Тара́сівка (до 1924 — Боярка або Будаївка) — село в Україні, в Боярській міській територіальній громаді Фастівського району Київської області. Площа — 888,8 га; населення — 7310 осіб (2020). День села — 28 серпня.
Історія Під час археологічних досліджень О. В. Сєрова у південно-східній частині села в урочищі Круті горби було викрито двошарове поселення скіфського періоду. Пам'ятка розташована на вододілі струмків Красного і Храмків на відстані 400 м від садиби № 107 по вулиці Чапаєва. Розміри поселення 180×350 м. У ньому було знайдено глиняний посуд, прикрашений орнаментом, кілька фрагментів ліпної кераміки скіфської доби.
Археолог Сєров в межах колишнього Запольського шляху відкрив поселення давньоруського часу на присадибних ділянках № 47—57 по вулиці Чапаєва на правому березі струмка Храмки. Площа поселення 0,5 га, висота 1,5—2 м, зі сходу обмежене греблею, яка утворює ставок. Тут знайдено кераміку XII ст. з чітко вираженою манжетою і верхнім краєм, прикрашену лінійним орнаментом, а також кружальні денця та стінки посуду. Мешканці поселення займалися землеробством, скотарством та гончарством. В той час існувало укріплення на нинішній Поповій горі, обнесене ровом, яке називали Бояр-Вітське.
Період після монголо-татар в історії села маловідомий. Згадок немає аж до XVI ст. Висуваються гіпотези про те, що села були спалені, люди вбиті або забрані в полон. Знахідок цього періоду знайдено не було.
Населення брало участь у визвольній війні 1648—1654 років. Саме поблизу села, в урочищі Клепені, збиралися місцеві селяни з навколишніх сіл та йшли до війська Богдана Хмельницького. У ці роки неодноразово виникали сутички на Васильківському шляху. Погроми польських маєтків і повернення привласнених польськими магнатами і шляхтою земель.
Під час Коліївщини до Боярки увійшли розвідувальні загони повстанців Івана БондаренкаБукет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7.
У документах 1772 року згадується, що село, яке тоді мало назву Боярка, належало Києво-Софіївському кафедральному собору. А в документах 1841 року вже згадується про те, що село було казенним. Станом на 1841 рік у селі було 94 житлових будинки, із них міцних — 60, зовсім старих — 34. Населення налічувало 550 осіб, у тому числі 262 чоловіки, 288 жінок. Більшість селянських господарств не мала тяглової сили. У селі було 33 коня, 65 корів. За селянами числилося 1363 десятини орної землі, 170 десятин сінокосу. 814 десятин навколо села було зайнято лісами та кущами лісами. Усе це змушувало селян іти на сторонні заробітки.
Покращання в житті селян не відбулося і після реформи 1861 року. Викупний платіж із села за рік становив 1946 крб 22 коп.
У 1864 році кількість населення збільшилася до 795 осіб. В економічному та культурному відношенні село залишилось відсталим. Із торгових та промислових об'єктів у селі були тільки винна крамниця та вітряний млин.
У др. пол. 1860-х розпочалося будівництво залізниці від Києва до Одеси. Залізнична колія проходила за 3 км від села, тож станція отримала назву «Боярка». Значна частина біднішого населення знаходила собі заробітки на будівництві залізниці.
У 1880 році в селі було відкрито першу школу, першим учителем став відставний солдат Василь Штаба. До школи ходили лише 10—12 дітей заможних селян. У 1898 році було призначено вчителя з духовної семінарії. На той час до школи ходили вже близько 40 хлопців та дівчат.
Станом на 1900 рік у селі було 373 двори, у яких мешкали 1490 осіб, з них 760 чоловіків та 730 жінок. У селі була 1651 десятина землі, з яких 71 належала церкві, 1580 — колишнім державним селянам. У селі були церква, церковнопарафіяльна школа, одна казенна винна лавка, дві кузні, три вітряки, пожежна частина. Сільська громада мала один хлібний магазин. Основним заняттям селян було землеробство, деякі селяни йшли на заробітки до Києва або на залізницю. Господарство велося за трипільською системою. Станом на 1 січня в селі було 268 чвертей озимого хліба.
Під час Першої світової війни у 1916 на території сучасного Києво-Святошинського району були створені табори для військовополонених австро-угорської армії. Вони були залучені до будівництва у Боярці та інших навколишніх селах.
Селяни села брали активну участь в утверджені Української Народної Республіки в повстанських загонах отамана Кармелюка. Збройний напад на канцелярію 4-ї дільниці Київської повітової варти в с. Будаївці 16 червня 1918 р. здійснили повстанці з с. Поштова Віта Хотовської волості під час якого загинули вартові Вишняк, Бондар, Подоляка, був поранений солдат із німецької комендатури, викрадені 10 гвинтівок, 8 шабель і револьвер, а також особисті речі начальника варти Науменка. Для затримання злочинців з Києва прибуло 25 вартових на трьох німецьких броньованих автомобілях. З'ясовано, що нічний напад здійснили С. Бугаєнко, І. Позихаренко, П. Михайленко і всього за підозрою затримано 9 повстанців із Будаївки, Гатного, Глевахи.
У 1918—1919 роках створювалися повстанські загони проти денікінців. Одним із керівників місцевих повстанців був Степан Пантелеймонович Іванчук. У грудні 1919 року, готуючись до нападу, повстанці розібрали залізничну колію, зруйнували телефонний зв'язок, унаслідок чого в Боярці зупинилися всі поїзди з військовим та іншим майном. У ніч на 23 грудня денікінці з бронепоїзда освітили Боярку та її околиці та відкрили артилерійський і кулеметний вогонь. Сили були нерівними і повстанці змушені були відступати через Юрівку та Віту-Поштову. У боротьбі з денікінцями в ту ніч загинули громадяни села Борис Платонович Петриченко та Андрій Михайлович Гороховський, яких спалили в топці бронепоїзда.
У 1924 році в селі створено першу комсомольську організацію, до складу якої ввійшли 7 комсомольців. Секретарем організації став Олекса Минович Олійник. Того ж року з ініціативи комсомольської організації збори селян вирішили перейменувати село Боярка на село Тарасівку з нагоди 110-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. У «Списку поселень Київщини» за 1924 рік значиться: с. Боярка (Тарасівка).
Дерев'яна церква за штатом відносилася до 5-го класу, землі мала у 1863 р. 68 десятин, була збудована 1810 р. на місці попередньої священиком Давидом Компанем, у 1895 р. відремонтована. Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Боярка (приписне с.* Будаївка) (з 1924 село перейменовано на Тарасівку) XVIII ст. — Київської сот. і п., з 1781 р. Київського пов. і нам., з 1797 р. Київського пов. і губ.; XIX ст. — Глеваської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України.
Герб затверджений 26 березня 2006 року XXIII сесії сільської ради IV скликання. Автор — Сизон В. Г.http://heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=3129#verh
Київський укріплений район
На межі двадцятих та тридцятих років минулого століття між селами Тарасівка та Крюківщина було споруджено першу лінію оборони КиУР. Під час війни це був п'ятий батальонний район оборони. Німці наступали на Тарасівку з Віти-Поштової через Юрівку вздовж зазделегідь побудованих укріплень, що робило їх малоефективними. Село було зайняте 6 серпня, через пару днів звільнене. Лінія фронту стабілізувалась між Тарасівкою та Юрівкою і вже не мінялась до здачі Києва.
ДОТи дійши до наших часів зруйнованими. ТАУТи зберіглись краще. Вцілів один командно-спостережний пункт № 230, який є пам'яткою історії № 513/51-Ко.https://dimoss90.livejournal.com/1642.html
Транспорт На території села розташована залізнична зупинка Тарасівка (зупинний пункт, Південно-Західна залізниця).
Релігія
Християнство Храм Успіння Пресвятої Богородиці Церква «Божа любов» (баптизм)
Іслам Також з 2021 року у селі будується громадою кримських татар мечеть «Кучук Джамі» ((крим. Küçük Cami, маленька мечеть).
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська481794.62 %російська2474.85 %вірменська140.27 %білоруська30.06 %болгарська20.04 %румунська10.02 %інші/не вказали70.14 %Усього5091100 %
Особистості В селі народилися
Браудо Ісай Олександрович (1896—1970) — радянський органіст, музикознавець та педагог. Вишняк Володимир Федорович ( 1950) — український графік. Гончаренко Володимир Тарасович ( 1947) — український графік Кузьменко Любов Іванівна ( 1950) — українська актриса, співачка (сопрано), педагог. Заслужена артистка України. Павлюченко Поліна Григорівна ( 1945 — народна артистка України. Сінягуб Антон Сергійович (1993—2017) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Шелехова Галина Тарасівна ( 1951) — український мовознавець.
Мешкали Проценко Володимир Миколайович ( 1954) — український письменник, журналіст, краєзнавець, член Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України. Проживав з 1981 по 1994 рік і працював за суміцництвом у сільській школі.
Галерея
Примітки
Джерела СЕЛО ТАРАСІВКА — МІСТА ТА СЕЛА КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ — Міста і села України. Київщина 2011 СЕЛО ТАРАСІВКА — СЕЛА — Києво-Святошинський район Київської області 2009 Києво-Святошинський район Київської області Боярка на history.org.ua