Садиба Реїв (Приозерне) — палацово-парковий комплекс роду Реїв в с. Приозерне Івано-Франківської області, Україна, пам'ятка архітектури національного значення, одна з найцінніших збережених дворянських резиденцій історичної Галичини. Зведений у 1882 році за проєктом видатного львівського архітектора Юліана Захаревича для графського роду Реїв, комплекс є пам'яткою архітектури національного значення та визначною пам'яткою садибної архітектури доби історизму.
До складу садиби входять палац, в'їзна брама, господарські споруди та парк площею близько 30 га. Протягом своєї історії маєток був родинною резиденцією Реїв, зазнав занепаду в радянський період через невластиве використання, а у XXI столітті став об'єктом боротьби за збереження історико-культурної спадщини. Після тривалих судових процесів у 2025–2026 роках комплекс повернули у власність територіальної громади Івано-Франківської області, що створило передумови для його реставрації та відродження як важливої пам'ятки культурної спадщини України.
Історія
Палац побудований під наглядом дружини Станіслава Рея графині Вільгельміни Рей з роду Ґлоґовських в 1882 році за проєктом львівського архітектора Юліяна Захаревича. Попередній палац, датований XVIII століттям, який первинно належав Юзефу Яблоновському, розібрали в 1880 році. Після смерті графині садиба переходить до одного з її синів (за іними даними внуків) Людвіка Рея (1896-1978).
Реї походили з однієї з гілок впливового роду Потоцьких. Проєкт садиби створив відомий львівський архітектор Юліан Захаревич, а будівництво в еклектичному стилі завершили у 1882 році. Палацовий комплекс включав витончену в’їзну браму, споруджену ще у 1822-му, оригінальний палац, флігель, зерносховище та конюшню. На території маєтку також розташовувався великий парк. Саме в ньому приблизно у 1820-х роках посадили платан, що зберігся до сьогодні.
Палац використовувався як житло представниками роду до початку Другої світової війни. Після її почату в 1939 році Людовік Рей покинув палац і перебрався до Парижа.
В 1945 році садибу перетворили на колгоспний свинарник. У пізнійший радянський період садиба і парк охоронялись як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1193). В різний період за радянської влади та після проголошення незалежності України в приміщенні палацу розташовувалась однорічна сільськогосподарська школа, психіатрична лікарня (1955 рік), гуртожиток Рогатинського зоологічного ветеринарного коледжу (з 1955 року).
З 1995 року до 2004 року в садибі розташовувався жіночий монастир УПЦ КП. В 2005 році садиба стала власністю церкви, а з 2008 року церква продала її на аукціоні приватним особам за 350 тисяч гривень. Після цього власники будівлі кілька раз мінялись. Нові власники не укладають передбачені охоронні документи на пам'ятку.
Один з власників планував до Євро-2012 року розташувати в будівлі готель адже географічно місце перебуває на межах Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей.
Нащадок роду Мартін Рей планував розташувати в палаці центр міжнародних зв’язків діаспори, проте ці плани не вдалося реалізувати.
До складу садиби входить палац, в'їзна брама, зерносховище, конюшні та паркова частина.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 4 грудня 2025 року задоволено позов Івано-Франківської обласної прокуратури про повернення садиби у власність Івано-Франківської обласної ради.
В січні 2026 року вказане рішення суду виконано реально, комплекс належить громаді області Архітектура
Двоповерховий цегляний палац побудований в еклектичному стилі на кам'яному цоколі з склепінчастими підвалами. Будівля у внутрішній структурі асиметрична з анфіладним плануванням. Фасадна частина має три ризалітні частини та декоративні вежі. Фасад має центральний парадний вхід з арками з трьох боків. Стіни палацу оздоблені ліпниною та високорозташованим карнизом з фігурними кронштейнами. Будівля палацу руйнується, частково зруйновано балочні перекриття між поверхами, вибиті вікна. В 2010 році було перекрито дах для зменшення руйнування будівлі через погодні умови.
В'їзна брама, датована 1822 роком, була замурована в 1970 році для встановлення пам'ятника Леніну. Брама має бокові двоповерхові приміщення для слуг та башту, яка частково зруйнована.
Парк Паркова зона має площу 30 га, включає в себе ставки, оточені дубами і липами. В парку росли також модрини, ясени. Ставки наразі заросли.
Див. також
Немирівський палац; Палац Санґушків (Ізяслав); Підгорецький замок; Садиба Закревських; Шарівський палац.
Примітки