Битва при Гарільяно — бій, що відбувся в 915 році між об'єднаним військом християнських держав центральної та південної Італії та сарацинами. Армію християн очолив особисто папа римський Іван X. Мета битви полягала в тому, щоб знищити мусульманський укріплений табір на річці Гарільяно, який загрожував центральній Італії та околицям Риму протягом майже 30 років.

Передумови Вперше мусульманські війська з'явилися на території континентальної Італії, коли герцог Неаполя Андрій II використовував сарацинів з сусіднього Сицилійського емірату як найманців для війни з Сікардом, лангобардським князем Беневенто. У 836 році Сікард вже використовував власних сарацинських найманців, після чого їхнє використання стало проводитися на регулярній основі. У Мінтурно, на кордоні з Папською державою, неподалік від річки Гарільяно сарацини спорудили свій укріплений табір, з якого вони здійснювали грабіжницькі рейди в глиб Лаціо, доходячи навіть до гірських поселень в Умбрії. В Мінтурно сарацини навіть укладали союзи з сусідніми християнськими князями (зокрема, герцогом Гаети), користуючись розбратами між ними.

Підготовка до битви Папи римські неодноразово намагались боротись з сарацинською загрозою і папа Іван X зумів сформувати з місцевих князів альянс з метою витіснити сарацинів з центральної Італії.

У 915 році папа Іван X зумів об'єднати сили Південної Італії (за винятком Амальфі і Неаполя) — лангобардські та візантійські герцогства та князівства проти сарацинів. В єдину християнську армію увійшли загони кількох південно-італійських князів лангобардського або грецького походження, зокрема Гваймар II Салернський, Іван I Гаетський і його син Доцібіл II, Григорій IV Неаполітанський і його син Іоанн II, Ландульф I Беневентський і Капуанский. Король Італії Беренгар I відправив на допомогу Папі Римському загони зі Сполето і Марке на чолі з Альберіком I, герцогом Сполето і Камеріно. Візантійська імперія також брала участь в кампанії, виділивши сильний контингент з Калабрії та Апулії на чолі зі стратегом Барі Нікколо Пічінглі. Сам Іван X керував ополченням з Лаціо, Тоскани та Риму.

Битва Перше зіткнення відбулося в північному Лаціо, де християни розгромили кілька дрібних загонів арабських нападників. Далі вони здобули ще дві значущі перемоги в Кампо-Баккал, на Кассіевій дорозі, і в районі Тіволі і Віковаро. Після цих поразок сарацини, що облягали Нарні і інші фортеці, відійшли в головну фортецю (Кайруан) на річці Гарільяно. Облога фортеці тривала три місяці, з червня по серпень.

Будучи витісненими з укріпленого табору, сарацини відступили на прилеглі пагорби. Тут вони відбивали численні атаки християнських сил, які проводили Альберіх і Ландульф. Сарацини, позбавлені їжі та розуміючі безнадійність свого становища спробували в серпні прорватися до узбережжя й евакуюватися на Сицилію. Відповідно до літописів, прорив не вдався — сарацини були захоплені і страчені.

Наслідки Окремі сарацинські напади тривали ще близько століття, але мусульманам вже ніколи не вдавалось створити своїх довговічних постійних баз в Центральній Італії.

Беренгар I за допомогу в кампанії був нагороджений папською підтримкою і, зрештою, імператорською короною, а престиж Альберіха після переможної битви дозволили йому зіграти важливу роль у майбутній історії Риму. Іван I Гаетський зміг розширити володіння свого герцогства до річки Гарільяно й отримав титул патриція Візантії.

Після цієї перемоги візантійці, які становили основу християнського війська, стали домінуючою державою в південній Італії.

Примітки