Модульне мистецтво — напрям сучасного мистецтва, що має на увазі створення творів шляхом об'єднання спільно стандартизованих одиниць (модулів) з утворенням більших, складніших композицій. У деяких роботах модулі можуть бути переміщені, вилучені або додані до вихідного набору .

Передумови Починаючи з 1950-х років ряд сучасних художників прагнули включити кінетичні методи в свої роботи в спробі подолати статичний характер існуючого мистецтва. Так американський скульптор Олександр Колдер одним з перших почав спроби впровадження фізичного динамізму в сучасному мистецтві, його роботи постійно змінювалися через постійний рух, в ряді випадків для цих перетворень не були потрібні зусилля людини. Швейцарець Жан Тенглі створював скульптури, що саморуйнуються, продовжив дослідження в області передачі динамічної мінливості твору мистецтва, створивши форму повної ліквідації. Угорський скульптор Віктор Вазарелі в 1955 році видав свій маніфест JAUNE, в якому стверджував, що його твори мистецтва множаться і повторюються в серіях на противагу статичному мистецтву минулого.

Промисловий дизайн та архітектура Модульність входить в світ сучасного мистецтва в основному за рахунок дисциплін промислового дизайну і архітектури . Бельгійський архітектор Луї Герман Де Конінк працюючи в команді створив перший зразок модульної кухні Cubex в 1932 році. Серія складалася з стандартних компонентів, що випускаються промисловістю, які могли бути об'єднані і збудовані в різних комбінаціях для розміщення в кухні практично будь-якого розміру. Американський дизайнер Гілберт Рохде в 1930-х — 1940-х роках працював над створенням модульних меблів для компанії Herman Miller Corporation, як і Де Конінк він розробив стандартні конфігурації модулів які легко вписувалися в будь-який інтер'єр при взаємозамінності. Використання модуля має багату архітектурну історію. У давнину архітектори використовували модуль, перш за все, як одиниці вимірювання направляючої пропорції плану.

Скульптура У 1950-х — 1960-х роках в США сформувався напрям скульптурного модульного конструктивізму його виникнення пов'язують з американськими скульпторами Ервіном Хауером і Норманом Карлбергом. Створювані в рамках напряму конструкції виявилися корисними і привабливими для використання в архітектурних стінах і екранах, часто демонструючи складні візерунки хвилеподібних тканеподобних лямок і витоків з отворами, які пропускають і фільтрують світло, створюючи при цьому хвилеподібні візерунки тіні.

Модульність в образотворчому мистецтві

Америка Роберт Раушенберг в 1951 році написав «Білу картину» яка складається з чотирьох однакових білих квадратів, з геометрією взаємопов'язаних форм ця робота одна з найраніших . Раушенберг досліджував цю тему в тому ж році створивши роботи з трьох і семи однакових прямокутних панелей, давши натяк на нескінченність тиражування. Прохолодна абстракція цих полотен віщує поява модульности як повноцінної тема мінімалізму 1960-х років . Тоні Сміт, Сол Левітт, Ден Флавін і Дональд Джадд підхопили естафету і стали самими продуктивними художниками модульного напрямку тих років.

Тоні Сміт почав художню кар'єру архітектурним дизайнером. Для того, щоб продовжити свою освіту, він працював підмайстром на деяких проектах Френка Ллойда Райта протягом декількох років, починаючи з 1938 року. Від Райта він навчився використовувати модульні системи у створенні архітектурних проектів. У випадку Райта, інтерес до модульної конструкції можливо був отриманий ним з його знайомства з модульною практикою в традиційній японській архітектурі . Взаємовплив архітектурних дослідів Тоні Сміта з дизайном і живописом дозволило художнику розвинути яскраво індивідуальний метод оперування кольором, формою і пластикою. Сміт буде використовувати шестигранник та інші елементарні геометричні форми в своїй архітектурній практиці, а починаючи з 1960-х років він почне виготовляти скульптури . Звільнившись від програмних і великих структурних вимог архітектури, в скульптурі Сміта тривимірні профілі модульної форми будуть використовуватися вже в естетичних цілях. Примітно що скульптор не створював роботи самостійно, розробляючи лише план і макет, створенням робіт займалися професійні сталевари і зварювальники .

Європа У Європі, де Мінімалістська школа модульного мистецтва часто розглядається як головним чином американське явище, обговорення модульності часто фокусується на його динамічної мінливості.

Грецький художник Леда Лусс Луйк створив модульні картини, що складаються з пересувних несучих певний малюнок панелей, встановлених в сталеву раму. Свої роботи він назвав «ModulArt». У цих роботах автор дає можливість глядачеві самостійно вибрати зображення на картині, пропонуючи альтернативні сюжети в динаміці, таким чином художник перетворює статичну картину в динамічну. Мистецтвознавець і теоретик Денис Закаропулос назвав це «новим способом руху в живописі». Концепція модульної техніки дозволяє користувачеві компонувати і перекомпонувати твір мистецтва, який вже підготовлений до перестановки його частин, забезпечуючи тим самим численні можливості для все нових і нових картин .

Примітки