Богдані́вка — село в Бориспільському районі Київської області (Україна). Відстань до райцентру становить близько 80 км і проходить автошляхом . Населення становить 782 осіб.

Село розташоване на стику меж трьох областей Київської, Полтавської та Черкаської областей і межує із Лубенським та Золотоніськими районами відповідно.

З 2020 входить в склад Яготинської міської громади.

Географія

Клімат

Історія

Козацька доба

Переяславський полк. Яготинська сотня. слобода Богданівська

В усіх адміністративних переписах с. Богданівка входила до Яготинської сотні (1648—1782 рр.)

Заснування села Богданівка У слідстві щодо хуторів Яготинської сотні за 1730 рік зазначається, що місце, де зараз Богданівка, кілька років тому було зайнято для хутора без усіляких документів, переяславським комендантом Яковлєвим. Переяславський полковник Танський Василь, посилаючись на незаконне захоплення степу Яковлєвим, повернув його хутір до рангу і володів ним, доки був полковником. При Танському осіло в цім хуторі людей 2 хати. Після Танського хутір перейшов до полковника Михайла Богданова, який оселив тут людьми понад 30 дворів, на ім’я полковника слобода і стала називатися Богданівкою. 1739 року на місце Богданова призначено за полковника Семена Сулиму. Богданов претендує на засновану слободку, оскільки вона ним оселена і не хоче уступати Сулимі, як рангової. Сулима силою своєї влади забрав не тільки слободку, а навіть коні та хліб Богданова, що були в слобідці. 1739 р. за це Богданов судився з Сулимою. За Сулими, як оповідали Данило Білокур, Петро Гайдай та Матвій Тонконіг, оселено людьми ще дві хати. 1761 р. в Богданівці вже було 36 хат, в яких житло 58 сімей. В цей час рахувалося до цієї слободи землі навколо на 17 верст 396 саж. Під час роботи Слідчої Комісії Розумовського 1761 р. Богданівка залишена за Сулимою. Сулима володів Богданівкою до своєї смерті, що мала місце 1766 р. Вдова його Параска Сулимина, бажаючи затримати в своїх руках на деякий час слоб. Богданівку, написала прохання до Малоросійської колегії. Вона писала, що чоловік її Семен Ів. Сулима вступив на службу 1722 р. і був у різних чинах аж до 1739 року, а цей рік призначений за полковника. Будучи в цім чині і не маючи по прикладу інших полковників на ранг деревень та жалування він служив в усіх походах за кошт зі своїх маєтків через що впав у бідність та довги. В останній час у своєму посіданні він мав лише слободку Богданівку з невеликою кількістю людей та степу оселену "по вольності", котрою володів попередній полковник Богданов. Зараз чоловік її вмер, син на службі й коли від неї заберуть слобідку Богданівку, вона конце буде розорена, а тому прохала колегію залишити слобідку хоч на два роки. Колегія 12 вересня 1766 р. ухвали слобідку Богданівку наперед, до розслідування та резолюції Рум'янцева оставить в розпорядженні Сулиминої. Опісля Богданівка перейшла до відома казни.Матеріали до історії заселення колишнього «вільного степу Яготинського» Стаття Козубенко К. І. "Записки Полтавського І. Н. О.", 1925. Т. ІІ. ст. 112–154.

Кінець козацької доби У 1764 Катери́на ІІ скасувала гетьманство в Україні.

У 1766 році села масово переходять до скарбниці.

Так з 1766 р. в запису про народження в церквах вже не будуть писати син козака чи посполита, а з'явиться напис «казенний крестьянинъ».

У 1775 р.вийшов «Указ Екатерины о роспуске козаков» Чортомлицької Січі, який щоправда не стосувався козаків Переяславського полку.

Далі ще «краще».

1783 р. Поширення кріпацтва на Лівобережну Україну. Жителям села в цьому плані «пощастило» тому, що богданівці стали залежні від держави, вважаючись проте особисто вільними, на відміну від кріпаків. Люди Богданівки отримали стан -державний селянин.

Богданівка є на мапі 1787 року.

Доба Російської імперії У 1849 році в Богданівці налічувалося 100 дворів з 841 жителем. (Для прикладу в 2006 році населення становило лише 648 осіб)

19 лютого 1861 цар Олександр II видав Маніфест про скасування кріпосного права і «Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності», який щоправда не стосувався державних селян Богданівки. За цими документами селяни - кріпаки ставали особисто вільними, але за поміщиками залишалося право власності на землю.

Черняхівська волость (Пирятинський повіт) Станом на 1885 рік Богданівка — колишнє державне село при річці Чумгак, 1107 осіб, 188 дворів, православна церква, 14 вітряних млинів.

З «Довідкова книжка з Полтавської губернії на 1908»: Старшина Черняхівської волості Пирятинського повіту — козак Георгій Володимирович Полешко.

Виписка з книги "Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області"В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX): "Со времени освобождения крестьян  население увеличилось на 60 %. Население Малороссийское с  примесью 1 % евреев. Из  крестьян  91 % находится на подворном  пользовании. Из  крестьян  63 % вышло из  крепостной зависимости и получили в  надел  по 2 дес. на ревизск. душу, а государственные— 3,4 дес. Под  пашнями 72 % всей площади. «

Якщо не має помилки в цій книзі, то богданківці після 1861 р. отримали не малі наділи землі на душу.

3.4» казенные"десятини = 3.71463515 гектарів

До 1923 року село входило до складу Черняхівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії.

Перша світова війна 1914 −1918 років. 1 серпня 1914 року розпочалася Перша світова війна.

Переглядаючи архіви, записи передвоєних і після воєнних років, книг духовної консисторії с. Богдановка, бачимо майже на кожній сторінці запис «солдат». Солдат Наум Андрійович Кононенко, солдат Іоан Семенович Овчарик… Багато односельців брали участь в цій війні, багато і не повернулося. Були напевно і герої, як наприклад прапорщик А.Г. Капустянський, уродженець с. Ковалівка, один з багатьох героїв Першої світової війни, повний кавалер знака ордена Святого Георгія.

Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (УНР) — 1917—1920  Під час революції деякі жителі Богданівки підтримали радянську владу, особливо активними були «бідняцькі маси».

Більшовики вміли агітувати. Для прикладу герой Першої світової прапорщик А. Г. Капустянський будучи командиром гетьманського загону при коменданті м. Переяслава в 1917 р., зрадив гетьмана і перейшов з гетьманської варти до більшовицького  партизанського загону. Загинув в бою з армією УНР  під Переяславом у січні 1919 року.

Чому односельці так "гаряче" підтримали нову владу і звідки взялась така кількість «бідняцької маси»?

З часу звільнення селян від кріпосницької залежності пройшло не так багато часу, всього 56 років.

Державні селяни отримали в наділ по — 3,4 дес. землі.

3.4 «казенні» десятина = 3.71463515 гектарів.

Після реформи 1861 року в Україні існувало подвірне землеволодіння. Тобто, земля вважалася власністю всієї родини, її не можна було продавати і ділити між членами родини.

Після реформ 1906 - 1911 р. П. А. Столипіна селянам дозволено купувати, продавати, виїжджати з села. Ці зміни сталися і в Богданівці. Село швидко розподілялось на багатих і бідних.  

Невже більшість богданівців за 8 років втратили всі свої наділи?

Де земля? Звідки  «бідняцькі маси»?

Якщо згадати, що наробили ці «бідняцької маси» в Яготинському районі, волосся стає дибки. Де подівся палац і господарські будови Розумовського в Яготині? Чи що стало з Троїцькою церквою та дзвіницею, у тому ж Яготині? Чи навіщо було знищувати церкву і родовий будинок письменника Гоголя в с. Гоголево, батьки якого збудували цю церкву для села? Чи де подівся родовий будинок і парк Євгена Павловича Гребінки в с. Мар'янівна, автора  безсмертного романсу «Очі чорні, очі пристрасні», написаного ним в 1843 році. Від будинку родини, яка виділили землю і кошти на будівництво  школи в с. Мар'янівна залишилося тільки купа старої цегли, а від парка тільки старий каштан, який за легендою посадив Т.Шевченко, гостюючи у Гребінок. У Ковалівці було знищено пивзавод Раковича, продукція якого на міжнародних виставках у Парижі одержувала найвищі нагороди — золоті медалі. Підприємство було гордістю краю … Розгромлені також були маєтки у Мойсівці, Перервинцях та інших селах. У Мойсівці назавжди зник прекрасний будинок Волховських, у якому кілька разів бував Т. Г. Шевченко, та який селяни розібрали на цеглу.

В селі спочатку закриють церкву, а потім і зовсім зруйнують. Іншого чогось  крушити й ламати було вже нічого, бо панських маєтків в тоді ще державному  селі не було. А так було б те саме, як і в інших селах. Руйнувати ж не будувати.

Однак, як це не тяжко, у переважній більшості, селяни підтримали радянську владу і ці погроми.

У перших числах вересня 1918 село зайняв один із загонів Гайдамацького куреню (Армії УНР) під командою капітана Белецкова. Були заарештовані "місцеві червоні партизани" і тих хто нищив і  крав поміщицький і державний інвентар. Їх було взято  під варту в «холодну» Черняхівського волосного управління.

Колективізація Напередодні колективізації, у 1926 році — село Ковалівського району Прилуцької округи, 2425 жит. Административно-территориальное деление Союза и список важнейших населенных пунктов с хронологическимперечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. / Народный комиссариат внутренних дел, Статистическое бюро. ‒ М.: Издание НКВД, 1929. ‒ 322 с..

В роки колективізації в Богданівці було організовано артіль ім. Шевченка.

В 1934 році на базі артілі утворено три колгоспи: ім. Молотова, ім. Ворошилова, ім. Кірова.

Голодомор 1932—1933 Штучний Голодомор 1932—1933 рр. — злочин більшовицького режиму, від якого загинули мільйони українців. У світовій історії знайдеться не так уже й багато аналогів, які за масштабом, жорстокістю, цинізмом методів здійснення й наслідками дорівнювали б українській трагедії.

Також і для села страшним лихом став Голодомор 1932—1933 рр. Жодної сім'ї не минуло горе.

За свідченнями очевидців загальна кількість померлих від Голодомору — 194 жителі.

Однак ця цифра дуже занижена. Тільки на прикладі своєї сім'ї (автора цієї статі про історію с. Богданівки), я бачу неточності в цьому списку. В списку записана тільки одна моя бабуся, яка померла в 10 років. Однак ще чотири дитини (три сина і ще одну доньку) мій прадід з прабабусею поховали від голодної смерті.

Та і як люди, яким було на момент голодомору від 2 до 7 років могли би точно скласти той список?

Мартиролог жителів села Богданівка — жертв Голодомору 1932—1933 рр. укладено за свідченнями Сидорової Л. О.1931 р.н.; Чапай П. К. 1929 р.н.; Гордієнко В. П. 1927 р.н.; Бойко Г. П. 1926 р.н.; Білокур М. В.1928 р.н.,записаними у 2005—2008 рр. Латай К. О.- завідувачкою сільської бібліотеки;Слабковською Н. М.-в.о. директора Богданівського сільського БК; Омельченко Г. І.-бібліотекарем.

Ховали померлих на сільському кладовищі.

Пам'ятний знак жертвам Голодомору встановлений у 1993 році на території Меморіального комплексу в селі.

Друга світова війна

Мешканці села брали участь у Польсько-Німецько-Словацько-Радянській війні вересня 1939 року, Радя́нсько-фі́нській війні, яка розпочалась 30 листопада 1939 року і тривала до 13 березня 1940 року.

Так продовжувалось до 22 червня 1941 року, до початку Німецько-радянської війни (так званої Вітчизняної, вперше цей термін використав Й.Сталін).

Майже з перших днів початку німецько-радянської війни, мешканці села, які проходили службу в Змінному складі територіальних частин Робітничо-селянської армії були відправлені в бій. Багато сільчан склали свої голови в перші місяці війни внаслідок бездарних наказів командування радянської армії.

На тій війні було вбито майже всіх чоловіків села. Кого не забрали в 1941 було забрано в 1943, вже після так званого визволення, а насправді реокупації села 21 вересня 1943.

Під час окупації село входило до складу Пирятинського гебіту.

Радянські війська ввійшли в село з 20 на 21 вересня 1943. Напередодні відступаючі німецькі війська відстрілювали худобу і палили хати.

Село від загарбників відвойовували війська Воронезького фронту.

Релігія

В 1896 році в селі Богданівка був побудований Свято-Петропавлівський храм.