Ві́ктор Леоні́дович Василе́нко (* — †) — український кінорежисер і сценарист, Заслужений діяч мистецтв України.

Біографія Народився 31 березня 1947 року в Києві.

З 1970 по 1974 рік — працював на Студії науково-популярних фільмів. З 1974 по 1978 — на телебаченні.

У 1978 році закінчив кінофакультет Київського театрального інституту.

З 1978 року — режисер студії «Укртелефільм».

У 1982 році — став членом Спілки кінематографістів України. У 1985 — Сілки журналістів.

У 2002 році отримав звання «Заслужений діяч мистецтв України».

З 2004 року — головний режисер Державної телерадіокомпанії «Культура».

Помер у березні 2008 року.

Посмертно — вийшла збірка «Городские сонеты», у якій зібрані російські і українські вірші ВасиленкаЗбірка «Городские сонеты».

Творчість Автор більше ніж сотні документальних фільмів. Зокрема, стрічка «І маленький карнавал наприкінці року…» у 1982 році отримала головний приз Кінофестивалю дитячих і юнацьких фільмів у Івано-Франківську; «Ладо» — у цьому ж році — головний приз Всесоюзногро фестивалю телевізійних фільмів у Єревані; «Валізка» — у 1987 році — головний приз і золоту медаль Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів у Ашхабаді; «Окрема ухвала у справі «N» — у 1990 році — приз журі кінофестивалю «Молодість».

У 1987 році зняв художній фільм «Шанс».

У 1988 році — документальний фільм «Марія Капніст. Три свята», присвячений акторці Марії Капніст.

У 1990 — художній фільм «Портрет» і двосерійний фільм-драму про життя Катерини Білокур «Буйна» за сценарієм Валентини Лебедєвої.

У 1991 — зняв фільм «Киценька».

У 1992 — за власним сценарієм зняв мелодраму «Натурник».

У 1993 — за сценарієм, написаним спільно з Леонідом Слуцьким, — «Їхати, значить їхати, або Євреї, будьмо!».

У 1994 — «Українські відьми, а також інша нечиста і чиста сила».

У 1995 — «З мороку тисячоліть».

У 1996 — документально-публіцистичний фільм «Вигнання з Раю», який демонструвався на Днях українського кіно у Франції.

У 1998 році — за власним сценарієм зняв кримінальний 10-серійний телесеріал «Посмішка звіра».

Започаткував цикли документальних фільмів-портретів «На кому світ тримається?..», а також телепрограм — «Знімалося кіно...» і «Лунала пісня...».

Фільми 2000–2004 років відзначені нагородами на Міжнародних фестивалях «Вітер мандрів» (Херсон) та «Разом» (Ялта) і Всеукраїнському фестивалі «Калинові острови» (Коблево).

Зразки поезії

Сон

А снилося, Що був рабом І ланцюгом Залізним скутий Під злим хазяйським батагом Стогнав і плакав.

Добрі люди Ходили мовчки. І навкруг, Мов блиск воронячого пір'я, Мільон засмаглих, Чорних рук Хитала спеки люта хвиля.

Я продававсь, Як хліб, Як сіль, Мене уважно розглядали Скупі, нахабні покупці Та скинуть ціну вимагали

Мого хазяїна. А я Стояв у відчаї й знемозі І рідна, скривджена земля Приймала тихі мої сльози.

Направо – раб, Наліво – раб, Неначе дві великі скелі, Вели тужливо пісню зрад.

Прокляття Власної Оселі. А я мовчав. Один мовчав – Мої пісні були німії… І, раптом, Тихо хтось спитав: «А це чий раб? І що він вміє?»

«Гультяй!»- хазяїн відповів, На мене зиркнувши сердито. А я нічого не умів, І не бажав Ніщо Робити…

Карпатський мотив

Приходить ранок у Карпати Благословенна Божа мить. Гуцульська смерекова хата, Як лялечка, в горах стоїть.

Гуцул отару випасає Парує травами земля. Він славить Бога і не знає, Що тінь від лютого Кремля.

Вже наближається до нього Невідворотня і сумна. Він славить Долю, Славить Бога, Стоїть, щасливий, у вікна.

Чи все гаразд в твоїй оселі, Веселий і щасливий газд? Як біло вибілені стелі – Чи значить це, що все гаразд?

Твій ранок ліг на підвіконня, Мов на небіжчика чоло. Та з підвіконня сині коні Ревуть, стрибають за село.

І не натрапивши на скелю З прокльоном тануть у багні. Чи все гаразд в твоїй оселі, Скажи, щасливий газд, мені…

Бажання

Люди ламали Соняхи А я стояв Та мовчав. Люди ламали Соняхи А я стояв І бажав:

Хитаючись над роками, Співаючи нетутешніх пісень, Вхопити сонце руками І втримувати цілий день.

А коли Зануриться вечір У куряву Бититих доріг, Простягнути Руки обпечені До соняхів, Які Не зберіг.

Слово на мітингу 22 травня

Де найімперніша З імперій Під зліт Червоної зорі, Під регіт Сталіних і берій Криваві гострить Пазурі,

Де замість Зойку В небо линуть Пісні Мажорні Та гучні, Там твоя мати Україна Зґвалтована Лежить В багні!

Тебе чужа Зігріла хата. Ти мрієш «Жіть і нє тужіть». А Україна Рідна мати Зґвалтована В багні Лежить!

Ти скорений! Ти раб! Ти бидло! Не українець - Ма-ло-рос! Ти маєш темряву за світло, За спеку маєш ти мороз.

Тож, схаменися, Сине клятий! Опам'ятайся, Хоч на мить… Це ж Україна, Твоя мати Зґвалтована В багні Лежить!

Тож висій восени ярину, І жито висій навесні. Аби ніколи Україна Вже не лежала У багні.

Ні, Ти не раб! Ти син козацький! Звитяги Й перемоги син. Палає, Кличе Шлях Чумацький. </div>

Фільмографія художніх стрічок Режисер: 1998 — «Посмішка звіра» 1995 — «З мороку тисячоліть» 1994 — «Українські відьми, а також інша нечиста і чиста сила» 1993 — «Їхати, значить їхати, або Євреї, будьмо!». 1992 — «Натурник» 1991 — «Киценька» 1990 — «Портрет» 1990 — «Буйна» 1987 — «Шанс»

Сценарист: 1998 — «Посмішка звіра» 1993 — «Їхати, значить їхати, або Євреї, будьмо!» (у співавторстві з Леонідом Слуцьким) 1992 — «Натурник»

Актор: 1998 — «Посмішка звіра» (епізод) 1989 — «Хочу зробити зізнання» (епізод)

Вшанування пам'яті У 2020 році на телеканалі «Глас» вийшла 34-хвилинна програма «Віктор Василенко. Вінок споминів», присвячена Василенку.

Примітки

Джерела