Ки́нашівка — село в Україні, у Борзнянській міській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Населення — 1372 осіб (2012 рік). До 2018 орган місцевого самоврядування — Борзнянська міська рада.

Географія

Село Кинашівка розташоване на річці Борзна в місці впадіння в неї її притоки — річки Борзенка, північніше районного центру — міста Борзна. Центр села — за чотири кілометри від Борзни, але населені пункти фактично зливаються між собою: крайні будинки Борзни і Кинашівки розташовані в 30 метрах один від одного.

Заснування і назва

Писемних джерел про виникнення села Кинашівки не знайдено, за легендою, назва походить від прізвища гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Ймовірний час заснування — XIV ст. В «Историко-статистическом описании Черниговской епархии»Д. Г. Гумилевский. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Книга 6: Уезды: Новгород-Северский, Сосницкий, Городницкий, Конотопский и Борзенский. — Чернигов: Зем. тип., 1874. — 542 с. зазначено: «Кунашевка в 3-х верстах от Борзны, - к северу на возвышенности при слиянии реки Красиловки с рекою Борзною».

Історія

Археологічні знахідки. У селі знайдена кістяна мотика, кам'яний молот епохи неоліту, бойова сокира із заліза. Знайдено глиняний горщик з чеськими монетами XIV ст., татарські монети XII ст.

Рання історія села до початку XX ст.

Козаки й посполиті села брали участь у боротьбі проти польської шляхти в роки Визвольної війни 1648—1657 років в складі Борзнянської сотні Ніжинського полку. Кинашівка до Івана Мазепи «присжала» до Борзни, знаходилася у відомстві Борзнянської ратуші, гетьмана Івана Брюховецького. Мазепа, ставши гетьманом, віддав Кинашівку ніжинському полковнику Степану Забілі. Степан Забіла, після весілля сина Василя, подарував йому село. Володіли Кинашівкою Василь Забіла та його дружина до смерті. Після Василя Забіли, Мазепа віддав село Василю Леонтійовичу Кочубею, а після його страти у 1708 році - знову повернув Кинашівку Забілам — Семену Забілі. Коли Меншиков прибув у Борзну, аби за наказом Петра І зруйнувати Батурин, до царських військ було приєднано і Борзнянську сотню. Козаки Кинашівки змушені були брати участь в облозі гетьманської столиці. Після перемоги Петра під Полтавою Кинашівку було віддано вдові Василя Кочубея Любові Федорівні і її дітям.

До скасування козацтва у Кинашівці мешкали козаки та посполиті. Відомо, що 1736 року у селі було 42 козаки і 36 посполитих. За «Описом Чернігівської єпархії» 1874 року козаки відбували військову службу, були вільними від інших повинностей. Посполиті відбували земські повинності — надавали підводи, працювали на громадських роботах тощо. В Кинашівці на річці Борзна було декілька водяних млинів.

Після скасування Гетьманщини у 1764, деякі козацькі сім'ї переселилися в Кинашівку з Катеринославської губернії, що виникла у 1802 р. За переписом 1770 року в Кинашівці було 316 чоловіків і 327 жінок; у 1790 році — 660 чоловіків та 627 жінок; у 1810-му — 719 чоловіків і 713 жінок; у 1830-му — 541 чоловік та 599 жінок; у 1859 — у 181 дворі 481 чоловік і 523 жінкиСписок населенных мест по сведениям 1859 года. — Т. XLVIII: Черниговская губерния / Обработан Н. Штиглицом. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — СПб., 1866., у 1860-му - 552 чоловіка і 593 жінки.

Історія села тісно пов'язана з історією роду Кочубеїв. У пам'яті старожилів залишилися відомості про останнього пана села — Михайла Миколайовича Кочубея. Статський радник, великий князь Михайло Кочубей отримав Кинашівку від двоюрідного діда Олександра Васильовича, який був неодружений і своїх дітей не мав. Михайло Кочубей увійшов у історію як меценат, благодійник, культурний і політичний діяч. Мав дружні відносини з родиною Івана Пулюя — першого українського фізика світового рівня, перекладача Біблії. Не менш близькими товаришами були і родини Кочубеїв та Білозерських-Кулішів. Після смерті Пантелеймона Куліша Михайло Миколайович пропонував перевезти з Мотронівки до Кинашівки хату Куліша і створити в ній музей. Однак вдова письменника Ганна Барвінок зазначала, відвідувачі їдуть до музею аж із Західної України і що йому «более приличествует по его культурным целям…быть в Борзне».

Наприкінці XIX — початку XX ст. революційний рух у Російський імперії наростав. У Кинашівці, у садибі Тимофія Веремієнка утворився «штаб боротьби з самодержавством». Під час подій, відомих як Революція 1905—1907 група селян — Білозір І., Тарасенко Ю., Прощенко В., Довгаль М. та деякі інші агітували селян до повстання. 14 серпня 1905 року було вчинено замах на Михайла Кочубея. У 1906 році Кочубей продав свій великий маєток разом із млинами, спиртозаводом, деякими землями капіталісту Уварову, та виїхав за кордон. Існують різні версії що до року від'їзду Кочубея з України, 1905, або 1906 рік.

Післяреволюційний період і до наших днів

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Борзнянської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борзнянського району, увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельністьВідсотокукраїнська135698,83 %російська90,66 %циганська70,51 %Усього1372100 %

Відомі особистості В поселенні народився: Григорович Михайло Якович (1917—1993) — український педагог.

Примітки

Література Стрижак А. В.Історія Борзнянщини в особах. Слід на землі. — К: СП Інтертехнодрук., 2004. Підсосонний В. К. Історія с. Кинашівка (рукопис, знаходиться в бібліотеці с. Кинашівка)

Посилання Кинашівка на вебсайті Верховної Ради України Офіційний вебсайт Борзнянської райдержадміністрації Прогноз погоди в селі Кинашівка