Ожидів

Ожи́дів — село в Україні, у Буській міській громаді Золочівського району Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Буська міська рада. До 2020 року село Ожидів було адміністративним центром Ожидівської сільської ради, якій підпорядковувалися села Йосипівка, Павлики, Сидори, Янгелівка, Закомар'я, Застав'є. Населення становить 1930 осіб.

Географія Відстань до обласного центру становить 69 км, до районного центру — 22 км, до центру громади становить 17 км, що проходять автошляхами обласного та місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Ожидів-Олесько — 3,5 км.

Населення Станом на січень 1939 року у селі мешкало 2420 осіб, з них: 2165 українців, 30 поляків, 150 латинників, 60 євреїв та 15 німців і мешканців інших національностей, наприкінці 1960-х років — 2750 осіб. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 2100 осіб, у 2023 році — 1930 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. ОжидівМоваЧисло ос.Відсоток українська 2088 99,43 російська 7 0,33 гагаузька 1 0,05 німецька 1 0,05 інші 3 0,14+

Історія Ранні документальні згадки про Ожидів походять з 1423, 1426 та 1432 років.

У вересні 1681 року Оришку з Ожидова (з двома іншими підозрюваними) поставили перед Люблінським коронним трибуналом у справі про чари, якими мали відібрати життя у кількох шляхтичів.

1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Ожидів в Золочівському повіті Тернопільського воєводстваRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu złoczowskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr 64. — poz. 572. — S. 1139—1140. .

На початку 1930-х років в селі діяв осередок радянофільського об'єднання «СельРоб», який очолював С. Данилиха. Після вторгнення на її територію Червоної армії у вересні 1939 року той таки Данилиха очолив місцевий ревком, а у жовтні того ж року його обрано депутатом до Народних Зборів Західної України.

У червні-липні 1941 року до лав Червоної армії було мобілізовано більше 100 мешканців села, що брали участь у бойових діях на фронтах німецько-радянської війни, 48 з них нагороджені орденами та медалями СРСР, 39 — загинули на війні.

У 1960-1980-х роках в Ожидові знаходилася центральна садиба колгоспу імені Мічуріна, за яким закріплено 5255 га сільськогосподарських угідь, включно з 3422 га орної землі. Господарство спеціалізується на вирощуванні свиней та великої рогатої худоби. 1974 року за успіхи з продажу державі м'яса колгосп нагороджений пам'ятним Червоним прапором ЦК Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укррадпрофу. Тут також функціонували відділення районного об'єднання «Сільгосптехніки», олійно-сирцевий цех Краснянського олійного заводу, асфальтобітумний завод.

За успіхи у праці 39 осіб нагороджено орденами та медалями СРСР. Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна ланкова М. І. Веселовська. Орденом Леніна нагороджено голову колгоспу І. Ю. Драченка, орденом Жовтневої Революції — бригадира М. В. Литвин, ланкових В. П. Романишин та Я. О. Сахно, орденом Трудового Червоного Прапора — ланкову О. Ф. Москву та тракториста М. М. Когута, орденом Трудової Слави 3-го ступеня — трактористів Р. І. Заставного та Я. І. Туркала, тваринника Є. С. Кулика, доярок М. А. Белей та Н. Д. Івашків.

Залізничний перегін Ожидів-Олесько — це місце катастрофи потягу з рідким фосфором 16 липня 2007 року.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Буської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Буського району, село увійшло до складу новоствореного Золочівського району.

Пам'ятки Храм Воздвиження Чесного Хреста в Ожидові споруджений у 1828 році на кошти панів Губіцьких та парафіян. Церква мурована, трибанна, тридільна, довжина 17 м, ширина 8 м, висота 27 м та місткістю 700 вірян. У 1906 році до церкви було домуровано передсінок з третім входом, а 1912 року парафіяни звели цегляну дзвіницю. 1999 року храм відвідав Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Від 1 червня 2015 року парохом є о. Михайло Дорош. Зусиллями парафіян було проведено поточний ремонт храму: перекрито булатом бані храму, огороджено ділянку землі, на якій знаходиться храм, поновлено фасад і до 190-ліття церкви всередині у центральній та вівтарній частині оновлено розписи та іконостас з царськими вратами, встановлені нові дубові хори та солею. При церкві діє мелодійно згуртований хор під керівництвом регента Марії Дорош. Також співає дитячий хор. Біля церкви поховані голова Бродівської повітової ради Кароль Губіцький та ще декілька членів цієї родини. Колона святого Миколая, розташована при автошляхові Київ — Чоп, трохи на схід від села, при перетині з місцевим автошляхом Баймаки — Почапи. Колона була споруджена у XVIII столітті, на місці сторожової вежі, що стояла тут у часи татаро-монгольського нападу. 1962 року колона знищена радянською владою, а 1993 року відбудована мешканцями Ожидова на старому місці.

Відомі люди Подолянко Богдан Степанович — український письменник, перекладач, журналіст, громадський діяч. Федорків Володимир — український військовик, поручник УПА, командир сотень «Витязі» та «Русичі», член команди ТВ-11 «Пліснисько».

Інфраструктура

Освіта Ожидівський заклад загальної середньої освіти І—III ступенів. Дошкільний навчальний заклад «Казка», розрахований на 60 дітей. Нині у закладі працює три вікових групи, де навчається 56 дітей.

Див. також Фосфорна аварія під Ожидовом Сосновий ліс (заповідне урочище)

Примітки

Джерела

Посилання