Беатріче Ченчі (; 6 лютого 1577, палаццо Ченчі, Рим — 11 вересня 1599, міст Святого Ангела, Рим) — італійська дворянка, ув'язнена своїм батьком, римським аристократом Франческо Ченчі (1527—1598), який неодноразово ґвалтував її. Щоб уникнути знущань і втекти з дому, у 1598 році разом з мачухою Лукрецією Петроні-Ченчі та братом Джакомо вступила в змову, щоб убити батька, грубого і розбещеного старого, який знущався з членів своєї сім'ї.
Історія вбивства та те, що до нього призвело, шокувала Європу. Попри суспільне співчуття, Беатріче Ченчі було обезголовлено в 1599 році після жахливого судового процесу з катуванням за вбивство в Римі. Беатріче прославилася своєю красою, гідною і величною поведінкою під час суду і страти. Ця історія послужила сюжетом численних літературних творів.
Цю історію згадує Тарас Шевченко в поемі «Княжна».
Примітки
Див. також Беатріче Ченчі (фільм, 1956)
Джерела О. Стужук.
Посилання Ченчіо (Ченчі) Беатріче