Респу́бліка Нау́ру, офіційно Республіка Наоеро (науруанською Repubrikin Naoero) — карликова держава на однойменному кораловому острові в західній частині Тихого океану площею 21,3 км² і населенням 10 261 особа станом на 2015 рік. Незалежність держави було проголошено в 1968 році.
Острів Науру лежить на відстані 42 км на південь від екватора. Найближчий острів Банаба лежить на відстані 288 км на схід і належить республіці Кірибаті. Науру є найменшою незалежною республікою на Землі, поступаючись тільки Монако і Ватикану, найменшою острівною державою, найменшою державою за межами Європи та однією з двох республік у світі поряд зі Швейцарією без офіційної столиці (неофіційна столиця країни — округ Ярен, де перебувають парламент і аеропорт країни).
Заселене корінними народами Мікронезії та Полінезії, Науру наприкінці XIX століття як колоніальний протекторат було приєднано до Німецької імперії. Після Першої світової війни Науру отримав статус мандатної території Ліги Націй під спільним управлінням Австралії, Нової Зеландії та Сполученого Королівства. Під час Другої світової війни Науру було окуповане японськими військами та звільнене тільки 13 вересня 1945 року вже після капітуляції Японії. В 1947 році Науру став підопічною територією ООН, зберігши свій довоєнний статус. Протягом 1940—1950 років оформився рух за незалежність країни, а острів отримав власні органи самоврядування. Незалежність Науру була проголошена 31 січня 1968 року.
Держава входить в Співдружність Націй. 14 вересня 1999 року Республіку Науру прийняли в ООН. Крім того, держава — член Південно-тихоокеанської комісії. У квітні 2016 року Науру стало 189 членом Міжнародного валютного фонду.
Етимологія Походження слова «Науру» точно невідоме. Як і зараз, науруанці у далекому минулому називали острів «Naoero». Німецький професор Пауль Хамбрух, що відвідав острів в 1909–1910 роках, давав наступне пояснення етимології цього слова: згідно з його думкою, «Naoero» є скороченням фрази «а-nuau-а-а-ororo» (у сучасному написанні «A nuaw ea arourõ»), яке перекладається з науруанської мови як «я йду на морський берег». Проте німецький католицький місіонер Алоїс Кайзер, що прожив на острові Науру понад 30 років і посилено вивчав науруанську мову, не визнавав це тлумачення, оскільки місцевою мовою після слова «морський берег», що уживається з дієсловом рух, має бути вказівне слово «rodu», яке перекладається як «вниз». Самі науруанці під словом «морський берег» розуміють найглибше, низовинне місце острова. Воно використовується як по відношенню до суші, так і до моря. Сам факт того, що Хамбрух не враховує слова «rodu» в поясненні етимології слова «Naoero», дозволяє говорити про безпідставність його припущень.
В острова є й інші назви: англійські колоністи до 1888 року називали Науру «Приємним островом» (). Німці називали його «Nawodo» або «Onawero». Пізніше написання слова «Nauru» було змінене на «Naoero», щоб європейці правильно вимовляли назву країни.
У травні 2026 року було прийнято конституційну поправку, яка змінила англійську назву на «Республіка Наоеро», що відповідало написанню науруанською мовою.Naoero
Природа
Природа Науру — це унікальне поєднання природної краси і важких наслідків людської діяльності. Незважаючи на обмежене біорізноманіття, острів має значущі природні ресурси: від прибережної рослинності до багатих морських екосистем.
Острів Науру розташований в західній частині Тихого океану на відстані приблизно від екватора. Найближчий острів Банаба розташований на відстані на схід від Науру і належить Республіці Кірибаті. Площа виключної економічної прибережної зони — , з яких доводяться на територіальні водиВиняткова економічна зона Науру. 2006 /nauru/countryprofile.html Постійна місія Республіки Науру в ООН .
Острів Науру — піднятий кораловий атол, приурочений до вершини вулканічного конуса. Острів має овальну форму, зі сходу узбережжя увігнуто — там розташовується затока Анібар. Площа острова — , довжина — 6 км, ширина — 4 км. Довжина берегової лінії — близько 18 км. Найвища точка — 65 метрів — розташована на кордоні округів Айво і Буада. Приблизно на відстані від берега глибина океану досягає більш ніж 1000 м. Пов'язано це з тим, що в цьому місці розташований крутий обрив, що досягає океанічного дна.
Геологія. Рельєф Поверхня острова являє собою вузьку прибережну рівнину шириною в 100—300 метрів, навколишнє вапнякове плато, висота якого в центральній частині Науру досягає 30 метрів. Плато раніше було покрито потужною товщею фосфоритів, що сформувався, імовірно, з екскрементів морських птахів. Острів облямований вузьким кораловим рифом (ширина близько 120—300 метрів), який оголюється під час морського відпливу і усіяного рифовими піками. У рифі прориті 16 каналів, що дозволяють невеликим човнам підходити безпосередньо до берега острова+ 10 / NAURU.pdf Республіка Науру. National Assessment Report .
У внутрішньому районі острова знаходяться величезні вапнякові зубці та піраміди, що залишилися після фосфоритних розробок. Висота цих споруд в окремих місцях перевищує 10 метрів, а сам кар'єр є величезним лабіринтом із безліччю улоговин і западин. Вузькоколійна залізниця була побудована спеціально для полегшення доставки вироблених фосфоритів в порт острова. В районі вапнякових брил практично відсутній ґрунтовий покрив, тому вся дощова вода не затримується на поверхні, а просочується крізь гірську породу.
Географи, геоморфологи та геологи ретельно вивчали рельєф, ґрунт і геологічну структуру острова і з отриманих даних докладно відновили геологічну історію Науру. Атол Науру існує з дуже давніх часів. Дотепер зберігся риф з коралів третинного періоду. Згідно з геологічними дослідженнями, в палеогені поверхня дна сучасної лагуни острова перебувала на 60 метрів нижче сучасного рівня Світового океану (тобто практично весь острів був затоплений водою). У період міоцену епохи неоген атол був значно піднятий: дно сучасної лагуни виявилося на 10 метрів вище сучасного рівня Світового океану. Приблизно в цей же час острів Науру зазнав сильної ерозії, внаслідок чого відбулися зміни карстового рельєфу. Згодом центральна частина острова виявилася під водою, в результаті з'явилася мілководна лагуна в центрі атолу. У численних заглибленнях і порожнистих просторах між рифовими вапняками накопичувалися осади різних відкладень, багатих фосфором. Затоплення острова тривало досить довгий період, тому за цей час відкладення в лагуні зазнали значних змін: відбулося збагачення наявних фосфорних сполук.
Потім був тривалий період підняття суші Науру. Поверхня лагуни виявилася вільною від води, і на атолі стали з'являтися рослини. В даний час внутрішній район Науру підноситься над поверхнею океану на 20—30 метрів. На острові збереглося лише одне заглиблення, лагуна Буада, яка повністю ізольована від океанічних вод.
У представленій вище картині геологічних процесів на острові Науру є два спірних моменти. По-перше, ставиться під сумнів описаний процес формування місцевого рельєфу. На узбережжі та на кам'янистих мілководдях, особливо в східній частині острова, є велика кількість збережених маленьких кам'яних колон, які протягом дуже тривалого періоду були схильні до ерозії з боку морських хвиль. Можна тільки уявити, якого сильного впливу з боку океану зазнали райони мілководдя під час підняття острова. Цей простір не був захищений, у всякому разі, в рифі округлої форми відбулося формування широких проходів. Подальше підняття поверхні Науру призвело лише до того, що тривало розмивання, а дощова вода згладжувала кам'яні колони й зубці.
По-друге, спірним залишається процес формування фосфоритів. На кар'єрах, де добувався так званий «науруїт», видно, що пласт фосфорних відкладень має дуже складну структуру: типовими є численні уламки різної висоти. Отже, первісне нагромадження фосфоритів, які зазвичай формуються з загиблої маси планктону, зазнавало багаторазових змін під впливом ерозії та зміни залягання.
У складній і тривалій історії острова були періоди сильних тайфунів, коли відбувалося вимивання уламкових матеріалів. Подібні зміни можна дотепер спостерігати на багатьох атолах Тихого океану. На Науру відбувалося постійне вимивання тонкого шару ґрунту, в той час як жовна фосфоритів, через які просочувалася дощова вода, нікуди не зникали. Поступово порожнисті форми рельєфу, перш за все, западини та щілини брил з рифового вапняку, заповнювалися гравієм і уламками.
Існує й інша версія виникнення родовища фосфоритів на острові: в процесі вивітрювання порід на поверхні відбувалося утворення заглиблень і гострих конусів, які служили ідеальним місцем для гнізд птахів. Поступово острів покривався екскрементами морських птахів. Утворене гуано поступово перетворилося в фосфат кальцію. Вміст фосфату в гірській породі острова перевищує 90 %.
Клімат Клімат на Науру — екваторіальний мусонний, спекотний і вологий. Середня температура становить близько . У денний час вона зазвичай коливається між і , а в нічний — між і . Денна температура може досягати . Середня річна кількість опадів — . Трапляються посухи, а в окремі роки випадає до опадів. Такі суттєві коливання пояснюються явищем Ель-Ніньйо. Сезон дощів триває з листопада по лютий, коли переважають західні мусони (сезон циклонів)Клімат Науру. 2007 . З березня по жовтень панують вітри північно-східного напрямку. За рік на острові випадає близько води при практично повній відсутності поверхневого стоку.
Гідрологія
Річки на острові Науру відсутні. У південно-західній частині острова є невелике злегка солонувате озеро Буада, яке живиться за рахунок дощових вод. Його рівень на вище рівня навколишнього Тихого океану.
Однією з проблем острова є дефіцит прісної води. На тлі збільшення чисельності населення країни, вона з кожним роком стає все гострішою. На острові діє всього лише одна опріснювальна установка, яка працює на електроенергії, що виробляється єдиною в Науру електростанцією. Однак через дуже високу вартість електроенергії установка часто перестає працювати. Виходом з цієї ситуації є тільки те, що під час дощів населення збирає воду в спеціальні ємності й надалі використовує її в побутових потребах, для поливу садів і для худоби. У період посухи вода привозиться на суднах з Австралії.
В окрузі Ярен знаходиться невелике підземне озеро , яке пов'язане з системою печер Мокуо. Поруч з узбережжям розташоване скупчення невеликих лагун, з усіх боків оточених сушею.
Рослинний і тваринний світ
Через дуже маленький розмір острова, його ізоляцію від континентальної суші та великих архіпелагів на Науру існує всього 60 видів місцевих судинних рослин, жодна з яких не є ендеміком. Сильні руйнування після Другої світової війни, монокультурне поширення кокосової пальми та розробки фосфоритів призвели до знищення рослинного покриву на більшій частині Науру, який в даний час відновлено тільки на 63 % території.
На острові повсюдно ростуть кокосові пальми, фікуси, лавр та інші листяні дерева. Поширені також різні типи чагарникових формацій. Найбільш густа рослинність поширена на прибережній смузі острова шириною близько 150—300 метрів і біля околиць озера Буада. У внутрішній частині Науру зустрічається гібіскус, а також посадки вишні, мигдалевого і мангового дерева. Низинні місцевості острова покриті густою рослинністю, представленою в основному низькорослими рослинами, в той час як на височинах переважають дерева.
Тваринний світ Науру бідний. Усі ссавці були завезені людьми: щури, кішки, собаки та свині, а також кури. Плазуни представлені ящірками. Більш різноманітна орнітофауна — всього 6 видів (кулики, крячки, буревісники, фрегати, голуби). Багато комах та інших безхребетних. У водах навколо острова водяться різноманітні акули, морські їжаки, молюски, краби та безліч отруйних морських тварин.
Охорона природи Науру сьогодні стикається з низкою серйозних екологічних проблем, які пов'язані як з природними факторами, так і з антропогенним навантаженням.