Гончаров Михайло Дмитрович (1891, хутір Новошрамківка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська Імперія — 7 березня 1945 р., Польща) — генерал-майор танкових військ, заступник командувача 2-ої гвардійської танкової армії.
Життєпис Народився у 1891 р. на хуторі Новошрамківка Пирятинського району Полтавської губернії, Російська імперія. Зараз ці землі входять до с. Шрамківка. Драбівський район, Черкаська область, Україна. З 2021 р. — Золотоніський район.
Військову службу почав у царській армії, брав участь у Першій світовій війні. В чині поручика був командиром роти. У 1918 р. перейшов у РСЧА. Служив у армії близько 20 років, з них 11 років боровся з басмачами в Узбекистані.
З 15 жовтня 1932 був командиром 19-го Туркменського кавалерійського полку. Через деякий час був переведений на Далекий Схід на кордон з Китаєм.
Під час служби у Далекосхідному військовому окрузі був заарештований та звинувачений у військовому заколоті. Одночасно з ним був заарештований увесь командний склад округу. Пробув у тюрмі 1,5 року. Реабілітований перед німецько-радянською війною.
24 червня 1941 р. отримав звання генерал-майор.
З 25 серпня по 4 грудня 1941 року командував 30-ою стрілецькою Іркутською тричі Червонопрапорною дивізією імені Верховної Ради РРФСР.
Після поранення потрапив на 1-й Білоруський фронт.
У 1944-1945 рр. Гончаров М. Д. — заступник командувача 2-ої гвардійської танкової армії. Попри солідний вік (а йому було вже за 50 років) й високе звання він брав участь не тільки у розробці плану бою, а й безпосередньо в боях.
3 лютого 1945 року за особливі відзнаки у Варшавсько-Познанській наступальній операції генерал-майор танкових військ Гончаров був представлений командувачем 2-ої гвардійської танкової армії генералом Богдановим до звання Герой Радянського Союзу, але нагородили орденом Кутузова І ступеня.
На переправі частин 12-го гвардійського танкового корпусу через р. Іна 1 березня 1945 р. в м. Ретц, Західна Померанія (сучасна Польща) був важко поранений і евакуйований у госпіталь. Помер від ран 7 березня 1945 р. Похований у м. Берестя.
Деякі особисті речі Михайла Гончарова (прострелена шинель та деякі інші речі, які привезли солдати його частини разом з похоронкою), зберігаються у краєзнавчому музеї м. Сороки (Молдова).
Нагороди
два ордени Леніна (2 серпня 1941, 21 лютого 1945 — вислуга років) два ордени Червоного Прапора (3 серпня 1944, 3 листопада 1944 — за вислугу років) Орден Кутузова 1 ступеня (6 квітня 1945 посмертно) Орден Суворова 2 ступені (13 вересня 1944) Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Пам'ять В радянські роки його ім'я носила піонерська дружина школи у с. Шрамківка, Драбівський район, Черкаська область. До складу села увійшов хутір на якому народився Михайло Гончаров.
Примітки