Мура́д Ескенде́рович Аджієв (з 1994 року публікується під псевдонімом Мурад Аджі; 9 грудня 1944, Москва, РРФСР, СРСР — 7 березня 2018, Москва, Росія) — радянський і російський вчений, письменник, публіцист. Автор власної концепції Великого переселення народів, що зародився на Алтаї, історичній батьківщині древніх тюрків. За освітою географ, має ступінь кандидата економічних наук, доцент. За національністю кумик.
Біографія
Початок наукової діяльності Народився 9 грудня 1944 року в Москві. У 1964 році він вступив на географічний факультет МДУ, який закінчив у 1969 році. У тому ж університеті був прийнятий до аспірантури. Його кандидатська дисертація присвячена проблемі економіко-математичного моделювання освоєння Сибіру. Науковим керівником був професор В. Ф. Бурханов. Аджієв працював у відділі економічного прогнозування Міністерства кольорової металургії СРСР. З 1975 року він читав курс лекцій з економічної географії у фінансово-економічному інституті (ВЗФЕІ), де пропрацював 15 роківÖzer Z. B. Kaybolan Milletin Sesi: Murad Adji// Bilim ve İnsan Şahsiyetini İnşa Edenler. Editörler: Zeynep Bağlan Özer, Fatih Yapıcı, Şekip Aktay. — Ankara, Gazikitabevi, 2018Автобиография // Официальный сайт М. Аджиева.
У цей період він активно працює в галузі наукової журналістики, виступає в телевізійних передачах, багато часу проводить у наукових відрядженнях. Сфера інтересів Мурада Аджі включала в себе економіку, фізику, хімію, медицину, історію, театр, етнографію, літературу та ін. А його роботи в області економічної, соціальної та історичної географії в кінцевому підсумку сприяли пробудженню інтересу Мурада Аджі до історії.
У 1983 році в Москві була опублікована його науково-популярна книга «Сибір: XX століття», в якій автор тільки підходив до теми історії. Але вона стала важливим етапом в його житті. Автор звернувся до теми територіально-виробничих комплексів і демографічних зрушень, обумовлених освоєнням нових територій. Він показав Сибір як центр переплетення багатьох людських, виробничих, наукових, культурних проблемНеретина С. Новые книги. Мурад Аджиев. Сибирь: XX век // Природа. 1983, № 8.— с. 124 Але, як пише Аджієв, сказавши правду про грубі економічніх прорахунках держави при освоєнні Сибіру, він накликав на себе гнів ЦК КПРС і опинився в «чорних списках»Аджи М. Без Вечного Синего Неба: Очерки нашей истории.— М.: АСТ, Астрель, 2010. С. 54 . В даний час ця книга входить до переліку рекомендованої або додаткової літератури навчальних курсів деяких вузів РосіїНекрылов С. А. Рабочая программа «История Сибири». Специальность «история». // Томский государственный университетНекрылов С. А., Луков Е. В. Социально-экономическое развитие Сибири в послевоенный период. Учебное пособие. Исторический факультет. — Томск. Изд-во Томского университета, 2012. С. 65Воробьев В. В., Суворова Н. Г. История Сибири: Программа курса и указатель литературы. Исторический факультет. // Омский государственный университет.Лебедева Н. И. Культура Западной Сибири: Учебная программа // Омский государственный университет.
Аджієв і його книга опинилися в «чорних списках», коли «період застою» підходив до кінця. Цей період незабаром поступився місцем новій політичній, економічній і соціальній політиці і швидким змінам в житті. Неспокійним і складним цей період виявився не тільки для Центральної Росії, але і для всього Радянського Союзу. У таких непростих умовах Мурад Аджі продовжував свою дослідницьку і творчу діяльність. Йому не давали захистити докторську дисертацію. Його навіть не прийняли до Спілки журналістів, незважаючи на сотні публікацій в країні і за кордоном. Вимушений відмовитися від захисту докторської дисертації, Аджиєв самостійно вів дослідження донного льоду і концентрації важкої води на річках СибіруАджиев М. Э. Осторожно, тяжелая вода! // Наука и жизнь. 1988, № 10. Результатом цієї роботи стала гіпотеза про концентрацію важкої води в природі, в якій мова йде про природні родовищах дейтерію — ядерного паливаАджиев М. Э. Тяжелая вода? Почему бы и нет! — М.: Знание. 1989, № 3.. Основні ідеї гіпотези він виклав в 1989 році в науковому журналі «Материалы гляциологических исследований» (Матеріали гляціологіческіх досліджень) Аджиев М. Э. Явление криогенного концентрирования тяжелой воды // Материалы гляциологических исследований.— Т. 65. 1989. С. 65 і в ряді науково-популярних видань. Ця цікава гіпотеза про явище, «суть якого не була перш пояснена і спроба дати йому наукове пояснення», викликала інтерес фахівцівДив. наприклад: Дягтерев К. В поисках тяжёлой воды // Русское Географическое общество: Информационный портал. Цымбал Л. А. Синергетика информационных процессов: закон информативности и его следствия. — М.: Наука. 1995. Андреева Е. А., Константинова Н. А., Буравкова Л. Б., Синяк Ю. Е. Влияние воды различного изотопного состава на пролиферативную активность эндотелиальных клеток in vitro // «Авиакосмическая и экологическая медицина».— Т.39, № 3, 2005. Турчин А. В. Структура глобальной катастрофы: Риски вымирания человечества в XXI веке .— М.: ЛКИ, 2011. Семиков С. Лед и пламень // Инженер. 2005. № 2. Петров М. Н., Петров И. М. Патент на изобретение № 2366949. // Федеральная служба по интеллектуальной собственности, патентам и товарным знакам. Ирбэ В. А. Выделение в толщах пород интервалов, содержащих углеводороды и воду в различных фазовых состояниях методами разведочной, скважинной геофизики, нетрадиционным методом биолокации. // Геология и нефтегазоносность Западносибирского мегабассейна: Материалы Шестой Всероссийской научно- техниеческой конференции (23 — 24 апреля 2009 год) — Тюмень, 2009. Будник С. В. Талый сток со склонов . — Житомир: Изд-во ЖДУ им. И. Франко, 2010. Алексеев В. Р. Этот загадочный обыкновенный лёд // Наука и техника в Якутии. 2019, № 2 (37). На думку мерзлотознавця Алексєєва В. Р., дослідження Аджиева і його гіпотеза ставлять питання про необхідність проведення спеціальних робіт у цьому напрямкуАлексеев В. Р. Этот загадочный обыкновенный лёд //Наука и техника в Якутии № 2 (37) 2019.. Однак корупція, яка вкоренилася у ВУЗах, ідеологічний тиск змусили його в 1989 році завершити академічну кар'єру в Інституті.
Аджієв багато років співпрацював з відомими науково-популярними і літературними журналами Радянського Союзу: «Знание — сила» (Знання — сила), «Вокруг света» (Навколо світу), «Новый мир» (Новий світ). І в 1989 році він йде з інституту і починає працювати науковим редактором в знаменитому науково-художньому журналі «Вокруг света». Виступаючи в ролі журналіста і дослідника, пише етнографічні статті про «зникаючі» народи Радянського Союзу. На початку 90-х років XX століття бере участь в поїздках в «гарячі» точки, публікує нариси про військові дії на Кавказі. Його увагу привертають так звані малі народи, про які він розповідає у своїх нарисах. Це формує інтерес до нової теми, що визначила подальшу діяльність.
Його захопила історія власного народу, і це стало поворотним моментом у житті, що відкрив нову тему досліджень. Одна з його перших статей була про кумиків, інша — про карачаївців. Тоді і закріпилося за ним прізвисько Пантюркіст — ярлик, який за часів Радянського Союзу приклеювали людям за інакомислення. Хто є я? Що є моє коріння? З цих питань Аджієв починає свої перші дослідження минулого кумиків. Їх історію було прийнято відраховувати з XIX століття, з часів завоювання Кавказу. Ця офіційна точка зору в радянську епоху не підлягала обговоренню. У своїх нарисах Аджієв звернувся до дослідження більш далекого минулого. Що було раніше? У 1992 році в Рибінську (після серії статей на цю тему) виходить книга «Ми — з роду половецького!». Після публікації цієї книги Аджієва за вказівкою «зверху» звільнили з журналуОгрызко В. Прошлое глазами гуннов — Вестник тюркского мира. 2017, № 1. С.77 — 81.
Фактично припинилася і журналістська кар'єра. Так для нього почалося життя професійного письменника-дослідника. Відтепер він виступає під родовим прізвищем Аджі, замість прізвища Аджієв, з якою жив за радянських часів
Концепція Великого переселення народів і тюркологія Після звільнення з редакції журналу «Вокруг света» Аджієв продовжив самостійне дослідження. Він досліджує країну Дешт-і-Кипчак (Великий Степ, Половецьке поле)Халипаева И. А. — Вестник тюркского мира. 2017, № 1. С.8. Аджієв висловлює гіпотезу про велике переселення народів, що зародилося на Алтаї більше 2000 років тому. Він простежив передбачувані етапи переселення в часі і окреслив їх на географічній карті. Аджієв приходить до висновку, що країна Дешт-і-Кипчак сформувалася в результаті переселення з Алтаю і освоєння нових територій. Територія Дешт-і-Кипчак в 1-му тисячолітті простягалася від Байкалу до Атлантики і включала в себе значну частину території Сибіру і сучасної РосіїАджиев М. Э. Проблема этнической самоидентификации в общегосударственной структуре населения СССР (на примере кумыков) // Международный симпозиум «Право и этнос». Материалы для обсуждения. Москва — Голицыно, октябрь 1991. С. 141—149.
Результати своїх досліджень Аджієв виклав в 1994 році в книзі «Полынь Половецкого поля: Из родословной кумыков, карачаевцев, балкарцев, казаков, казахов, татар, чувашей, якутов, гагаузов, крымских татар, части русских, украинцев и других народов, ведущих свое начало от тюркского (кипчакского) корня и забывших его» (Полин половецького поля: з родоводу кумиків, карачаївців, балкарців, козаків, казахів, татар, чувашів, якутів, гагаузів, кримських татар, частини росіян, українців та інших народів, що ведуть свій початок від тюркського (кипчацького) кореня і забули його)Аджи М. Полынь Половецкого поля. — М.: ТОО «ПИК-КОНТЕКСТ», 1994 . Як сказано в анотації до 3-го видання книги, автор вважає, що російська історія, «всупереч прийнятій думці почалася зовсім не в IX столітті, а багато раніше»Аджи М. Полынь Половецкого поля.— 3-е изд. — М.: АСТ, 2006. . Особливу увагу в книзі Аджієв приділяє релігії древніх тюрків — тенгріанствуАюпов Н. Г. Тенгрианство как открытое мировоззрение — Алматы: КазНПУ имени Абая, 2012. С. 7.
"Полынь Половецкого поля"принесла популярність АджієвуДив. наприклад: Özer Z. B. Kaybolan Millet. Murad Adji. Polın'Polovetskogo Polya // Bilge, No 16/Mart, Atatürk Kültür Merkezi Yayınları, 1998. s.61-64 Pekin S. Kipçaklar ile İlgili Kitaplar ve Murat Adji //Yüzyılda Eğitim ve Toplum. Cilt 3 Sayı 7. 2014 9 Халипаева И. А. — Вестник тюркского мира. 2017, № 1. С.8 Полынный путь Биография в фотографиях // Сайт Мурада Аджи Колодяжный И. Забытая Родина (интервью с Мурадом Аджи) // «Литературная Россия». 17 декабря 2004 (№ 50) Федорова Л. Встреча с Мурадом Аджи // «Илин», 2002, № 1