Гераси́мівка — село в Україні, Сумській області, Роменському районі. Населення становить 905 осіб. Входить до складу Роменської міської громади. До 2020 орган місцевого самоврядування — Пустовійтівська сільська рада.

Географія Село Герасимівка розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Пустовійтівка, нижче за течією примикає місто Ромни, на протилежному березі  — село Плавинище.

Поруч пролягає автомобіліьний шлях .

Історія Історія села Герасимівка: від неолітичних стоянок до козацько-старшинських маєтностей

Село Герасимівка Роменського району має багатовікову історію, зумовлену його стратегічним розташуванням у долині річки Сули та близькістю до важливих торговельних магістралей Лівобережжя.

Заселення території навколо сучасної Герасимівки почалося тисячоліття тому. Археологічні знахідки на краю піщаної тераси лівого берега Сули безпосередньо біля села свідчать про перебування тут людей ще в епоху неоліту або енеоліту. Тут було знайдено фрагменти гребінцевої кераміки, орнаментованої горизонтальними рядами відбитків гребінця, що було характерним для давнього населення посульської долини.

У V–IV ст. до н. е. (скіфський час) цей регіон став частиною густозаселеного Посулля. Дослідження курганних могильників у сусідніх селах (Вовківці, Аксютинці, Будки) вказують на те, що жителі краю займалися землеробством, скотарством та промислами, такими як гончарство та ткацтво. Специфічний тип поховань у дерев’яних склепах під курганами є візитною карткою місцевої скіфської культури.

Наприкінці XVI століття розпочався процес «релокації» — повторного заселення давньоруських городищ (Ромен, Лубен), які тривалий час пустували. У 1620-х роках землі Роменської волості, що перебували під владою князів Вишневецьких, почали активно заселятися вихідцями з Правобережжя (Канева, Черкас, Переяслава). Документи того часу описують ці території як колишню «лядську пустку», де засновували нові слободи.

Герасимівка вже існувала як стале поселення у 1640-х роках. Джерела зафіксували цікавий факт: у 1641 році мешканець Герасимівки на ім’я Лукаш мав власну пасіку поблизу гірла річки Терн, що свідчить про активне господарське освоєння навколишніх земель герасимівцями ще до початку Хмельниччини.

Після Визвольної війни Герасимівка увійшла до складу Роменської сотні Лубенського полку. Тривалий час вона мала статус «військового села», тобто належала до загального фонду земель Війська Запорозького і не була закріплена за конкретним урядом чи ратушею.

Завдяки Реєстру Роменської сотні за 1732 рік, зберігся поіменний список герасимівського козацтва:

·            Отаманом села був Іван Коломийченко.

·            Серед козацьких родин згадуються: Василь та Яків Ігнатенки, Степан Лебенко, Улас Дюгтяренко, Яків та Сергій Оробченки, Яків, Прокіп та Павло Сердюченки, Іван, Микита та Павло Морози, Грицько Канжа, Кирик, Грицько та Василь Шатани.

З 1700 року статус села почав змінюватися на власницький:

·            Фома Манджос: Роменський сотник, який у 1700 році отримав Герасимівку у володіння за універсалом гетьмана Івана Мазепи.

·            Агафія Манджосова: Після смерті чоловіка вдова (уроджена Лизогуб) у 1709 році звернулася до гетьмана Скоропадського з проханням про обмін. Вона просила замінити їй Герасимівку на село Миколаївку, оскільки біля останнього вона мала власні куплені млини, і володіння селом було вигіднішим для господарства. Гетьман затвердив цей обмін.

·            Семен Остапов (Євстафійович): Зять Фоми Манджоса та онук лубенського полковника Максима Ілляшенка. У 1712 році він отримав універсал від Івана Скоропадського на «спокійне володіння» Герасимівкою (у документі названа «деревнею»). На час проведення Генерального слідства (1729–1730 рр.) Семен Остапов уже був роменським сотником та лубенським полковим осавулом і володів у селі 26 дворами.

Економічне життя села базувалося на землеробстві та млинарстві. Родина Манджосових та їхні нащадки володіли значною мережею млинів на річках Сула, Ромен та Хмилівка (загалом 13 млинових каменів). Це забезпечувало стабільний дохід власникам маєтності та робочі місця для селян.

Важливим фактором було розташування села поблизу Ромоданівського шляху — стратегічної чумацької магістралі, що з’єднувала Путивль із Кримом. Шлях перетинав Сулу вище Ромен, фактично проходячи через землі, де розташована Герасимівка. Це робило село частиною великої торговельної мережі, якою возили сіль, рибу, дьоготь та селітру.

Згідно з ревізіями та Генеральним описом (1764–1769 рр.), Герасимівка залишалася власницьким селом. Посполиті жителі перебували у підданстві козацької старшини, відпрацьовуючи повинності («послушенство»).

Правовий статус маєтності як такої, що надана «за вірні військові послуги», звільняв її від деяких загальних державних податків (стацій), за винятком платежів до військового скарбу. Наприкінці XVIII століття, коли Ромоданівський шлях був офіційно обсаджений вербами за державним указом, Герасимівка остаточно закріпилася як важливий пункт на адміністративній та господарській мапі Роменщини.

У 1929 році було проведено примусову колективізацію та створено «ТСОЗ» «Комінтерн». У 1930 році «ТСОЗ» став називатися колгоспом з тією ж назвою. У колгоспі налічувалося три польових бригади. Була городня, ферма, водяний млин, який був побудований на річці Сула. Там мололи борошно трьох ґатунків, били олію, робили сукно з овечої шерсті.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1923—1933 та 1946—1947 роках* се стор 125 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців .

За допомогу селянам під час Голодомору було заарештовано голову колгоспу Павлюка, завгоспа Ткаченка М. Ф. і всіх членів правління. Усіх забрали до тюрми. Павлюка П. П. та Ткаченка М. Ф. було засуджено до розстрілу, та відправлено в Ніжинську тюрму, де через пів року розстріл замінили на 10 років ув'язнення. Решті членам правління теж присудили до 10 років ув'язнення. Всі відбували покарання на Соловках та в Сибіру.

У 1935 році в селі розібрали церкву, познімали дзвони і т. д. У 1938 році з матеріалу розібраної церкви було побудовано школу, першим директором якої став Савченко Євген. У 1950 році в селі було відкрито бібліотеку.

У 1941—1943 роках село було під контролем німців.

У 1951 році колгосп «Комінтерн» було приєднано до колгоспу «12 грудня» села Пустовійтівка.

До 70-х років в Герасимівці діяв клуб, який був обладнаний в 30- роках в панському будинку Семена Радіоновича, після чого будівлю було знесено.

У 2018 році закінчилася  реконструкція Герасимівської школи, завдяки чому діти мають змогу навчатися в одну зміну. Також у Герасимівці працює сільська бібліотека.

На даний час всю культурно — масову роботу виконує бібліотека. На її базі створено жіночий вокальний ансамбль «Надія» (з 2015 року), дитячий танцювальний колектив «Стайл»  (з 2016 року) та драматичний гурток «Рів'єра» (з 2015 року).

Фельдшерсько – акушерський пункт очолює завідувач Правдюк Тетяна Михайлівна, медична сестра Підлісна Людмила Миколаївна та більше 20 років на посаді молодшої медичної сестри працює Шаповал Тетяна Андріївна.

Поблизу села знайдені залишки поселення неоліту.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Роменської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Роменського району(1930—2020), увійшло до складу новоутвореного Роменського району.

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 590527, розташована у приміщенні школи.

Результати зареєстровано 949 виборців, явка 57,22%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 56,88%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 16,36%, за «Силу і честь» — 5,95%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Максим Гузенко (Слуга народу) — 38,95%, за Анатолія Кобзаренка (самовисування) — 23,78%, за Віктора Ладуху (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 11,24%.

Економіка ТОВ «Фермер Засулля». Фермерське господарство «Пролісок».

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська119497.95 %російська191.56 %вірменська10.08 %інші/не вказали50.41 %Усього1219100 %

Соціальна сфера Школа І-ІІ ст. Фельдшерсько-акушерський пункт. Бібліотека.

Пам'ятки

Відомі люди Власенко В'ячеслав — український військовик, учасник російсько-української війни Сітак Андрій Геннадійович — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, повний кавалер ордена «За мужність».

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933, Сумська область

Примітки

Посилання Погода в селі