Мельня

Ме́льня () — село в Україні, у Попівській сільській громаді Конотопського району Сумської області.

До 2020 орган місцевого самоврядування — Мельнянська сільська рада.

Географія Село Мельня знаходиться на правому березі річки Сейм, за 31 км від районного центру Конотоп. Вище за течією, на відстані 5 км розташоване село Озаричі; нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Горохове (Чернігівська область), на протилежному березі — село Таранське. Річка в цьому місці звивиста, утворює перекати, а в її долині розташовані численні стариці і заболочені озера. За 4 км проходить залізниця, станція Мельня.

Назва Назва села походить від річки Мелень, правої притоки річки Сейм, на берегах якої в давні часи знаходилися водяні млини.

Історія

Витоки Раніше вважали, що перша згадка про нього датується 1500 роком, коли війська кримського хана Менглі-Гірея спустошували Волинь, Київщину та прилеглі території. За новими даними, Мельня як центр Мельнянської волості Путивльського повіту відома ще з 1360 року, в той час цією територією правили литовці (1360—1500).

З 1500-х рр., село Мелин Підпутивльського стану Новгород-Сіверського уїзду щорічно сплачувало Москві данину медом 30 пудівКулаковський П. Чернігово-Сіверщина у скпаді Речі Посполитої (1618—1648): Наукове видання. К: Темпора, 2006. С. 350, 427.. Меленська волость не раз була спустошена в смутні часи Московщини. Мабуть, була спустошена й Мельня, що за поляків значиться як «деревня», мешканці якої ходили за 18 км до Спаської церкви в село Спаське.

Доба козаччини У середині XVII століття Мельня увійшла до складу Батуринської сотні Ніжинського полку Гетьманщини.

За матеріалами Слідства про маєтності Ніжинського полку (1729—1730), у часи Івана Брюховецького, Дем'яна Ігнатовича, Івана Самойловича, Івана Мазепи та Івана Скоропадського посполиті і угіддя навколо Мельні належали Спаському Новгород-Сіверському чоловічому монастирю.Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка 1729—1730 гг. — Чернигов, 1901. С.45.

За даними Генерального опису у кінці 1760-х років у селі Мельня була дерев'яна церква в ім'я Архистратига Михайла; 40 козацьких дворів. Сім дворів селян належало Спаському Новгород-Сіверському чоловічому монастирю. Дрібними власниками були місцеві священники Ігнатій та Артемій Книші,Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Вип. 2: Полки Киевский і Нежинский. Чернигов: Губ. тип., 1867. С. 321. а також Андрій Гудович, батуринський сотник Дмитро Стожок, бунчуковий товариш Петро Кочубей, та представники родини Костенецьких.

У описі Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. значиться, що село Мельня знаходилося на правому березі річки Сейм, на міжсільській дорозі, за 4 версти від села Ксензівки, за 12 верст від села Алтинівки та за 13 верст на схід від сотенного містечка Батурина. У Мельні була дерев'яна церква та нараховувалося 38 козацьких і 18 посполитських дворів, з яких 12 належало Новгород-Сіверському Спаському монастирю. Прибутки мельнівці отримували з риболовлі сітками та в'ятерами (вершами) у Сеймі. Поблизу села розташовувалися хутори Кандибин, Кочубеїв, Порохонського, а також Чечелівський і Книшівський. Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779—1781) / Всеукраїнська Академія наук (Київ), Археографічна комісія. — Київ: Друк. Всеукр. Акад. наук, 1931. — С. 384—385.

XIX та XX століття У 1894 році з початком будівництва залізниці мельняни за мізерну платню працювали на підсобних роботах на вузькоколійці. У 1904 році її замінили ширококолійкою, у 1905 році відкрили залізничну станцію Мельня, хоча могли б назвати Чорноплатове — за назвою найближчого села. Але оскільки Мельня була великим селом (1917 році жило 1710 осіб) зупинилися на ній. Була з 1884 року і школа — Мельнянське сільське початкове народне училище. Кожної десятої п'ятниці після Великодня проходив ярмарок.

Перший колгосп у Мельні організував О. С. Коротич. У 1930 році в селі було вже З колгоспи.

У 1934 році в Мельні відкрилася середня школа, у якій навчалося 500 дітей. У цих роках була зруйнована церква і на її місці розпочато будівництво клубу. У роки Другої світової війни село у вересні 1941 року було окуповане німецькою адміністрацією. З великими втратами — 250 чоловік — 6 вересня 1943 року Мельня була звільнена і реокупована радянським режимом.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Попівської сільської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Конотопського району(1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Конотопського району.

Сьогодення У 2001 році на базі колгоспу «Родіна» створено сільськогосподарське товариство «Мельня», яке з часом було реструктуризоване в ПСП «Мельнянське». З 2006 року в село ходить маршутка.

Відомі люди У селі народилися: Давидовський Григорій Митрофанович (1866—1952) — хормейстер, композитор, педагог, заслужений артист УРСР; Дердик Олександр Семенович (1921—1943) — льотчик-винищувач часів німецько-радянської війни Дердик Александр Семёнович / http://twitwave.ru .

Примітки