Хейно Еллер (; 7 березня 1887, Дерпт, Ліфляндська губернія — 16 червня 1970, Таллінн) — естонський, радянський композитор, скрипаль, педагог. Народний артист СРСР (1967). Один із основоположників сучасної композиторської школи Естонії.

Біографія Народився 23 лютого (7 березня) 1887 року в Дерпті (нині Тарту, Естонія).

У 1907 році закінчив Юріївське реальне училище.

У дитинстві навчався гри на скрипці і приватно вивчав теорію музики. У 1907—1908 роках навчався по класу скрипки, в 1913—1915 і 1919—1920 — по класу композиції та теорії музики в Петроградській консерваторії у В. П. Калафаті. У 1908—1912 роках навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету.

У 1910—1920 роках — скрипаль в оркестрах драматичних театрів (у 1919—1920 в оркестрі Петроградського Великого драматичного театру). Паралельно, з 1917 по 1920 рік викладав скрипку в музичній школі.

У 1920—1940 роках викладав теорію музики та композицію і завідував відділенням теорії композики у Вищій музичній школі Тарту (один з учнів Карл Лейхтер), з 1940 і до кінця життя викладав у Таллінській консерваторії; з 1940 — професор (нині Естонська академія музики і театру).

У 1940 році був головою організаційного комітету, з 1944 по 1953 член правління Спілки композиторів Естонської РСР, в останні роки — член правління Музичного фонду Естонської РСР.

Помер 16 червня 1970 року в Талліні. Похований на Лісовому кладовищі.

Сім'я

Дружина — Ганна Кремер (1886—1942), піаністка (за національністю єврейка, загинула в німецькому концентраційному таборі). Дружина — Еллу Еллер (Meriva) (1908—1997), учениця Ганни Кремер у Вищій музичній школі Тарту. Брат — Олександр Еллер (1891—1971), скульптор.

Звання та нагороди

Заслужений діяч мистецтв Естонської РСР (1945) Народний артист Естонської РСР (1957) Народний артист СРСР (1967) Дві Державні премії Естонської РСР (1948, 1965) Два ордена Леніна (1965, 1970) Орден Трудового Червоного Прапора (1956) Орден «Знак Пошани» (1961)

Творчість Твори, здебільшого інструментальні, поєднують в собі характерні риси музики початку XX століття, класичну форму і елементи естонської народної музики. Стиль композитора близький до імпресіонізму.

На ранні роботи вплинули Е. Гріг, К. Дебюссі і А. Скрябін. Рання творчість Еллера знаменує собою початок нового періоду в естонській музиці. Композитор додає до домінуючого на той час національного романтизму імпресіоністичне звучання, яке помітне вже в симфонічних поемах «Світанок» (1920) і «Нічні заклики» (1921), а трохи пізніше звертається до експресіоністської манери письма (симфонічна поема «Привиди», 1924).

Середній період творчості відзначений витонченим ліризмом і в той же час появою великих епічно-драматичних творів, таких як Перша симфонія. У 1940-50-х рр. почав використовувати в творах мотиви естонської народної музики, характерний приклад — Тринадцять п'єс для фортепіано (1941).

Нарешті, в пізній період, шукаючи засоби глибшої виразності, успішно синтезує риси різних стилів, в тому числі і з власних ранніх робіт.

Один з найбільших представників естонської музичної культури XX століття, який мав величезне значення не тільки як композитор, але і як педагог: серед його учнів — Е. Тубін, А. Пярт, В. Капп, А. Ойт і багато інших відомих згодом естонських композиторів.

Основні твори

Оркестрові твори

Симфонії

Симфонія № 1 (1936) Симфонія № 2 (1947) Симфонія № 3 (1961)

Симфонічні поеми

«Епізод з революційного часу» (1917, 2 ред. 1969) «Сутінки» (Videvik; 1917) «Світанок» (Koit; 1920) «Нічні заклики» (Ööhüüded, 1921) «Привиди» (1924, друга редакція 1932) «В тіні і на сонці» (Varjus ja päikesepaistel, 1926) «Політ орла» (Kotkalend, 1949) «Співаючі поля» (Laulvad põllud, 1951)

Інші твори

Симфонічне скерцо (1921) Симфонічна легенда (1923) Симфонічна бурлеску (1927) Nenia для струнного оркестру (1928) Елегія для арфи і струнних (1931) Концерт для скрипки з оркестром (1933; 2-я ред. 1964) Три сюїти (1914 - Білі ночі, 1939; 1944) Музика для струнних (1942) Танцювальна сюїта (1942) Інтродукція та фугато (1942) Лірична сюїта (1945) Урочиста увертюра (1946) Увертюра для духового оркестру (1948) П'ять п'єс для струнного оркестру (1953) Фантазія для скрипки і малого оркестру (1964) Симфонієта для струнних (1967) Музика для струнних (1967)

Камерні твори

Ансамблі

П'ять струнних квартетів (1925, 1930, 1945, 1953, 1959) Чотири мініатюри для квартету (1954) Дві сонати для скрипки і фортепіано (1922, 1946) «Сосни» (Männid, 1929) Балада (1938) Вісім п'єс для віолончелі та фортепіано

Твори для фортепіано

Два циклу варіацій (1912, 1939) Чотири сонати (1920, 1937, 1944, 1957) Дві сонатини (1946 1950) Тринадцять п'єс на естонські мотиви (1941) Балада (1955) Десять ліричних п'єс (1960) Дванадцять багателей (1963) Фортепіанна музика в народному ладі (1965) 29 прелюдій, 6 етюдів, 8 вальсів інші твори.

Інші Дві п'єси для скрипкового соло (1931 - «Фантазія», 1940 - «На просторі») Три п'єси для флейти (1951) Близько тридцяти інших творів для скрипки П'єси для віолончелі, гобоя, контрабаса та ін. Інструментів Хори, романси, обробки народних пісень

Понад 100 інших творів.

Пам'ять У 1971 році ім'я композитора отримала Вища школа музики в Тарту. У 1987 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена Х. Еллеру. У 1987 році у дворі Талліннського музичного училища ім. Г. Отса встановлено пам'ятник Х. Еллерові. У 1991 року проводився Міжнародний конкурс скрипалів імені Х. Еллера. У 1998 році Естонським музеєм театру і музики заснована музична премія імені Хейно Еллера, що є однією з вищих нагород в царині музики в Естонії. Увійшов до складеного в 1999 році за результатами письмового та онлайн-голосування списку 100 великих діячів Естонії XX століттяSajandi sada Eesti suurkuju / Koostanud Tiit Kändler. — Tallinn: Eesti Entsüklopeediakirjastus, 2002. — 216 lk. ISBN 998570102X.. В Естонській академії музики і театру відкритий клас на честь композитора, де знаходяться фортеп'яно і фотографії, що належали композитору. У 2013 році вийшов музичний документальний фільм про композитора «Хейно Еллер. Квінтесенція».

Бібліографія Реммель Р., Хумана М. Хейно Еллер. Життя та творчість. — Л .: Радянський композитор, Ленінградське відділення, 1988.

Примітки

Посилання Еллер Хейно Янович Дані на сайті Біографія. ру Хейно Еллер біографія Еллер Біографія, творчість Премія Хейно Еллера H. Elleri muusikapreemiate üleandmine Eesti Teatri- ja Muusikamuuseumi sünnipäeval