«Енциклопедія українознавства» — україномовна енциклопедія про Україну, створена у 1940-х —1990-х роках під егідою Наукового товариства імені Шевченка в Європі (НТШ у Європі) розташованого у французькому місті Сарселі Я. Калакура. Енциклопедія українознавства // Смолій, В. А. Малий словник історії України. Київ: Либідь, 1997. 464 стор.: С. 146. ISBN 5-325-00781-5 НТШ в Європі та його «Енциклопедія українознавства» // Тимошик М. С. Історія видавничої справи: підручник. Київ: Наша культура і наука, 2007. 496 с.: C. 417—419 (2-ге вид., виправлене).
Загальний опис Всього енциклопедія складається з 14 томів. По аналогії з «Encyclopædia Britannica», ЕУ складається з кількох типів томів. Перший тип томів — це три томи так званої «Propædia» (1949) також відомих як «ЕУ-I» та «Енциклопедія українознавства. Загальна частина», де фактично розміщена одна велика розлога стаття про Україну на 1200 сторінок (нумерація всіх трьох томів наскрізна). Другий тип томів — це 10 томів так званої «Micropædia» (1955—1995) також відомих як «ЕУ-II» та «Енциклопедія українознавства. Словникова частина», де розміщуються короткі статті та плюс 11-й том із виправленнями та доповненнями. Усього енциклопедія містить понад 20 000 термінівПилипчук, Р. В.; Фещенко, Н. М. Енциклопедія Українознавства: про структуру, зміст та історію стволрення // Наука України у світовому інформаційному просторі: [зб. наук. ст.]. Вип. 12 / НАН України. — К. : Академперіодика, 2015. — Т. І. — С. 128—131З лабораторії творення «Енциклопедії українознавства» / Відп. ред. М. Железняк; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Київ, 2018. 352 с. doi:10.37068/b/9789660286665. ISBN 978-966-02-8666-5.
У 1993—2003 роках всі 14 томів було перевидано як «репринтові видання» в Україні у Львові (НТШ у Львові, лише «ЕУ-II») та Києві (Інститут української археографії, лише «ЕУ-I»). Паралельно з НТШ у Львові, у Києві альтернативну версію репринтового видання зі своїми власним художнім оформленням зробила харківська друкарська фабрика «Глобус».
У 1963—1993 роках була видана англомовна скорочена версія «ЕУ-1» (з 2-х томів) та «ЕУ-2» (з 5 томів, у яких містилося 12 500 термінів).
Передумови створення ЕУ
Спроби створити україномовну енциклопедію про Україну розпочалися ще у XVIII столітті, але так і не здійснилися.
Перші спроби створити україномовну енциклопедію про Україну У 1932—1934 роках у Харкові були підготовлені матеріали для трьох томів планованої 20-томної «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) під редакцією Миколи Скрипника. Перший том був підготовлений до друку на початку 1933 року, а в 1934 році вчені передбачали випуск ще двох томів, проте ідея першої «УРЕ» зазнала краху разом із радянською політикою «українізації 20—30-х років». Численні автори й редактори «УРЕ» через наявність «націоналістичного ухилу» були репресовані, а у листопаді 1934 року видавництво ліквідовано«Українська радянська енциклопедія» (1930—1934) та її редактор М. Скрипник: маловідомі сторінки історії видавничої справи . // Енциклопедичний вісник України. # 6–7 за 2015 рік, С. 90–98.
Спроби створити україномовну енциклопедію були продовжені у 1941 році у Кракові видавництво «Бистриця», де за редакцією Івана Раковського та Євген-Юлія Пеленського було підготовлено перший том «Енциклопедії Українознавства», але внаслідок воєнних труднощів II Світової Війни подальшу роботу було припиненоЗенон Кузеля. Дотеперішні українські енциклопедії // Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I), Т. 1. Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. С. 9-11..
Перші україномовні енциклопедії про Україну
Першою україномовною енциклопедією про Україну стала тритомна «Українська загальна енциклопедія» (УЗЕ), що вийшла у Львові в 1930—1933 роках під редакцією Івана РаковськогоОлег Романів.Довгий, тернистий шлях українства до самопізнання // Енциклопедія українознавства Т. 1.(ЕУ-II, Словникова частина). Львів, 1993. С. X—XVI, 1-4.].
Другою україномовною енциклопедією, що з'явилася ще до «ЕУ» у далекій Аргентині протягом 1957—1967 років, була восьмитомна «Українська Мала Енциклопедія» (УМЕ). Це важливе великоформатне видання обсягом у 2200 сторінок побачило світ завдяки зусиллям лише одного автора — професора Євгена ОнацькогоОлег Романів. [Незнана українська енциклопедія]. // Вісник НТШ #4 за 1992 рік.
Історія видання
Історія оригінального видання ЕУ «Енциклопедії Українознавства» була підготовлена та видана впродовж майже пів століття у 1949—1995-х роках українськими діаспорними вченими під егідою Наукового товариства імені Шевченка у Європі (розташованого у місті Сарселі у передмісті Парижа, Франція). При підготовці цієї енциклопедії науковці НТШ у Європі користувалися матеріали з різнобічних джерел, включно з виданнями української діаспори, виданнями з СРСР тощоЯценко О. «Упорядкування та комп'ютеризація бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка у м. Сарсель (Франція)» // Проблеми вдосконалення каталогів в наукових бібліотеках: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 14–17 жовтня 1997 р.). К., 1997.
Загалом «Енциклопедії Українознавства» складається з двох частин: «ЕУ-I» та «ЕУ-II». Перша частина що вийшла у 1949 році, також знана як «ЕУ-I» та «Енциклопедія українознавства. Загальна частина», по аналогії з «Encyclopædia Britannica» складається з так званої «Propædia» і у ній у трьох томах фактично розміщена одна велика розлога стаття про Україну на 1200 сторінок (нумерація всіх трьох частин наскрізна). Перший том містить загальні відомості про Україну: географію та природу, дані про людність, етнографію, мову. У другому томі представлена українська історія, церква, право, культура і, зокрема, література. Третій том за своїм характером дуже різноманітний: у ньому подані відомості про наше просторове мистецтво, театр, музику, науку, освіту, видавничу справу, пресу, бібліотеки, музеї, архіви тощо, а у прикінцевій частині третього тому викладені відомості про народне господарство, стан і розвиток суспільства, українське військо. Друга частина, що вийшла у 1955—1995 роках, також знана як «ЕУ-II» та «Енциклопедія українознавства. Словникова частина», складається з так званої «Micropædia» і у ній у 10 томах розміщуються більше 20 тисяч коротких статей-тлумачень на 4015 сторінках (нумерація всіх десяти томів наскрізна) плюс 11-й том з виправленнями та доповненнями.
Перевидання ЕУ в Україні
В Україні в перші роки незалежності репринтне перевидання здійснено відразу у двох видавництвах — у Львові організацією НТШ у Львові й у Києві харківською друкарською фабрикою «Глобус»Набок С. «Енциклопедія українознавства» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 243. — ISBN 978-966-611-818-2.
У Києві у Інституті археографії НАН України у 1994—1995 роках було перевидано перші три томи «загальної частини» енциклопедії, так зване «ЕУ-I».
У Львові під егідою НТШ у Львові та на кошти приватних спонсорів у 1993—2003 роках було перевидано одинадцять томів «словникової частини» енциклопедії, так зване «ЕУ-II». До першого тому вміщено статтю Олега Романіва «Довгий, тернистий, шлях українства до самопізнання», де подано доволі змістовну інформацію з історії українських енциклопедій та «Енциклопедії українознавства» зокрема. Художнє оформлення енциклопедії здійснив Ю. Кучабський. Перевиданням «ЕУ-II» у Львові опікувався видавничий комітет, що його очолили троє співголів — Іван Гель, Микола Жулинський, та Олег Романів.
Також паралельно зі львівським перевиданням 11 томів «ЕУ-II» передрук у Києві розпочала, майже одночасно зі львівським але все ж на кілька місяців пізніше, харківська друкарська фабрика «Глобус». Перевидання було здійснено у власному художньому оформленні й накладом вдвічі більшим аніж у львівського перевидання ЕУ.
Редакція ЕУ Головний редактор — Володимир Кубійович та Зенон Кузеля (томи 1—3 «ЕУ-I»), Володимир Кубійович (томи 1—10 «ЕУ-II») та Аркадій Жуковський (останній 11 том «ЕУ-II»).
Авторами статей-тлумачень виступили: Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець, Софія Янів, Микола Глобенко, Василь Маркусь, Олександр Оглоблин, Василь Витвицький, Святослав Гординський, Всеволод Голубничий, Євген Ґловінський, Богдан Кравців, Наталія Полонська-Василенко, Матвій Стахів, Атанас Фіґоль, Микола Чубатий та інші.
Фінансування ЕУ До 11-го тому «ЕУ-2» увійшов 111-сторінковий додаток під назвою «Фундатори Енциклопедії Українознавства 1954—1991» складений у 1992 році Іваном Керестілем, де зазначається, що енциклопедію було створено завдяки фінансовим внескам понад 3 тис. фундаторів: українських організацій та приватних осіб, пожертви яких склали майже $2,9 млн дол. США. Цю багатолітню акцію по збору пожертв, що отримала назву Акції-С (Сарсель), провадили упродовж десятиліть представники українських громад у більш як дванадцяти країнах західного світу. Важливим засобом Акції-С став неперіодичний бюлетень «Вісті з Сарселю» 13, який інформував українську громадськість вільного світу про поступ у створенні ЕУ, надавав відомості про фундаторів тощо; за час роботи над ЕУ-2 вийшло 32 числа бюлетеняОксана Гнатишин, Мирослав Мороз. Акція «Сарсель» // Енциклопедія Наукового товариства імені Шевченка, 2015. Одними з найбільших жертводавців були українці Канади, які за повідомленням газети «Свобода» станом на липень 1986 року зібрали десь 700 тис. дол. СШАСписок пожертв на Енциклопедію України // Газета Свобода (Джерзі Ситі і Ню Йорк), Ч. 125 (3 липня 1986). С. 4..
Похідні твори
Англомовна скорочена друкована версія «Encyclopedia of Ukraine»
У 1963—1971 роках за пропозицією Володимира Кубійовича на базі «ЕУ-1» вийшов англійською мовою великий двотомний енциклопедичний довідник про Україну під назвою «Ukraine. A Concise Encyclopedia»Ukraine. A Concise Encyclopedia, Vol. 1. Toronto: University of Toronto Press. edited by V. Kubijovyc. 1963. 1185 pp. [Ukraine. A Concise Encyclopedia, Vol. 2]. Toronto: University of Toronto Press. edited by V. Kubijovyc. 1971. 1334 pp .
У 1984—1993 роках на базі «ЕУ-2» було здійснено 5-томне паперове англомовне видання «Encyclopedia of Ukraine» (EU) у видавництві Торонтського та Альбертського університету куди увійшли понад 12,500 тисяч статей-тлумачень. До цього англомовного видання також додавався додатковий том під назвою «Encyclopedia of Ukraine. Map and Gazetteer of Ukraine» де подавалися географічні мапи України (масштаб 1:2 000 000). 2001 року вийшов додатковий том під назвою «Encyclopedia of Ukraine: Index and Errata» з індексом всіх термінів у 1—5 томахPress Release: Encyclopedia of Ukraine: Index and Errata. brama.com, 18 лютого 2002.
Англомовна онлайн версія «Internet Encyclopedia of Ukraine» У 2001 році з'явилася онлайн версія «Internet Encyclopedia of Ukraine» (IEU) під назвою Internet Encyclopedia of Ukraine () якою займається Canadian Institute of Ukrainian StudiesInternet Encyclopedia of Ukraine opens up a world of possibilities. The Ukrainian Weekly, October 5, 2003, No. 40, Vol. LXXI .
Станом на 2019 рік у енциклопедії вже є більше 7,2 тис. термінів, що є приблизно 45 % всіх термінів що були у оригінальній друкованій версії 1984—1993 років плюс деякі абсолютно нові терміни, які були відсутні у версії 1984—1993 рр.Internet Encyclopedia of Ukraine: Info. encyclopediaofukraine.com, 2019 Проєкт мережевої версії не закінчено й триває праця над наповненням енциклопедії — кінцева мета більше 20 тис. термінівIEU features populist writers in Russian-ruled Ukraine. Chas i poidii, 16 квітня 2009 INTERVIEW: Marko Stech speaks about Internet Encyclopedia of Ukraine project. The Ukrainian Weekly, 12 жовтня 2003, No. 41, Vol. LXXI Internet Encyclopedia of Ukraine Features: Ukrainian Literary Avant-Garde (1910s-1920s). ukrainianvancouver.com, жовтень 2013 .
Бібліографія
Повна бібліографія всіх 14 томів ЕУ:Енциклопедія українознавства . Корпус енциклопедичних видань України, 2019 Томи 1—3 (Загальна частина у 3 томах, «ЕУ-I»)