Олександра Миколаївна Романова (; — ) — велика княжна Російської імперії з дому Романових, донька імператора Російської імперії Миколи I та прусської принцеси Шарлотти, дружина принца Гессен-Кассельського Фрідріха Вільгельма.
Їй присвячене видання поеми «Наль і Дамаянті» Василя Андрійовича Жуковського.Рецензія В. Г. Бєлінського «Наль і Дамаянті. Індійська повість В. А. Жуковського...» Жуковський Василь Андрійович. Примітки до повісті «Наль і Дамаянті»
Біографія Ранні роки Народилась 24 червня 1825 року в Царському Селі, де імператор Олександр I надав свій палац у розпорядження її батьків. Була четвертою дитиною та третьою донькою в родині великого князя Миколи Павловича та його дружини Шарлотти Прусської, яка після прийняття православ'я отримала ім'я Олександра Федорівна. Новонароджена була названа на честь тітки з батьківського боку — палатини Угорщини. З'явилась на світ після візиту батьків до Німеччини. Мала старшого брата Олександра та сестер Марію й Ольгу. Згодом сімейство поповнилося трьома молодшими синами: Костянтином, Миколаєм і Михайлом. В родині дівчинку кликали Адіні, бабуся Марія Федорівна називала її також «скарбом» (, ).Велика княжна Олександра Миколаївна
За півроку після її народження батько став імператором Росії.
Холодну пору року родина проводила в Зимовому палаці Петербургу, навесні на кілька днів навідували палац Єлагіного острову, після чого переїздили до Царського Села, у липні — до Петергофського літнього палацу, а восени — повертались до Петербургу, де жили в Аничковому палаці. Під час маневрів мешкали в Гатчині або у Ропші.Е. В. Прокофьева, М. В. Скуратовская, С. А. Аннина «Принцессы Романовы: царские дочери». Издательство «БХВ-Петербург». 2016.
Олександра була улюбленицею матері. Виховувалася разом із сестрами у простоті та строгості. За свідченням сучасників, покої дівчат на першому поверсі Зимового Палацу були позбавлені звичайних розкошів, книги для бібліотеки великі княжни купували на власні гроші, гардероб був скромним, і навіть свічки видавалися їм по нормі. Разом з тим, відносини в родині були доброзичливими, батьки виховували дітей в атмосфері довіри та любові, а також надавали їм досить свободи. Спілкувалися в сім'ї зазвичай французькою мовою. Адіні так і не навчилася вільно розмовляти російською.Ольга Николаевна Романова — Сон юности. Записки дочери Николая I
Велика княжна Ольга так змальовувала сестру:
Обоє росли хворобливими дівчатками, однак Олександра могла витримувати тривалі богослужіння без ознак втоми і на фоні старшої сестри виглядала майже здоровою. Полюбляла прогулянки верхи й активні ігри з молодшими братами. Втім, часто застужувалася і ще з підліткового віку мала періодичні болі у суглобах. Літо 1832 року провела разом із сестрами в Єкатериненталі у Ревелі, де їм були прописані морські купання.
Ольга свідчила: «Англійська вихователька, яка поставила собі завданням загартувати Адіні, виходила з неї на прогулянку у всяку погоду, що одного дня викликало сильний бронхіт і її життя було в небезпеці. Завдяки своєму прекрасному організму вона оговталася абсолютно, але з хворобою в ній зникла дитина. Близькість смерті зробила її зовсім іншою. Сенс життя та думки про потойбічне почали займати її… І, не дивлячись на це, вона аж ніяк не була натурою, яка губиться в невідомому, вона залишилася як і раніше веселою, стала тільки більш спокійною та гармонійною…»
Отримала добру домашню освіту під керівництвом низки педагогів. Матвій Максимович Тімаєв навчав її російської історії та географії,Матвій Максимович Тімаєв російської мови та словесності — поет Петро Олександрович Плетньов, арифметики — ординарний академік Едуард Давидович Коллінз,Енциклопедія Петрішуле. Едуард Давидович Коллінз фізики — професор Емілій Християнович Ленц,Енциклопедія всесвітньої історії. Емілій Християнович Ленц закона Божого — протоієрей Василь Борисович Бажанов.Православна енциклопедія. Василь Борисович Бажанов Окрім цього вивчала хімію, всесвітню історію, французьку, німецьку й англійську мови та малювання. Чудово співала.
Разом із домашньою освітою великі княжни числилися у класах Смольного інституту шляхетних дівчат. Хоча більшу частину програм вони виконували вдома, при відвідуванні інституту родичами дівчата вдягали форму та вставали до рядів свого класу. З раннього віку їх також вчили розуміти та поважати потреби народу, прищеплювали співчуття до знедолених і видавали кожній на благодійність 5000 рублів сріблом на рік.
Олександра полюбляла серйозне читання, віддавала перевагу релігійним книгам. Захоплювалася історією. Подорожуючи за кордоном, детально змальовувала в листах до сестер усі відвідувані країни, доповнюючи описи історичними екскурсами.
Побувала у Москві разом із батьками та братом Костянтином навесні 1835, а також у 1837 роках. У 1838 році разом із сестрами відвідала у Берліні діда Фрідріха Вільгельма III, улюбленицею якого була. Король вважав її «єдиною з сестер, схожою на пруссачку зі своїм кирпатим носиком і лукавим личком». Відмічали її схожість із бабусею — королевою Луїзою.Русский биографический словарь А. А. Половцова. Том 1 (1896): Александра Николаевна, стор. 114—115.
За характером Олександра відрізнялась від сестер. Найчастіше воліла бути «сама з собою»: полюбляла самотність і тишу, з десяти років віддавала перевагу заняттям музикою. Полюбляла слухати сонати та симфонії Бетховена, а у тринадцять років вже добре виконувала класичні п'єси. Мала чудове сопрано, діапазон якого охоплював три октави. Перший час із нею займалися співом придворні дами, згодом матір запросила викладача Соліві з Італії. Втім, стан здоров'я великої княжни призвів до змін голосу, що було помічено за рік вчителем. Соліві наполегливо рекомендував Олександрі тривале лікування в Італії, однак зрештою був просто звільнений. Втім, його наступниця також відзначала негаразди з голосом учениці.
Великі княжни знаходилися у Зимовому палаці, коли у грудні 1837 там почалася пожежа. Були терміново перевезені до Аничкового палацу. Після відновлення будівлі сімейство повернулося туди у листопаді 1839 року. До цього часу Марія взяла шлюб із Максиміліаном Лейхтенберзьким. Після весілля Олександра зблизилася з Ольгою. Дівчата товаришували також із фрейліною Вірою Столипіною. Найтісніші відносини Адіні мала із меншим братом Костянтином.
Влітку 1841 року тітка Марія Павлівна сподівалася оженити з котроюсь із сестер свого сина Карла Олександра, однак Микола І не підтримав даної ідеї.
Заручини Як потенційного нареченого для Ольги, у червні 1843 року до Росії запросили Фрідріха Вільгельма Гессен-Кассельського, старшого сина правлячого ландграфа Вільгельма. Юнак служив у гессенському війську та мав чин генерал-майора. Принц, попередивши, що «юні роки роблять його для одруження непридатним», прибув у супроводі свого друга, герцога Мекленбург-Шверіну, до Петергофу наприкінці місяця. Ольга Миколаївна писала про зустріч сестри з принцом: «Адіні, яка була застуджена та кашляла, не з'явилася за вечерею в перший день їхніх відвідин. Фріц Гессенський сидів за столом поруч зі мною. Мені він здався приємним, веселим, весь час готовим сміятися, в його погляді була доброта. Тільки наступного дня, незадовго до балу у Великому Петергофском палаці, він вперше побачив Адіні. Я була при цьому та відчула зараз же, що при цій зустрічі відбулося щось значне. Я злякалась; це була жахлива мить. Але я зараз же сказала собі, що не можу стати суперницею власної сестри».
На честь гостей влаштовувалися паради, маневри, поїздки по околицях столиці, пікніки та бали. Зрештою, принц запропонував стати його дружиною Олександрі. Не зважаючи на хворобу, дівчина виглядала квітучої красунею, і доктора знаходили, що вона цілком готова для шлюбу. Імператорське подружжя було задоволене взаємними почуттями пари. Олександра Федорівна писала брату-королю: «Обоє так страшно закохані одне в одного, що бачити їх поруч є справжнім блаженством».Стаття Василіси Пахомової-Герес «Адіні та її посаг» у журналі «Наше Наследие» № 55 від 2000 року Хоча Фрідріх Вільгельм був відомий як «бідний принц» зі своїми 20 000 річного доходу, з політичної точки зору союз був прийнятним. Юнак був спадкоємцем гессен-кассельського трону через свого батька та данського — через свою матір.Гессенські біографії. Фрідріх Вільгельм Гессен-Кассельський 12 липня відбулися заручини, шлюб було заплановано на січень.
Про дівчину писали: . Відразу після згоди почали готувати посаг. Зразком мало стати придане сестри Марії, брата Олександра та тіток з боку батька. Поряд із повним комплектом облаштунку для похідної церкви, у ньому значилися коштовності, хутра, меблеві гарнітури й екіпажі, срібні обідні та туалетні сервізи, порцеляну і скло, столова та постільна білизна, настільні прикраси, олов'яний кухонний посуд, вази монументальні та вази нічні, а також гардероб, що включав тканини, мережива й «незшиті сукні». Підбором останнього відала гофмейстерина Юлія Баранова. Більшість замовлень постачальникам була зроблена до початку серпня. Частина посагу Ольги, яка залишалася неодруженою, була віддана Адіні. Капітал приданого в один мільйон рублів сріблом, наполовину видавався після весілля, наполовину депонованувався в державному позиковому банку на батьківщині нареченої з річною виплатою їй відсотків.
Олександра в цей часРівно за рік до смерті. писала в своєму щоденнику: «Кінчаю цей щоденник і, за дивною випадковістю, одночасно завершую своє дівоче існування. Воно було прекрасним, це існування, та дуже щасливим. Я не знала горя. Бог і люблячі мене люди допомогли мені запастися необхідним для мого майбуття. Воно розкривається тепер переді мною як зоря прекрасного дня. Так нехай же хмари, які його обкладуть, розсіються раніш, ніж настане вечір, а вечір мого життя нехай буде схожий на його зорю! Хай допоможе мені Бог!»
У серпні прийшли схвальні відповіді від дядька нареченого та його батька, після чого у сімейній каплиці був відслужений благодарчий молебень, а в палаці відбулася процедура принесення «законних» поздоровлень двору. Два дні потому Фрідріх Вільгельм залишив Росію до січня.
Того року у великої княжни з'явився кашель. Вихователька змусила її щоденно приймати морські ванни, які, як вважала, загартовують дівчину, що призвело до посилення симптомів. Пізньої осені Олександра відвідала із родиною Москву, де вперше звернули уваги на її швидку втомлюваність. Втім, до зими її стан покращав.
Олександра Федорівна в листі до майбутнього зятя відзначала, що його послання роблять Адіні щасливою: «Кожного разу, отримуючи Твого листа, вона червоніє від задоволення. Здоров'я її цілком в порядку, тільки щось дуже дивно, що кашель ще не зовсім пройшов».Стаття Марії Соколової у газеті «Аргументи і факти» від 24 червня 2016 року Лейб-медик Єгор Раух також не знаходив у стані великої княжни нічого загрозливого. Дівчина була поглинена вивченням данської історії та культури й проектуванням інтер'єрів спільного житла.
На початку січня у «Санкт-Петербурзьких відомостях» був опублікований церемоніал заручин, розроблений графом Нессельроде. Асигнувалися суми на роздачу бідним і викуп з в'язниці боржників, вчителям і гувернанткам, за складеним нареченою списком, були виплачені пенсії та нагороди.
Наречений із запізненням прибув 6 січня, що в Росії, за юліанським календарем, відповідало Святвечору 24 грудня. Два дні потому у Великій палацовій церкві пройшла церемонія релігійних заручин пари, яку провів митрополит Антоній.
За традицією, посаг нареченої два дні перед весіллям експонувався придворним.
Шлюб