Со́нник (заст. сонни́к) — книга, у якій тлумачаться сновидіння.
Історія Найдревніший сонник, що зберігся до наших днів, з'явився в Стародавньому Єгипті близько 2 тисяч років до н. е.. Відомий як Папірус Честер-Бітті III (Британський музей, № 10683), це джерело містить тлумачення двохсот снів, а також опис магічних ритуалів «для захисту від злих духів».
В СРСР сонники не публікувалися. Після перебудови сонники знову стали популярні, як і інші магічні публікації (гороскопи, знахарські рецепти, травники). На відміну від середньовічних книг, компонування нових видань претендувало на наукову класифікацію.Ладислав Воборил. Русский язык — его развитие и функционирование — в коммуникативных условиях виртуального wеб-пространства . Sborník příspěvků z mezinárodní konference XIX. Olomoucké dny rusistů — 30.08. — 01.09. 2007. Olomouc, 2008.
Найпоширенішими вважаються сонники: Мілера, Ванги, Фрейда, Нострадамуса.
Примітки
Див. також
Гадання
Джерела Небжеговска С. Сонник как жанр польского фольклора // Славяноведение, 1994 .
Сон и сновидение . // Словарь средневековой культуры. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН). Под ред. А. Я. Гуревича. 2003.
Великий сонник уложений після халдейских, египетских и персийских мудрецїв . Б.м. (США) : Сурма, б.д. 160 с.
Москвина В. А. Магическая книга: к истории жанра . // Вестник Челябинского государственного университета. 2011. № 3 (218). Филология. Искусствоведение. Вып. 50. С. 99–102.
Література
Артемидор Далдианский. Сонник / Пер. с древнегреч. М. Л. Гаспарова, И. А. Левинской, В. С. Зилитинкевич, Э. Г. Юнца. Общ. ред. Я. М. Боровского. Коммент. И. А. Левинской // Вестник древней истории. — 1989, № 4; 1990, № 1-4; 1991, № 1-3.