Виногра́дівка (до 1945 Бургуджи)— село в Україні, у Арцизькій міській територіальній громаді Болградського району Одеської області.

Населення становить 2520 осіб.

Назва Усі дослідники та історики одностайні в тому, що назва села Бургуджи в Бессарабії походить від однойменного села Бургуджії на прабатьківщині, в Болгарії.

Бургуджи — означає: бурильщик, свердлувальник; спеціаліст з виготовлення металевих свердел — буравчиків (по турецьки «бургун»).

Історія Село Бургуджи засноване в 1830 р вихідцями з села Бургуджії (з 1882р. Горно Александрово) Слівенського округу Болгарії (84 сім'ї). Переселенці, рятуючись від багатовікового османського рабства, оселилися на казенних землях (на ділянках № 67 і № 68) на обох берегах річки Дракуля, яка в даний час ділить с. Виноградівка на дві частини з півночі на південь. З моменту заснування села населення займалося в основному тваринництвом і землеробством. У перші роки поселення жителі села займалися скотарством, переважно — вівчарством. Розведення овець давало колоністам молоко, бринзу, жир, м'ясо, вовну, шкуру. Селяни самі виготовляли собі одяг, взуття, лагодили яловичі шкури і шкури овець. На ручних ткацьких верстатах виготовляли сукно для верхнього одягу, а з конопель та льону — білу тканину. У селі також були свої ковалі, ливарники, бондарі, муляри, столяри, покрівельники та ін. майстри. Поступово тваринництво стало витіснятися землеробством, в основному хліборобством. Селяни села Бургуджи обробляли яру і озиму пшеницю, жито, ячмінь, просо, коноплі, льон. Колоністи ґрунтовно займалися також виноградарством, садівництвом і городництвом. Переселенцям колонії Бургуджи було виділено 7 466 десятин придатної землі. Це дозволяло мешканцям зберігати традиційний напрям господарства, не піддаючи його значної модернізації, і селянський спосіб життя своїх предків.

Історик А. Скальковський, який в 1848 році у своїй книзі писав «Бургуджи — це нова і хороша колонія, заснована румелійськими болгарами в 1830 р. Зусилля болгар колонії Бургуджи, їх виняткова працелюбність перетворюють це покинуте, спустошене місце в благодатний край».

Село поступово розвивалося і міцніло. У 1831 р. відбулося освячення дерев'яної каплиці в ім'я Св. Великомученика Георгія Побідоносця. У 1839 р. відбулося освячення Свято-Георгіївського молитовного будинку. У 1867 р. відбулося освячення нового кам'яного Свято-Георгіївського храму. Селяни в 1868 році почали збір пожертвувань на будівництво нової великої церкви. Таким чином,у с. Бургуджи був побудований храм, освячений на честь Святого Великомученика Георгія в 1878 році.

У 1958 році після низки реорганізацій був утворений колгосп ім. Леніна, який проіснував до 1992 року. Наприкінці 1992 року колгосп ім. Леніна реорганізований в КСП «Агрофірма ім. Леніна». У лютому 2000 року КСП «Агрофірма ім. Леніна» реорганізовано в СВК «Агрофірма Бургуджи». У лютому 2004 року СВК «Аф Бургуджи» було реорганізовано шляхом приєднання до ФГ «АФ Бургуджи» і стало ФГ «АФ Бургуджи» На даний момент ФГ «АФ Бургуджи» — найбільше господарство в Арцизькому районі. Основним напрямком діяльності ФГ «АФ Бургуджи» є рослинництво.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Арцизької міської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Арцизького району, село увійшло до складу новоутвореного Болградського району.

Населення Згідно з переписом 1989 року населення села становило , з яких та .

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3 230 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток болгарська 86,18 % грецька 5,44 % російська 4,33 % українська 3,02 % молдовська 0,42 % вірменська 0,24 % гагаузька 0,15 % румунська 0,03 %

Герб і прапор Щит розтятий і напівперетятий. У першому червоному полі срібні Святий Георгій Побідоносець з золотим німбом, що скаче на коні та пробиває списом змія. У другому зеленому полі - золотий сніп перев'язаний червоною стрічкою. У третьому срібному полі - червоне свердло — буравчик у стовп. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.

Символіка Образ Святого Великомученика Георгія Побідоносця символізує Свято-Георгіївский сільський храм, що є символом віри та духовності. Сніп пшениці — символ благополуччя, достатку та родючості. Буравчик символізує фахівців з виготовлення металевих свердл, якими славилося село. Турецькою вони звалися «бургун», що нагадує стару назву села Бургуджії, звідки прибули болгарські переселенці.

Червоний колір символізує красу, мужність, боротьбу, зелений — родючість землі та процвітання сільського господарства, срібний — мудрість, чистоту та віру.

Відомі особистості Базан Леонід (1985) — український і болгарський борець вільного стилю, триразовий призер чемпіонатів Європи, учасник Олімпійських ігор. Базика Володимир Петрович (1923—1994) — освітянин. Дімов Георгій — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни. Пейчев Дмитро Петрович (нар. 1943) — молдавський художник і болгарський поет.

Примітки

Посилання