Венесуе́ла (ісп. Venezuela, , «мала Венеція»), офіційно Боліваріа́нська Респу́бліка Венесуе́ла (, ) — країна на півночі Південної Америки на узбережжі Карибського моря, межує на сході з Гаяною, на півдні — з Бразилією, на заході — з Колумбією. До складу Венесуели входять також близько сорока островів, найбільший — острів Маргарита.
За даними перепису населення 2011 року, чисельність населення перевищує 28 400 000, а за підрахунками в липні 2020 року — 28 435 940 осіб. Площа — 916 445 км².
Столиця — місто Каракас.
Офіційна мова — іспанська. Грошова одиниця — венесуельський болівар. Національне свято — День незалежності, що святкується 5 липня від 1811 року.
Етимологія У 1498 році в рамках своєї Третьої подорожі адмірал Христофор Колумб проплив поблизу дельти Ориноко, а потім увійшов до затоки Парія. Вражений, Колумб висловлює у своєму емоційному листі католицьким монархам свою впевненість у досягненні земного раю і розгублений незвичайною солоністю вод, він пише: …Навколо мого призначення, що стосується Землі Грейса, річки та озера, які я там знайшов, настільки великих, що його можна назвати більше морем, ніж озером, тому що озеро є місцем води, а за великим значенням воно називається морем, за те, що вони називаються таким чином як Галілея та Мертві. І я кажу, що якщо ця річка не походить із Земного раю, то вона приходить і з нескінченної землі, з Південного континенту, про яку досі не чути жодної новини; але я дуже подумав, що там, де я сказав, в Тірра-де-Грація, знаходиться Земний рай. Колумб назвав ці парадизіачні місця «землею благодаті», вираженням, яке переважало, щоб посилатися на країну неофіційно.
Існує версія, що назву країні дав італійський картограф Амеріго Веспуччі, який 1499 року відвідав ці місця у складі експедиції Алонсо де Охеди. Мандрівники побачили оселі місцевого населення, встановлені на палях над водою біля озера Маракайбо. Це нагадало їм європейську Венецію, внаслідок чого виникла назва «Венесуела» (Venezuela), тобто «Мала Венеція».
Ймовірно, популяризація назви «Маленька Венеція» в Європі пов'язана з концесією, наданою комерційному дому «Вельсери» для дослідження та управління частиною території Південної Америки. Назва Кляйн-Венедіг фігурує в декількох історичних документах та картах як німецький переклад Венесуели.
Географія
Територія Венесуели розташована на півночі Південної Америки. Його межа дуже близька до лінії наземного Еквадору, тому є частиною міжтропічної зони. Країна розташована на північному узбережжі Південної Америки і займає більшу частину Південноамериканського Карибського басейну. На півночі він має свій морський простір у Карибському морі та Атлантичному океані. Його географічні межі: Карибське море (північ), Колумбія та Бразилія (південь), Гаяна (схід) і Колумбія (захід), морська територія межує з Тринідад і Тобаго, Домініка, Домініканська Республіка, Гренада, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Вінсент і Гренадини, Франція (Гваделупа і Мартиніка), Велика Британія (Монтсеррат), Нідерланди (Аруба, Кюрасао і Бонайре) та США (Пуерто-Рико і Американські Віргінські Острови).
Венесуела — країна гір, рівнин і лісів. Основні природні райони: гірська область Анд, западина Маракайбо, Льянос і Гвіанське нагір'я. Гори Анди й озеро Маракайбо на північному заході, рівнини в центрі, дельта річки Ориноко на сході, Гаянська височина на південному сході. Його географія дає йому велике різноманіття природних ресурсів, головним чином енергії та корисних копалин, а також видів та екосистем.
Внутрішні води Густа річкова мережа Венесуели має вкрай нерівномірні витрати впродовж року і бурхливі літні повені. Велика частина території належить басейну річки Ориноко, площа поверхні якої становить близько одного мільйона квадратних кілометрів, розмір басейну — подібний до Дунаю — робить його третім за величиною в Південній Америці, і він дає потік близько 33 тис. м³/с, що робить Ориноко третьою за величиною рікою у світі, а також однією з найцінніших з точки зору відновлюваних природних ресурсів, також яка практично на всій своїй течії в межах Венесуели приймає численні притоки. Ліві притоки (Апуре, Араука, Капанапара) мають рівнинний характер течії з можливістю судноплавства. У сезон дощів вони широко розливаються, затоплюючи великі площі. Праві притоки, що беруть початок у Гвіанському нагір'ї (Кароні, Каура, Вентуарі), мають багато порогів і водоспадів, у тому числі найвищий у світі водоспад Анхель.
На півдні країни існує таке рідкісне явище, як біфуркація річок: від Ориноко у верхній течії відгалужується річка Касік'яре, що несе свої води в Ріу-Негру, притоку Амазонки. Короткі річки, потоки з північних схилів Анд, впадають безпосередньо у Карибське море або озеро Маракайбо. Із річок загалом 5400 км є судноплавними. Основні озера країни — озеро Маракайбо — найбільше в Південній Америці, відкрите до моря через природний канал — і озеро Валенсія. Інші великі водойми — водосховище Гурі, лагуна Альтаграсія, водосховище Каматагуа та лагуна Мукубаджі в Андах.
Клімат Оскільки країна розташована в міжтропічній зоні, широта мало впливає на клімат, який здебільшого є теплим та дощовим. Але з огляду на рельєф, переважний напрямок вітрів, позицію відносно морських течій і, головним чином, висоту над рівнем моря (оскільки середньорічна температура знижується лише з висотою), клімат тут надзвичайно різноманітний. Амплітуда річної температури по всій країні незначна (вона ніколи не перевищує діапазон 4 °С), тобто протягом більшої частини року температура є постійною. Тому у Венесуелі період, що відповідає дощовим місяцям, називають зимовим і влітку до сухого сезону.
Різні типи клімату Венесуели можна визначити відповідно до Класифікація кліматів Кеппена як:
Тепла погода
Спостерігаться від рівня моря до 300 метрів над рівнем моря. Середньорічна температура перевищує +26 °C. Охоплює більшу частину території країни, поділяючись на тропічний Саванний клімат (Aw), Мусонний клімат (Am), Тропічний клімат вологих лісів (Af), пустельний клімат (BWh) і жаркий Семіаридний клімат
Прохолодна погода
Спостерігається на висотах від 650 до 1600 метрів над рівнем моря. Середньорічна температура коливається від +18 до + 23 °C, поділяється на Вологий субтропічний клімат (Cwa) і Морський клімат (Cwa).
Холодна погода
Температура коливається від 0 до + 10 °C.клімат тундри (ET) і постійного морозу (EF).
Рослинний світ Флора Венесуели складається з великої різноманітності унікальних рослин; Близько 38 % з приблизно 30 000 видів рослин, що зустрічаються в країні, є ендемічними для Венесуели, крім того, що є сьомою країною з найбільш судинними видами рослин у світі. Ліси займають 56 % території Венесуели, однак їх площа скорочується на 2,2 тис. км² на рік. На півдні та південному заході країни поширена гілея. Схили Анд і Гвіанського нагір'я до висоти 800—1200 м вкриті в основному листопадно-вічнозеленими лісами з кеш'ю і бавовняним деревом, на навітряних схилах в поясі гірських вологих вічнозелених лісів виростають хінне дерево, цедрела, воскові пальми, папороті та епіфіти. Вище межі лісу (від 2200 м) Карибські Анди покриті густими луками з рідкісними чагарниками, у високогір'ях Кордильєри-де-Мерида поширена спільнота парамос зі злаковим покривом, подушкоподібними й розетковими рослинами.
На плато і пасмах Гвіанського нагір'я ростуть ендемічні низькорослі чагарники. На рівнинах Льянос-Ориноко сформувалися великі масиви саван зі злаковою рослинністю на рівнинах, затоплюваних в сезон дощів, і галерейними лісами по долинах великих річок. У більш посушливої північної частини рівнин серед розрідженого злакового покриву розсіяні ксероморфні деревця та чагарники, місцями зустрічаються кактуси, а вздовж річок — зарості пальми маврикієвої. Дельта Ориноко і південно-західна частина западини Маракайбо вкриті періодично затоплюваними вічнозеленими лісами й болотами, узбережжя облямовані мангровими заростями.
Тваринний світ Фауна Венесуели складається з великої різноманітності унікальних тварин; близько 23 % плазунів і 50 % видів земноводних, які населяють країну, є ендемічними для Венесуели. Тут розміщено 1420 видів птахів, близько 400 видів ссавців, 400 видів земноводних, крім 2000 видів морської риби та 1300 видів прісноводних риб. Багатий тваринний світ представлений широконосими мавпами, броненосцями, мурахоїдами, капібарами, пекарі, опосумами, оленями, видрами, пумами, ягуарами. З птахів характерні тукани, папуги, гуахаро, гарпія, чаплі, лелеки, ібіс. Численні змії (у тому числі анаконда), ящірки, крокодили, черепахи, електричні вугри.Крім того, більше половини видів птахів і ссавців Венесуели зустрічаються в лісах Амазонії на південь від Ориноко.
Історія Докладніше: Історія Венесуели
Незалежність від Іспанії держава отримала 1830 року після повстання, очолюваного Сімоном Боліваром. Після тривалого періоду диктатур 1961 року було прийнято нову Конституцію Венесуели.
Доколумбова ера Відомо, що першими поселенцями того, що зараз називають Венесуелою, були Індіанці сибірського походження, які прибули через міграційні хвилі з Анд, Амазонки та Карибського басейну. Розкопки знайшли свідчення про доіспаномовну культуру, поселену у венесуельському ґрунті. Серед зразків, знайдених у басейні річки Унаре, поблизу міста Оното, штату Анзоатегуї, під час робіт з будівництва греблі. Тут було виявлено десятки великих літичних кульок, діаметром до двох метрів. Дослідженнями встановлено, що такі сфери не мають природного походження, оскільки вони свідчать про лакованість та орнаментику, крім характерних ударних точок цього типу скульптури.
Невідомо, скільки людей жило у Венесуелі до завоювання Іспанії; Він оцінюється приблизно в один мільйон. Окрім корінних народів, відомих сьогодні, були й інші племена, серед яких виділялися Тимото-Куїки, розташовані в Андах і культурно пов'язані, але не лінгвістично чибхами; з іншого боку, Кариби були поширені у східних та центральних районах країни в Гаяні, частині Сулії та Лланосі, які після територіальних конфліктів придбали північне узбережжя Південної Америки та поширилися на острови Антильських островів; Аравакос, оселився в частині регіонів того, що зараз є штатом Амазонка, на значній частині заходу, центрального заходу та частини узбережжя. Деякі міста, що належать до Араваку, — це Wayúu, розташований на заході країни на півночі, і Caquetíos, який заселяв північ від сучасного штату Фалькон і був переміщений завойовниками до західних рівнин. Були також невеликі міграції незалежних груп, які заселяли басейн річки Ориноко та інші невеликі райони країни.
Існували дві основні осі північ-південь доколумбового населення, які виробляли кукурудзу на заході та маніоку на сході. Значна частина рівнинних рівнин була оброблена за допомогою поєднання лісозаготівель та спалювання та постійного землеробства. Корінні народи Венесуели вже знайшли сиру олію та асфальти, які фільтрували ґрунт на поверхню. Відома місцевим жителям як мене, густа, чорна рідина використовувалася в першу чергу в лікувальних цілях, як джерело освітлення та для прокладки каное.
Культура Тимото-Куїка була найскладнішим суспільством у доколумбовій Венесуелі, з раніше запланованими постійними селами, оточеними терасовими поливними полями. Вони також зберігали воду в резервуарах. Їх будинки в основному були з каменю та дерева з солом'яними дахами. Вони здебільшого були миролюбними і залежали від вирощування. Регіональні культури включали картоплю та молюски. Вони залишили твори мистецтва, зокрема антропоморфні гончарні вироби, але жодної важливої пам'ятки. Вони пряли рослинні волокна для плетіння в текстиль і килимки для житла.
Завоювання та колонізація