Владлен Семенович Давидов ( 16 січня 1924, Москва, Російська РФСР, СРСР — 30 червня 2012, Москва, Росія) — радянський і російський артист театру і кіно. Народний артист РРФСР (1969). Лауреат двох Сталінських премій (1950, 1951) і Державної премії РФ. Член ВКП (б) з 1950 року. Академік Національної академії кінематографічних мистецтв.

Біографія Владлен Семенович Давидов народився 16 січня 1924 року в Москві. У 1943 році вступив у щойно створену школу-студію МХАТ (курс Йосипа Раєвського), яку закінчив в 1947 році; того ж року був прийнятий в трупу Художнього театру. На сцені МХАТу дебютував у 1948 році в ролі Квітня у виставі «Дванадцять місяців» за казкою Самуїла Маршака.

З Художнім театром була пов'язана вся творча біографія Владлена Давидова; на цій сцені він зіграв десятки ролей класичного і сучасного репертуару; після розколу МХАТу в 1987 році став актором МХТ ім. Чехова. У 1986—2001 роках одночасно був директором музею МХАТу.

У кіно Владлен Давидов дебютував у 1949 році в ролі майора Кузьміна у фільмі Григорія Александрова «Зустріч на Ельбі». Особливо запам'ятався як виконавець ролі Костянтина Рокоссовського в кіноепопеї Юрія Озерова «Звільнення» .

Владлен Давидов помер 30 червня 2012 року. Похований в Москві на Ваганьковському кладовищі.

Родина Мати — Серафима Лоліївна Давидова (1898—1941). дружина — Маргарита Вікторівна Анастасьєва, заслужена артистка РРФСР (1967), актриса МХАТу, авторка книги «Століття любові і печалі». син — Андрій Владленович Давидов ( 2 липня 1951Андрей Владленович Давыдов), заслужений артист Росії (2002), актор МХАТу. внуки — Любов і Фелікс.

Творчість

Театральні роботи 1948 — «Дванадцять місяців» С. Я. Маршака ; постановка В. Я. Станіцина і М. М. Горчакова — квітень 1950 — «Друга любов» Є. Ю. Мальцева і Н. О. Венкстер ; постановка В. Я. Станіцина — Родіон Терентійович Васильцов 1953 — «Домбі і син» Ч. Діккенса ; постановка В. Я. Станіцина — Керкер (введення) 1956 — «Ідеальний чоловік» О. Вайлда ; постановка В. Я. Станіцина — Лорд Горінг (введення) 1960 — «Ляльковий дім» Г. Ібсена ; постановка М. М. Тарханова — Крогстед 1961 — «На дні» М. Горького — Барон 1966 — «Брати Карамазови» Ф. М. Достоєвського; постановка Б. М. Ліванова — Іван Федорович Карамазов (введення) 1968 — «Дні Турбіних» М. О. Булгакова — полковник Володимир Робертович Тальберг  — " Три сестри " А. П. Чехова ; постановка В. І. Немирович-Данченко — Федір Ілліч Кулигін  — «Чайка» А. П. Чехова; постановка Б. М. Ліванова — Євген Сергійович Дорн  — «Вороги» О. М. Горького; постановка В. Немировича-Данченка і М. Кедрова — Микола Скроботов  — «Сталевари» Г. К. Бокарева ; постановка О. М. Єфремова — сталевар Сартаков  — «Дачники» О. М. Горького — Двокрапка Семен Семенович  — «Чайка» А. П. Чехова; постановка О. М. Єфремова — Сорін  — «Амадей» П. Шеффера; постановка М. Г. Розовського — Йосип II 1987 — «Іванов» А. П. Чехова ; постановка О. М. Єфремова — Павло Кирилович Лебедєв 1988 — «Дядя Ваня» А. П. Чехова; постановка О. М. Єфремова — Олександр Володимирович Серебряков  — «Чайка» А. П. Чехова; постановка О. М. Єфремова (відновлення) — Євген Сергійович Дорн  — «Три сестри» А. П. Чехова; постановка О. М. Єфремова — Ферапонт

Фільмографія

 — Іван Грозний — опричник  — Зустріч на Ельбі — майор (пізніше полковник) Микита Кузьмін, радянський військовий комендант  — Кубанські козаки — коняр Микола Матвійович Ковильов  — Застава в горах — старший лейтенант Сергій Лунін, заступник начальника прикордонної застави  — Ходіння по муках (Ч. 1: Сестри) — поет-декадент Олексій Олексійович Безсонов  — Аеродром не приймає — Андрій Кулигін  — Людина-амфібія — журналіст Ольсен  — Тепер нехай іде — сер Едмунд Кендл  — Надзвичайне доручення — лідер крайкому більшовиків  — Постріл — полковник  — За нами Москва — командарм  — Звільнення — Костянтин Костянтинович Рокоссовський  — Зірка в ночі — Стасов  — Тютюновий капітан — Петро I  — Сімнадцять миттєвостей весни — співробітник Даллеса  — Здобудеш у бою — Прокоф'єв  — Діалог — редактор журналу  — Солдати свободи — Костянтин Костянтинович Рокоссовський  — Червоні погони — генерал-майор Степан Тимофійович Пашков  — Сицилійський захист — генерал міліції Андрій Миколайович Панкратов  — Здоровань — князь  — Пробудження — губернатор  — ТАРС уповноважений заявити — Єрьомін, представник МЗС СРСР  — Цей фантастичний світ (вип. 12) — адвокат  — Вишневий сад — Леонід Андрійович Гаєв  — Трагедія століття — Костянтин Костянтинович Рокоссовський  — Великий полководець Георгій Жуков  — Чехов і Ко — «благородний панотець»  — Заздрість богів — Володимир Никифорович, батько Соні  — Таємниці палацових переворотів. Заповіт імператора — Дмитро Михайлович Голіцин  — Таємниці палацових переворотів. Вторая невеста императора — Дмитро Михайлович Голіцин  — Таємниці палацових переворотів. Смерть юного імператора — Дмитро Михайлович Голіцин  — Червона площа  — Стомлені сонцем 2: Цитадель — Всеволод Костянтинович

Інтерв'ю та документальні записи Історичні хроніки . 1963: Інокентій Смоктуновський.

Нагороди і премії Сталінська премія першого ступеня (1950) — за виконання ролі майора Микити Кузьміна у фільмі «Зустріч на Ельбі» (1949) Сталінська премія другого ступеня (1951) — за виконання ролі Родіона Терентійовича Васильцова у виставі «Друга любов» Є. Ю. Мальцева і Н. О. Венкстер Державна премія Російської Федерації (1997) — за пропаганду і розвиток творчих ідей К. С. Станіславського і Вол. І. Немировича-Данченка орден «Знак Пошани» (1950) орден Дружби народів (1984) орден Пошани (1998)Указ Президента Российской Федерации от 23 октября 1998 г. № 1300 орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2004)Указ Президента Российской Федерации от 14 июля 2004 г. № 900 Подяка Президента Російської Федерації (2009) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і багаторічну творчу діяльність заслужений артист РРФСР (1959) народний артист РРФСР (1969)

Примітки

Посилання