Прабатьківщина слов'ян — територія, яку займали давні слов'яни (праслов'яни), згідно з археологічними, антропологічними та мовними ознаками, до розселення по історично засвідчених місцях проживання.

Теорія

Проблема прабатьківщини слов'ян є складною і загальноприйнятого розв'язання не має. Вона вирішується головним чином на основі лінгвістичних та археологічних даних, оскільки окремі ареали палеоантропологічних залишків здебільшого не збігаються з межами територіального поширення відповідних мов. Разом з тим самі по собі лінгвістичні дані не можуть забезпечити формулювання остаточних висновків про територію слов'янської прабатьківщини, необхідно враховувати також відомості історії, антропології, етнографії та інших наук.

З лінгвістичних даних найважливіше значення для висвітлення питання про прабатьківшину слов'ян має топоніміка (зокрема гідроніміка), давні лексичні запозичення в праслов'янській мові з інших мов і в інші мови з праслов'янської та результати реконструкції структурних елементів праслов'янської мови у відношенні до елементів інших індоєвропейських мов, а коли йдеться про одиниці лексичного складу, — також у ролі позначень природних реалій, здавна специфічних для певних територій.

Концепції Існує ряд історичних концепцій щодо спільної прабатьківщини слов'ян: Вісло-Одерська. Сформульована в XIX столітті чеським істориком і засновником славістики, Павелом Шафариком, надалі польськими вченими і російським славістом Олексієм Шахматовим. Локалізує прабатьківщину слов'ян у Польщі, між долинами Вісли та Одеру. Вісло-Дніпровська. Засновником цієї теорії є чеський славіст Любор Нідерле, вона локалізує прабатьківщину слов'ян між басейном середньої Вісли і Карпатами на заході, Нарвою й Прип'яттю на півночі, Середнім Дніпром на сході та Верхнім Бугом, Дністром і Прутом на півдні, з центром на Волині. Ця теорія, викладена в його праці «Слов'янські старожитності» (1902), стала відправним пунктом для низки інших концепцій, які розміщували слов'ян у двох протилежних від Вісли напрямкахОсновні концепції походження та розселення слов'ян // Історія України у питаннях та відповідях: навч. посіб. / В. І. Масальський [та ін.]. — Донецьк: Донеччина, 2009. — 399 с. — ISBN 978-966-556-897-1Історіографія проблеми походження та стародавньої історії слов'ян // Історіографія історії України: Курс лекцій: навч. посіб. для студ. іст. вузів / Коцур В. П., Коцур А. П. — Чернівці: Золоті литаври, 1999. — С. 18. — 520 с. — ISBN 966-7577-05-8. Дніпровсько-Одерська. Розширена попередня концепція, західну межу ареалу прабатьківщини слов'ян посунуто до Одри, тобто включено включено ареал шафариковської концепції. Дунайська. Першим її у XII ст. висловив Нестор Літописець, який у Повісті временних літ написав, що слов'яни розселились з Дунаю. Скіфо-сарматська. Викладена в анонімній «Баварській хроніці» () XIII століття, історично помилкова. Виводить генезис слов'ян від іранського населення Північного Причорномор'я. Послідовником цієї теорії в XX столітті був відомий тюрколог Лев Гумільов. Сучасні послідовники цієї теорії вважають предками слов'ян або місцевих скіфо-сарматів, або навіть такими, що прийшли до Європи разом з гунами.

Дунайська гіпотеза В Повісті временних літ автор наводить біблійне пояснення походження народів і, за його версією, слов'яни походять від Ноєвого сина Яфета:

В XIX ст., коли історична наука походження народів ще тільки формувалася, версія розміщення прабатьківщини слов'ян на Середньому Дунаї, в Норіку була дуже популярною серед науковців Російської імперії. Зокрема, її прихильниками були Микола Надєждін, Микола Карамзін, Сергій Соловйов та Іван Філевич. В XX ст. цієї версії дотримувався російський історик Олег Трубачов, за що його критикували інші науковці, зокрема, Олексій Толочко.

Вісло-Дніпровська гіпотеза Новітні дослідження міжнародної групи вчених з Німеччини, Австрії, Польщі, Чехії та Хорватії на чолі з консорціумом HistoGenes, опубліковані в престижному науковому рецензованому журналі Nature у вересні 2025, локалізують прабатьківщину слов'ян у регіоні, що охоплює сучасні південну Білорусь і північну Україну. Це місце є найімовірнішим для проживання сформованого праслов'янського населення на початку нашої ери. Автори також виявили, що в VI—VIII ст. відбулася масштабна генетична зміна у Центральній та Східній Європі, яку пов'язують із поширенням слов'янської культуриGretzinger, J., Biermann, F., Mager, H. et al. Ancient DNA connects large-scale migration with the spread of Slavs. Nature (2025). https://doi.org/10.1038/s41586-025-09437-6Генетики виявили прабатьківщину всіх слов'ян // ТСН. — 04.09.25.

Розселення

З часом прабатьківщина слов'ян не залишалася незмінною, вона переміщувалася й розширювалася, її найдавніша територія знаходилася там, де ранні праслов'яни (не пізніше середини І тисячоліття до н. е.) виділялися з-поміж сусідніх з ними предків інших індоєвропейських народів — прабалтів, прагерманців та інших. Це могло мати місце в південно-східній частині Центральної Європи, можливо, в середньому Подунав'ї або в північному Прикарпатті. На наступному етапі відбулося, очевидно, значне переміщення прабатьківщини слов'ян у північному напрямі приблизно до верхів'я Прип'яті. Звідси почалося поширення праслов'ян на схід до Дніпра (можливо, спочатку по території північніше Прип'яті з наступним переміщенням на південь по правобережжю Дніпра і на захід до Вісли та Одера). В VI ст. звідси почалося масове розселення слов'ян через Наддністрянщину і Карпати на Балкани.

Аль-Фазарі у 772—773 роках згадує володіння слов'ян, площа яких складала 3 500 на 700 фарсангів.А. Я. Гаркави. Сказание мусульманских писателей о славянах и русских

У XI ст. слов'яни займали вже значну територію в Східній і Центральній Європі від Адріатичного й Егейського морів до Балтійського моря і Ладозького озера та від правобережжя Ельби (Лаби) до лівобережжя Дніпра. Дивись також Слов'янські мови.

Див. також Полісся Етногенез слов'ян Праслов'янська мова Норик Само (держава) Бурштиновий шлях Хорутани Східні слов'яни Західні слов'яни Слов'яни

Примітки

Джерела Давні слов'яни. Археологія та історія: навч. посіб. [для викл. і студ. іст. ф-тів вищ. навч. закл., вчителів загальноосвіт. шк.] / Н. С. Абашина, Д. Н. Козак, Є. В. Синиця, Р. В. Терпиловський ; НАН України, Ін-т археології, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Каф. археології та музеєзнавства. — К. : Стародавній світ, 2012. — 366 с. : іл. — Бібліогр.: с. 360—363. — ISBN 978-966-2608-05-2 Синиця Є. Росія — (пра)батьківщина слов'ян? // Лікбез. Історичний фронт. — 29 вересня 2014 Кобычев В. П., «В поисках прародины славян», г. Москва, изд. Наука, 1973 г., 168 с. Коломиец В. Т. Значение данных сравн.-истор. фонетики для исследования славян. этногенеза. В кн.: IX Міжнар. з'їзд славістів. Слов'ян, мовознавство: Доповіді. К., 1983; Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Индоевроп. язык и индоевропейцы, кн. 1-2. Тбилиси, 1984; IX Междунар. съезд славистов. Мат-лы дискуссии: Языкознание. К., 1986; , «Праславянский язык. Достижения и проблемы в его реконструкции», М. «Прогресс», 1987; Півторак Г. П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови. К., 1988; Трубачев О. Н., «Этногенез и культура древнейших славян», М. «Наука» 2003; Сегеда С. Основні етапи антропологічної історії давнього населення України // Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект. — Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2001. — С. 144—196 256 ст. — ISBN 966-7601-34-Х;

Література Ранньослов'янський період історії України // У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України / Сегеда С. — К.: Інформаційно-аналітична агенція «Наш час», 2012. — С. 222—239. — 432 с. — (Сер. «Невідома Україна»). — ISBN 978-966-1530-80-4; Сегеда С. Найдавніші історичні витоки слов'янства за даними антропології // Народна творчість та етнографія. — 2005. — №. 6. — С. 18-23. Сорока // Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. — С. 444. — 544 с. — ISBN 978-966-580-454-3.

Посилання Коломієць В. Т. Прабатьківщина слов'ян // У пошуках слов'ян // Тіні згаданих предків. Від склавинів до русинів. Прадавня Україна, Русь і походження українців / Авт. кол.: М. Відейко, О. Комар, О. Моця, А. Плахонін, Є. Синиця; Упоряд. К. Галушко. — Харків: КСД, 2016. — 351 с. — (Історія без цензури). Т. І. Алексєєва Мапа за антропологічними та археологічними даними Дослідження передісторичних етногенетичних процесів у Східній Європі