Джузеппе Баццані (, 1690-1769) — італійський (мантуанський) художник і викладач з півночі країни доби пізнього бароко і рококо венеціанського зразка першої половини XVIII ст.

Біографія

Джузеппе Баццані походив з забезпеченої родини ювеліра Джованні Баццані. Перші навички малювання та призвичаєння до художньої творчості син отримав у батька. Опанування художнього фаху він продовжив в майстерні Джованні Канті (1653–1715) в місті Парма. Учнем Джованні Канті був також художник Франческо Марія Райнері, що став приятелем Баццані. Джованні Канті був переважно пейзажистом та полюбляв батальний жанр, тобто тяжів до академічної манери в живопису. Сам Канті і сам Франческо Райнері залюбки використовували різноманітні ракурси. Все це помітно вплинуло на чутливого до чужих художніх знахідок Баццані, що дивуватиме оточення і замовників як нетерплячістю, так і надзвичайно вільним стилем живопису, майже хаотичним в своїй сміливості. Він наче починав нудьгувати, якщо створення картини затримувалося. Частка його картин справляла на глядачів враження ескізів чи незавершеності. В XX ст., коли ескізність почали поціновувати, авторитет Джованні Баццані піднявся до рівня таких авторитетних митців як Алессандро Маньяско, Франческо Гварді, Федеріко Бенкович.

Баццані також широко використовував темні фарби і різноманітні ракурси облич і фігур, нехай це були і найважливіші персонажі релігійного твору — Христос, Богородиця, жінка-свята. І це тоді, коли академічна манера наполягала на ясній побудові твору, врівноваженості композиції, ясному відтворенні і доброму освітленні облич біблійних героїв. У Баццані були і врівноважені, і ясно освітлені композиції (Мадонна з немовлям, Переконання апостола Фоми), але навіть в них використані різноманітні ракурси, закрученість фігур, що додавало композиціям рухливості, своєрідної грації, такої привабливої для всіх майстрів доби рококо.

Більшу частину свого життя Джузеппе Баццані провів у Мантуї, де й була зосереджена більша частина його релігійних творів, стінописів у місцевих палацах (стінописи на тему «Історія Александра Македонського» в палаці д'Арко, Мантуя), портретів його роботи.

Художник був забезпеченим, але бездітним. В похилому віці він всиновив свого учня Доменіко Конті, що додав до свого прізвища Баццані. Конті-Баццані (1740–1815) згодом перебрався на працю у Рим і був вже прихильником класицизму в римському його варіанті.

«Оплакування Христа» як приклад шедевру Баццані

В творах Баццані є впливи ранніх творів фламандця Пітера Пауля Рубенса. Це не дивно, бо в молоді роки Рубенс попрацював саме в Північній Італії. Але Баццані мав власне тяжіння до яскравих картин Паоло Веронезе. Особливо він виділяв пізню, темну манеру венеціанського корифея, де панують сутінки, а промені світла вихоплювали лише найважливіші деталі картин чи біблійних персонажів. Вже Паоло Веронезе наважився затемнювати обличчя найважливіших фігур в релігійних образах, навіть якщо це обличчя Богородиці. Цю особливість темної манери Веронезе творчо використовував і Джузеппе Баццані, що затемнював і обличчя янголів, і обличчя самого Христа, якщо того вимагав його художній задум. Сміливий Баццані ніколи не відмовлявся і від чорної фарби, якою так старанно нехтувала більшість прихильників рококо.

Шедевром майстра стала біблійна картина «Оплакування Христа» (створена ним в темній манері Веронезе), котра потрапила в катедральний собор Мантуї. Надто сміливий ракурс голови Христа — зробив його обличчя майже невидимим. Своєрідно освітлене лише його тіло гімнаста, наче побите батогами. Такі сміливі і водночас такі делікатні мазки чорної фарби на жовто-тілесному можна знайти хіба що в картинах шедеврах того ж Паоло Веронезе. Грайливе рококо у Баццані позбавлялось легковажності і наповнювалося драмами реального життя.

Обрані твори

Автопортрет з учнем, овал, музей Франческо Гонзага, Мантуя Серія картин «Пори року» або «Сезони», Національний музей Швеції, Стокгольм Динарій Кесаря, Музей мистецтв, Сан Дієго, США Смерть дружини царя Персії Дарія, палацо д'Арко, Мантуя Стінописи в палаццо д'Арко, Мантуя, «Історія Александра Македонського» Поцілунок Іуди, Спрінгфілд, штат Массачусетс, США Екстаз Св. Терези Авільської, Музей образотворчих мистецтв (Будапешт), Угорщина Портрет невідомого дворянина, овал, приватна збірка Святий Антоній Падуанський з Христом немовлям, Національна галерея (Лондон) Винищення немовлят царем Іродом, Державний художній музей, Копенгаген, Данія Хрещення в Йордані, церква Сан Джованні дель Доссо Моління про чашу (Христос у Гетсиманському саду), Уффіці, Флоренція Хресний шлях Христа, церква Сан Барнаба, Мантуя Оплакування Христа з Марією Магдалиною, різні варіанти (Катедральний собор, Мантуя ) Видіння Святого Ромуальда, церква Сан Барнаба, Мантуя Введення Марії у храм, ДМОМ, Москва Відпочинок Святої Родини на шляху до Єгипту, Музей Венеції 18 століття Переконання апостола Фоми, Художній музей університету Аризони, США Мадонна з немовлям. Естаз святої жінки (близько 1750 р.), князівський палац, Мантуя

Галерея

Література і ресурси інтернету Perina, Chiara (1964). Some Unpublished Paintings by Giuseppe Bazzani. The Art Bulletin. pp. 227–231. Wittkower, Rudolf (1993). Pelican History of Art: Art and Architecture Italy, 1600-1750. Penguin Books, Ltd. pp. 478–479. Encyclopedia Treccani, Dizionario Biografico degli Italiani - Volume 28 (1983), entry by Ksenija Rozman.

Посилання