Лев Володимирович Ру́днєв (; 13 березня 1885, Новгород — 19 листопада 1956, Москва) — російський радянський архітектор, живописець, скульптор і педагог; дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР, професор, доктор архітектури.

Біографія Народився року в місті Новгороді (тепер Великий Новгород, Росія) в сім'ї вчителя. 1895 року родина Руднєвих переїхала до Риги, де Лев закінчив реальне училище і художню школу. 1906 року поступив на архітектурний факультет Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (навчався у Леонтія Бенуа). Одночасно із навчанням в Академії, з 1912 року працював у майстерні академіка Івана Фоміна в якості його помічника. В ці ж роки почав самостійно виступати на архітектурних конкурсах і здійснив свою першу споруду — церкву-школу в селі Селезнівці Катеринославської губернії. 1913 року здійснив поїздку до Італії. У 1915 році закінчив Академію (дипломна робота — внутрішній двір університету) і продовжив працювати у майстерні Івана Фоміна (до 1916 року) та брати участь в архітектурних конкурсах.

З 1918 року — професор Петроградської академії мистецтв. З 1925 року керував архітектурною майстернею Будкому в Ленінграді, працював над проєктами та здійсненнями низки житлових і громадських будинків. 1942 року переїхав до Москви, де продовжив працювати над великими адміністративними спорудами, проєктування яких розпочав ще у Ленінграді. В перші роки після німецько-радянської війни працював над планами відбудови і реконструкції Воронежа, Сталінграда, Риги та інших міст, зруйнованих під час війни; працював над проєктами колгоспного будівництва, проєктував пам'ятники німецько-радянської війни. У 1948—1952 роках викладав у Московському архітектурному інституті (серед учнів Борис Бархін, Євсей Вітенберг, Володимир Мунц, Віктор Асс, Ігор Рожин).

Помер в Москві 19 листопада 1956 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві (ділянка № 1, ряд 44). Надгробок — стела з рожевого з чорними вкрапленнями каменю, на якій викарбувані портрет архітектора і великий напис російською мовою:

ЛЕВ РУДНЕВАРХИТЕКТОР

Стела встановлена на відполіровану могильну плиту з темного гранітуПам'ятник на могилі Льва Руднєва..

Творчість

Архітектура Серед робіт архітектора: Пам'ятник Жертвам Революції на Марсовому полі в Петрограді (1917); Профілакторій Московсько-Нарвинського району в Ленінграді (1927, у співавторстві з Олегом Ляліним); Будівля Військової академії імені М. В. Фрунзе в Москві (1937, у співаторстві з Володимиром Мунцем); на вулиці Маршала Шапошникова № 14/1 в Москві (1934—1938, у співаторстві з Володимиром Мунцем); на Фрунзенській набережній № 22 в Москві (1938—1955, у співаторстві з Володимиром Мунцем); Житловий будинок на вулиці Садовій-Кудринській № 28—30 у Москві (1947, у співавторстві з Володимиром Мунцем та Вікторомм Ассом); Головний корпус МДУ на Ленінських горах у Москві (1949, спільно з архітекторами Сергієм Чернишовим, Павлом Абросимовим, Олександром Хряковим та іншими; 1949—1953); Будинок уряду Азербайджанської РСР в Баку (1952, у співаторстві з Володимиром Мунцем); Палац культури і науки у Варшаві (1952—1955, у співавторстві). + Галерея Пам'ятник Жертвам Революції Головний корпус МДУ Палац культури і науки Будинок уряду Азербайджанської РСР

Живопис, скульптура Серед художніх робіт:

«Крим. Судак» (1937, акварель); «Композиція, Ленінград» (1941, олія); «Архітектор В. О. Мунц» (1943, акварель); «Художниця І. І. Фоміна» (1944, акварель); «Архітектор М. М. Соболєв» (1947, акварель); «Архітектор Я. О. Свірський» (1948, олівець); «М. М. Руднєва» (1950, олія); «Зима. Суханово» (1950, олія); «Літо. Суханово» (1951, олія); «Вид з вікна» (1952, олія); «Натюрморт» (1953, олія); «Жіночий портрет» (1956, олія); </div> Автор розпису на порцеляновій тарілці (1924); гіпсового портрету Олександра Маковського (1953).

Відзнаки Медаль «За перемогу над Німеччиною» (8 жовтня 1945Пам'ять народу.); Два ордена Трудового Червоного Прапора: 13 березня 1945 — до 60-річчя; 12 квітня 1955 — до 70-річчя; орден «Знак Пошани» (1947; в ознаменування 800-річчя Москви); Сталінська премія І ступеня (1949; за Головний корпус МДУ); Командорський орден Відродження Польщі (за будівництво Палацу культури і науки).

Вшанування пам'яті Архітектору встановлені меморіальні дошки: в Санкт-Перербурзі на вулиці Кірочній, 17, де з 1925 по 1942 рік він жив (1989, граніт; архітектор Віктор Хазанов)2ГИС.; в Москві на вулиці Садовій-Кудринській № 28—30, будівля 1, де він живМеморіальні дошки Москви. . Іменем архітектора у 1972 році названа вулиця у Санкт-Петербурзі.

Скульптор Микола Нікогосян створив скульптуру Льва Руднєва в повний зріст.

Примітки

Література В. Є. Асс, П. П. Зінов'єв, В. В. Лебедєв, В. О. Мунц, Я. Й. Свірський, В. В. Хазанов; Загальна редакція Я. О. Свірського. Архитектор Руднев. Москва, 1963 ; ; Исскуство стран и народов мира. Краткая художественная энциклопедия. Советская энциклопедия. Москва. 1971. Том 3. сторінка 723.; ; Популярная художественная энциклопедия. Архитектура • Живопись • Скульптура • Графика • Декораивное искусство. Советская энциклопедия. Москва. 1986. Книга ІІ. сторінка 202 .