Вели́кий Крупіль — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Населення становить 543 особи (2024 рік)https://rada.info/upload/users_files/04360296/f341d2fab27b005a190b8337799acf1a.docx. Село входить до складу Згурівської селищної громади. Перша згадка про село датується 20 березня 1625 року.
Історія Заснований 1211 році. Мав старинну назву Крупль, згідно перепису городищ Київської Русі. Після монгольської навали занепав.
Великий Крупіль до початку XVII століття
У Великому Круполі була знайдена римська монета з зображенням імператора Марка АвреліяКропоткин В. В. VIII. Отдельные находки римских монет без указания металла//Клады римских монет в Восточной Европе. — ВДИ, 1951(4). с. 241—282 (№ 327) , що, можливо, свідчить про те, що торгівля на крупільських землях існувала ще в II столітті нашої ери.
Серед селян існує легенда, що у Недрі під час осушення боліт віднайшли рештки давньоруського човна, але це поки що не знайшло документального підтвердження.
XVII століття: козацькі часи
В селі на валах розташоване городище Русі, знищене татаро-монголами. У 1898 році на території городища знайдена римська монета із зображенням імператора Марка Аврелія Антоніна (26.04.121 г. — 17.03.180 г.), римского імператора який посів престол з 07.03.161 року. Відбудоване місто Крупіль у середині XVI століття і підпорядковане Волинському воєводству. Поруч містечка королем Речі Посполитої зведений Яруспіль, як адміністративний центр для виробництва селітри з навколишньої сировини (городища, могильники, кургани). Для міста Крупіль в 1570 році король пожалував Магдебурзьке право.
Інша документальна згадка про Великий Крупіль (у документі — Крукполе) датується 20 березня 1625 року. Згідно з документом, Бартоломію Обалковському (Bartłomiejowi Obalkowskiemu) дається довічне право на видобуток селітри у Києві та по всій Україні по смерті нинішнього володаря цього привілею, Яна Чернишевського (Jana Czerniszewskiego). Також Обалковському надаються міста Березань (Berezan), Биків (Bykowo), Яблунів (Jabłonow), Миргород (Mirhorod), Зигмонтів (Zygmuntow) та Крукполе (Krukpole) у київській землі (w ziemi kijowskiej)Див. 1625.03.20 . Таким чином, вже у першій згадці Крукпіль фігурує як місто.
Друга згадка про Крупіль також пов'язана з селітрою. Так, 1636 року Крукпіль згадується як містечко, що належить до «Адміністрації селітряних маєтків» — організації, що займалася видобутком селітри в УкраїніСелітряне виробництво.
1646 року Крукпіль згадується серед міст, що були "захоплені" Яремою Вишневецьким.
З початком Хмельниччини крукпільські козаки також брали участь у національно-визвольній війні. 1648 року під Крукполем деякий час стояв табором Ярема Вишневецький. Того ж року Крукпіль увійшов до складу Басанської сотні Переяславського полку.
1648 року виходить в світ «Загальна карта України» Ґійома Левассера де Боплана, на якій Крукпіль позначено як Яруспіль або Ярушпіль. Причина такої заміни невідома. Інші карти, на яких позначено Яруспіль замість Великого Круполя, можна побачити тут.
В козацькому реєстрі 1649 року у Яготинській сотні фігурує «Демян Крукъполский»Реєстр .
Коли 1653 року на Переяславську раду їдуть московські посли на чолі з Василем Бутурліним, вони, зокрема, проїжджають через Крукпіль по дорозі Переяслав — Москва, що проходила тут.
1654 року була утворена Крукпільська сотня з центром у КрукполіГулевичи в «Реестре войска Запорожского 1649 г» Переяславский полк (1648—1782) :: Переяславский полк :: Полки :: Украина козацкая — полки :: Украина (Україна) :: Страны и регионы Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорізького у 1648—1782 рр. — Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2007 — С. 162 — ISBN 978-966-383-095-7.. Точний склад сотні та її устрій невідомі, бо вона була того ж року розформована. Скоріше за все, вона включала сам лише Крукпіль. З цього часу Крукпіль був єдиним містечком у полку, що не мало власної сотні та належало до іншої.
Остання згадка про Крукпіль з XVII століття датується 1665 роком — тоді Крукпіль було виключено зі складу полкуПЕРЕЯСЛАВСКИЙ ПОЛК . Поки що точно невідомо, що дало підстави для такого рішення І.Брюховецького — найімовірніше, містечко було зруйноване під час одного з військових походів на Лівобережжя, бо достеменно відомо, що на великій відстані села довкола Крукполя усі належали до Переяславського полку. Цю здогадку підтверджує і те, що пізніше Родіон Дмитрашко заснував КрупільВже без другого «к» в назві наново.
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Крупполе. У ньому було 27 дворів, усіх 27 чоловіків названо поіменно. У 24 дворах тримали 24 воли та 16 коней, 2 двори були «ґрунтовими» (без орної худоби), а 1 двір був «бобильським» (без землі).Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933, с. 336-337.
XVIII століття: село Крупіль
4-м червня 1704 року датований тестамент, у якому вказується, що колишній переяславський полковник Родіон Дмитрашко осадив (тобто заснував) село Круполе. В купі зі звісткою 1665 року та відсутністю вістей про Крупіль майже усю другу половину XVII століття, а також з тим, що таке містечко, як Крупіль, повинно було б згадуватися в документах, якби існувало, дає підстави вважати, що Крукпіль було зруйновано приблизно у 1660-х роках та відновлено Родіоном Дмитрашко в кінці століття.
1705 року Р. Дмитрашко помирає, і Крупіль відбирають у його вдови, віддавши натомість перекладачу Київської губернської канцелярії Федору Корбе. Після цього Круполе ще кілька разів згадується у різноманітних актах. 1719 року Федір Корбе повторно отримав грамоту на Крупіль. В тому ж році переяславський полковий осавул Яків Пилипенко отримав універсал від гетьмана Івана Скоропадського на Круполь.
Імовірно, що хутір Корбина Гребля був заснований або отримав назву від Федора Корбе. Пам'ять про нього і досі живе у селі, він відомий як «пан Корб».
На початку 1730-х років під час опису «маєтностей Малоросії» у Круполі проводиться опитування «старожилів», які вказують на те, що село засноване Родіоном ДмитрашкоМякотин В. А., Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка. — Харьков: Типография губернского правления, 1896. — с.17 .
У 1731 році Круполем усе ще володіє вдова Федора Корбе.
Можливо, у той час селом володіли декілька господарів, бо існують дані, за якими 1735 року Захар Забіла продає Крупіль як володіння свого діда.
Наступного разу є звістка про село Крупілля у складі Басанської сотні 1750 року.
У 1781 році в селі був один священник (що підтверджує наявність церкви), 74 хати виборних козаків, 76 хат козаків підпомічників та 67 хат посполитих. Згідно з «Описом Київського намісництва 1787 року», Круполем володіють колезький радник Іван Корбе та бунчуковий товариш Семен Пилипенко. Тут проживає 749 людей. Крім того, цим роком датована перша згадка Малого Круполя та перше вживання назви «Великий Крупіль».
На цьому звістки XVIII століття про село Круполе перериваються.
XIX — початок XX століття: містечко Великий Крупіль
1834 року містечком Круполем вже володіє рід Бутовичів, що зафіксовано у документах.
1850 року в Круполі налічується 150 дворів та 1033 жителів.
За даними від 1859 рокуВойтівська волость (Переяславський повіт), у Великому Круполі проживає 1107 жителів, містечко має 232 двори, православну церкву (це була попередниця Михайлівської церкви, розібрана 1878 року), 2 постоялих будинки, 37 вітряних млинів та маслобійний завод. Відбувалося 5 ярмарків на рік.
З 1870 року в Круполі в Бутовичів зберігається оригінал портрету Івана Мазепи, вивезений за часів Української революції 1917-1921 рр. до США і згодом повернутий в Україну. Нині цей портрет показують на деяких виставках. Портрет перевезли до Круполя через пожежу у домі в Черевках, де він зберігався, і він був родинною реліквією Бутовичів, бо був дарований їхнім предкам самим гетьманом.
У 1878 році стару крупільську церкву «по ветхости» розібрали, а замість неї в тому ж році поставили нову, теж дерев'яну. Значну кількість грошей на будівництво Михайлівської церкви пожертвував сам поміщик Бутович. При храмі діяли бібліотека та земське училище, прихід складали Великий та Малий Крупіль.
Великий Крупіль фігурував у «Энциклопедии Брокгауза и Ефрона», де йому було дано такий опис:
Також слід зазначити, що до Круполя у XIX столітті завжди приписували хутір Корбина Гребля.
У 1902 році Михайлівська церква має 2441 парафіянина а її настоятелем є Димитрій Філянський.
Станом на 1910 рік містечко має 317 дворів, з них 163 належить козакам, 135 — селянам, 1 — євреям, 3 двори належали непривілейованим верствам інших занять, а у 10 дворах проживали привілейовані верстви. Загалом населення становило 1694 людини. У Великому Круполі був паровий млин, що на той час було досить рідкісним явищем, а крім нього було ще чимало звичайних вітряків, що зосереджувалися в основному на нинішній Голубівщині. Працювали церковно-приходська, а згодом — народна школа, де було 2 учителі.
1912 року в церкві парафіян привілейованих верств 54, міщан — 12, козаків — 1536, селян — 791, загалом — 2342. Священник — Олександр Курдиновський, псаломщик — Андрій Москаленко, церковний староста — козак Федір Цирупик. 1912 року населення містечка складало 1580 осібСписок населённых мест Полтавской губернии с кратким географическим очерком губернии. – Пл.: изд.губ.стат.комитета, 1912 г. – 517 с..
Загалом, містечко було одним з торговельних центрів Східної Київщини. По хліб приїжджали купці, закупали й везли додому. Містечко славилося грубими сукнами, які скупляли люди, зокрема, із Золотоноші. Загалом, тут був торговельний осередок, де багато купців відкривали свої лавки. Розташовувався ярмарок на горбі у центрі села, і діяв постійно. Подальшому розвитку торгівлі та ремесел завадили відсутність залізниці та драматичні події Української революції. На найвищому місці розташовувався двір поміщика Бутовича, а у центрі стояли ще два його будинки — тут була економія, конюшня, амбари, скотові двори та казарми для наймитів. Щоденно у Бутовича працювали декілька сотень селян, декотрі інші брали земельні ділянки в оренду, а ще деякі йшли працювати до інших місць на літо.
У селі відбуваються події, описані в романі Олеся Гончара «Таврія».
XX століття (радянські часи): село Великий Крупіль
1917 року у селі спалахнуло повстання проти поміщика Бутовича. Проводирями повстання були Іван Степанович Гудименко, Василь Харитонович Гудименко, Іван Трохимович Усмединський, Н. Т. Приходько. Організаторами «поділу» майна Бутовича виступили Михайло Гаврилович Шашко, Василь Федорович Яхно, Михайло Якович Кулага та Іван Андрійович Опанащенко. Наступні події Української революції призвели до загибелі багатьох жителів Круполя.
1921 року, після остаточного встановлення комуністичної влади, було організовано перше товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), до якого спочатку увійшло 10 сімей, але кількість членів поступово збільшувалася («добровільно-примусовим» способом). Наступного року було створено місцеву організацію Комуністичної партії, яку очолив Іван Трохимович Усмединський, а згодом — і комсомольську організацію. 1925 року в селі з'явився перший трактор і перший тракторист — Іван Тимофійович Чередниченко (за іншими даними — Михайло Якович Кулага).
1923 року в Великому Круполі проживало 1956 жителів.
У 1923-1925 роках Крупіль входить до складу Лехнівського району Прилуцького округу, бувши центром Великокрупільської сільради, до складу якої, окрім власне Великого Круполя, входив ще хутір Корбина Гребля. 1925 року Лехнівський район відійшов Київському округу.
У 1927 році у Великому Круполі налічувалося вже три ТСОЗи.
Слід зазначити, що, починаючи зі встановлення радянської влади, Великий Крупіль втратив статус містечка.