las Palmas» та «Hespérides», перуанський «Humboldt», угурвайський «Vanguardia», а також бразильські кораблі «Ari Rongel» та «Almirante Maximiano». Останніми роками (2017—2021) саме через Пунта-Аренас вирушають Українські антарктичні експедиції на українську антарктичну станцію "Академік «Вернадський».

Географія

Місто розташоване на півострові Брансвік на материковому березі посередині Магелланової протоки. Це найпівденніше місто світу з населенням понад 100 тисяч мешканців, а також найпівденніше місто, що знаходиться на континенті. Місто оточують гори, в яких розташовано декілька популярних лижних курортів.

На іншому березі Магелланової протоки розташовано найбільше чилійське поселення архіпелагу Вогняна Земля — Порвенір (хоча і значно менше за Пунто-Аренас). За 100 км на південь від Пунта-Аренас розташована найпівденніша континентальна точка Південної Америки — мис Фроуерд.

Клімат Місто знаходиться у зоні, котра характеризується субполярним океанічним кліматом (Cfc за класифікацією кліматів Кеппена). Найтепліший місяць — січень із середньою температурою 10,6 °C. Найхолодніший місяць — липень, із середньою температурою 1,7 °С.

Річки Місцева річка, яка початково називалася Вугільною, а згодом, у зв'язку з копальнями, була названа річка Копалень (Rio de las Minos).

Ландшафти

У добру погоду з міста можна навіть побачити засніжену верхівку гори Сармієнто (2187 м н. р. м).

Природа

Викопна флора і фауна Серед прадавніх мешканців самого півдня Патагонії слід згадати динозаврів Патагонії та Антарктиди: титанозавра та гадрозавра (145—66 млн років тому) та морських рептилій, зокрема плезіозавра (99—66 млн років тому). Плезіозаврів знайдено в багатьох місцях Магелланії. Нещодавно на території парку Торрес-дель-Пайне виявлено і найбільше в південній півкулі родовище викопних залишків іхтіозаврів (140—130 млн років).

Крайній південь Патагонії характеризувала також своєрідна плейстоценова фауна. Це хижаки: патагонський ведмідь (Arcthotherium sp.) та шаблезубий тигр (Smilodon populator). Велетенський ссавець макраухенія (Macrauchenia patachonica) вимер перед 12 тис. років тому. Ягуар (Panthera onca mesembrina) зник тут 12 тис. років тому. Його залишки знаходять в місцевих печерах. Також цю фауну представляли південний кінь (Hippidion saldiasi), примітивний вовк (Canis avus) та славнозвісний велетенський лінивець — мілодон (Mylodon darwini). Завдяки останньому прославилося містечко Пуерто-Наталес, біля якого знайдено печеру Cueva de Milodon з муміфікованими рештками мілодона. Реконструкції цих тварин можна побачити в парку Марії Бенеті.

У пригирловій частині річки Копалень (Rio de las Minos) та узбережжю протоки трапляються винесені річкою шматки вугілля та шаруваті піщаники з відбитками давніх рослин.

Сучасна флора і фауна Колись територію міста було вкрито густим магеллановим лісом. Тепер він відступив на верхівки гірського ланцюга. Тут збережено його фрагмент у резерваті Магелланес. Деревостани тут сформовані з листопадного () та зимово-зеленого південного бука березового (Nothofagus betuloides), на гілках якого зростає аналог нашої омели — місодендрум (Misodendrum punctulatum)  та гриб цитарія Дарвіна (Cyttaria darwinii), який ще називають індіанським хлібом. В лісах зростає багато лишайників та мохів. Гілки буків декоровані білим мереживом лишайника — бороданя (Usnea barbata).

Під пологом лісу зростають папороть блехнум (Austroblechnum penna-marina), ситниковидна рослина (Marsippospermum grandiflorum), плаун магеланський (Lycopodium magellanicum), свиняче виногроно (Gunnera magellanica), калюжниця бестеблова (Caltha sagittata) та ін.Національний резерват «Магелланес».

Рештки подібного лісу можна побачити і в межах міста у парку Марії Бенеті на південній околиці міста.

У самому парку наявна невелика річка, на якій створено ставки. Зустрічається тут і патагонський барбаріс — калафате (Berberis microphylla). З ягід цієї рослини — одного з символів Патагонії роблять смачні джеми. Парк надзвичайно популярний у мешканців містечка і особливо у дітей.

Терени поблизу Пунта-Аренаса порушені випасом та іншими видами господарської діяльності, а рослинність, поширена тут, великою мірою європейська. Тут при дорозі зростають знайомі нам європейські злаки, талабан польовий (Thlaspi arvense), роман (Anthemis) та інші рослини.

У самому містечку наявні столітні дерева кипарису великоплідного (Cupressus macrocarpa), також ці ж дерева з формованою кроною та невеликі дерева араукарії чилійські (Araucaria araucana).

Найцікавішою в природному плані в містечку є Магелланова протока. На акваторії протоки зустрічаються численні морські птахи: баклани імператорський (Leucocarbo atriceps), неотропічний (Phalacrocorax brasilianus) та скельний (Phalacrocorax magellanicus), південний велетенський буревісник (Macronectes giganteus), сріблястий буревісник (Fulmarus glacialoides), чорнобровий альбатрос (Thalassarche melanophris), чилійський поморник з темною шапинкою (Stercorarius chilensis), пуфінур магеланський (Pelecanoides magellani) та ін.

Узбережжя протоки поросло псамофітною і галофітною рослинністю. Великі поля водорості макроцистіса грушоподібного (Macrocystis pyrifera) з хвилястими пластинами таломів тягнуться вздовж берега на мілководдях. На водах протоки інколи навіть з'являються кити, такі як малі смугачі (Balaenoptera acutorostrata) чи сейвали (Balaenoptera borealis). Зустрічаються дельфіни, зокрема темний глекорил (Lagenorhynchus obscurus) та головорил Комерсона (Cephalorhynchus commersonii).

На літоралі протоки можна відшукати рештки численних крабів, включаючи південного королівського краба (Lithodes santolla). Трапляються схожі на трилобітів рачки Serolis sp., Edotea magellanica та Exosphaeroma giga. В певні періоди року вода стає червоною від рачків лангустинів (Munida gregaria).

Тут можна відшукати високі конусоподібні черепашки магелланського лімпета (Nacella magellanica), великі рапановидні раковини (Odontocymbiola magellanica), їстівних мідій (Choromytilus chorus та Aulacomya atra) та ногітки (Ensis macha). Трапляються також білі схожі на чорноморську мію черепашки їстівного молюска (Retrotapes exalbidus), гребінець (Zygochlamys patagonica). На черепашках молюсків чи камінні оселяються велетенські балянуси (Megabalanus psittacus).

Багатство безхребетних, яких викидає на літоралі приваблює сюди численних птахів таких як домініканські (Larus dominicanus) та дельфінячі мартини (Larus scoresbii), чорноголові мартини (Larus maculipennis), чубата (Lophonetta specularioides) та пароплавна качки (Tachyeres leucocephalus), а також крячок американський (Sterna hirundinacea). На пляжах гуляють кулички побережники (Calidris sp.) та пісочники (Charadrius sp.). У місті також зустрічаються сірокрилі ібіси (Theristicus melanopis). На старих молах відсиджуються баклани (Leucocarbo atriceps).