Андрій Юрійович Зібров ( , Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно.
Біографія Народився 5 липня 1973 року в місті Ленінграді (нині — Санкт-Петербург).
Займався театральним мистецтвом в Ленінградському театрі юнацької творчості (ТЮТ).
У 1996 році закінчив акторський факультет Санкт-Петербурзької державної академії театрального мистецтва (СПбДАТМ) (курс Веніаміна Фильштинського).
Працював в театрі «На Крюковому каналі» в Санкт-Петербурзі.
З січня 1997 року служив у трупі Санкт-Петербурзького академічного театру імені Ленсовета. Є актором Театру естради ім. А. І. Райкіна.
Важка травма В ніч з п'ятниці 23 на суботу 24 квітня 2010 року біля будинку № 11 по Каменноостровському проспекту Зібров отримав важке поранення, коли заступався за свою дружину. До неї приставали двоє: Володимир Прохорцев та Антон ІвченкоЕлена Ливси. Хулигану, выбившему глаз Андрею Зиброву, дали три года колонии. — Актёр остался недоволен слишком мягким приговором. Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (9 октября 2010 года). Коли Зібров почав захищати дружину, ІвченкоЕлена Ливси. Хулиган, выбивший глаз Зиброву, попросил, чтобы его защищала… мать. — Суд над Антоном Ивченко начался. Обвиняемому грозит от двух до восьми лет тюрьмы. Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (15 сентября 2010 года) вистрілив акторові в голову з травматичного пістолета. Зберегти очі не вдалося, Зіброву був вставлений очний протез.
Івченко згодом був засуджений до трьох років позбавлення волі і виплати компенсації в 600 000 рублів.
Родина
Батько — Юрій Зібров. Мати — Тетяна Іванівна. Сестра — Олена Зіброва.
Творчість
Ролі в театрі
Театр «На Крюковому каналі»
1996 — «Записки божевільного», моноспектакль за однойменною повістю М. В. Гоголя (режисер — Грачова Л. В.) — Аксентій Іванович ПоприщинОксана Токранова. «Заклинатель пустот. Андрей Зибров». — Статья театрального критика о театральных работах актёра Андрея Зиброва. «Петербургский театральный журнал», № 18-19, июль 1999 года. // ptj.spb.ru 1996 — «Жарти Чехова» 1996 — «Час Висоцького» 1996 — «Дорога»
Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленсовета
1997 — «Войцек» за однойменною п'єсою Георга Бюхнера (режисер — Юрій Бутусов; прем'єра — 8 лютого 1997 роки) — тамбурмажорАрхив. Спектакль «Войцек» режиссёра Юрия Бутусова. Премьера — 8 февраля 1997 года. Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru 1997 — «В очікуванні Годо» за однойменною п'єсою Семюела Беккета (режисер — Юрій Бутусов ; прем'єра — 9 жовтня 1997 роки) — ЛаккіАрхив. Спектакль «В ожидании Годо» режиссёра Юрия Бутусова. Премьера — 9 октября 1997 года. Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru 1997 — «Король, дама, валет» за п'єсою Олександра Гетьмана по однойменним романом Володимира Набокова (режисер — Владислав Пазі ; прем'єра — 12 січень 1997 роки) — 2-й санітар, манекен, офіціантАрхив. Спектакль «Король, дама, валет» режиссёра Владислава Пази. Премьера — 12 декабря 1997 года. Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru 1998 — «Калігула» за однойменною п'єсою Альбера Камю (режисер-постановник — Юрій Бутусов ; прем'єра — 9 жовтня 1998 року) — мерею, старий патриційАрхив. Спектакль «Калигула» режиссёра Юрия Бутусова. Премьера — 9 октября 1998 года. Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ruЕвгения Тропп. «Метаморфозы». — А. Камю. «Калигула». Театр имени Ленсовета. Режиссёр Юрий Бутусов, художник Александр Шишкин. «Петербургский театральный журнал», № 17, март 1999 года. // ptj.spb.ruДмитрий Бур. «На канате». — А. Камю. «Калигула». Театр имени Ленсовета. Режиссёр Юрий Бутусов, художник Александр Шишкин. «Петербургский театральный журнал», № 17, март 1999 года. // ptj.spb.ru 1999 — «Братик Кролик на дикому Заході» за п'єсою Едуарда Гайдая (режисер — Владислав Пазі) — братик Півень, постовоїЕкатерина Гороховская. «Детям до шестнадцати…» — Э. Гайдай. «Братец Кролик на диком Западе». Театр имени Ленсовета. Режиссёр — В. Пази. «Петербургский театральный журнал», № 17, март 1999 года. // ptj.spb.ru 2003 — «Володимирська площа», опера (мюзикл) В'ячеслава Вербина і Олександра Журбіна за романом « Принижені і ображені» Ф. М. Достоєвського (режисер — Владислав Пазі) — Іван Петрович, молодий письменник (від його особи ведеться розповідь)А. Журбин, В. Вербин. «Владимирская площадь». Опера для драматического театра по мотивам романа Ф. М. Достоевского «Униженные и оскорблённые». Театр имени Ленсовета. Режиссёр Владислав Пази, художник Александр Липовских. — Рецензии критиков на спектакли и на игру актёра Андрея Зиброва. «Петербургский театральный журнал», № 3 (33), 2003 год. // ptj.spb.ru 2003 — «Запрошення в замок» за однойменною п'єсою Жана Ануя (режисер — Владислав Пазі) — Орас / Фредерік, брати-близнюки, племінники леді ДемермортОльга Стельмашевская. «Приглашение в замок». — Статья из газеты «Киевские ведомости» от 13 марта 2003 года. Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru
Фільмографія
— Гірко! — Єгор, жених Люсі (військовий / датський принц / повітряний гімнаст Циганов) — Жіноча власність — Костя, колишній чоловік Ольги --Агент національної безпеки (сезони № 2-5)- Геннадій Ніколаєв, стажист (далі — лейтенант ФСБ, старший лейтенант, капітан) — Особливості національного полювання в зимовий період — Ігор Валентинович Речников — Імперія під ударом — Володимир Михайлович Агєєв («Топаз») — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-4 (серія «Сальдо-бульдо») — Книшов — Спецвідділ — «Клест» — Механічна Сюїта — Віктор, машиніст поїзда — Ніро Вульф і Арчі Гудвін (фільм № 4 «Справа в капелюсі») — Персіваль Браун — Спецназ-1 (серії № 1, 2, 3 — «Зламана стріла», «Засідка», «Клинок») — Олексій Шахмаметьєв («Шах»), прапорщик — На ім'я Барон (серії № 4, 6, 7) — Валерій Євгенович Томашевський, слідчий — Ніж у хмарах — Слєпцов, актор — Щоденник камікадзе — Убивча сила 4 (фільм «Останній причал») — Заславський, керівник експедиторської фірми — Танцюрист — Особливості національної політики — Веня, бандит-невдаха — Лінії долі — Клим — Команда — Олексій Краснов, півзахисник, капітан ФК «Торпедо» (Болотне) — Диверсант — лейтенант-дізнавач — Фаворський — Ігор Олегович Малютін — Грозові ворота — Андрій Юрійович Гаврилов, підполковник, начальник штабу — Принцеса и жебрак — представник турфірми — Загибель імперії (серія № 7 «Гроза») — Павло Миколайович Переверзєв, російський адвокат, політичний діяч — Брежнєв — Коновальчук, старшина-прикордонник — У. Е. — Олег Васильович Банников — Синдикат — Владислав Масленіков («Долар») — Пушкін. Остання дуель — князь Петро Володимирович Долгоруков — Година пік — Віталій Обухів — Двоє зі скриньки — Олександр Адашев-Гурський, незалежний журналіст — Даішники — Георгій, компаньйон Шер-хана — Одна любов душі моєї — князь Петро Володимирович Долгоруков — Злочин і покарання — Петро Петрович Лужин, 45 років, адвокат, надвірний радник ' ' — На шляху до серця — Корабельников — Той, хто гасити світло — Ігор Страхов, художник-інвалід — Літєйній, 4 — дільничний Ігор Степцов (в серії «Край обпалених ікон») і Олег Ігорович Бойцов (в серії «Обличчя») — Батьківський день — Сергій Тарасов — Завжди говори «завжди» 4 — Теодор — Двоє зі скриньки 2 — Олександр Адашев-Гурський, незалежний журналіст — Убік від війни — Єршов, політрук — Зграя — Гліб, підприємець — Солдати. Дембель неминучий — Віталій Альбертович Японців, підполковник — Капітан рік (фільм № 4 «Рідна кров») — Андрій Тардинін, бізнесмен — Російський дубль — Андрій Михайлов, приватний детектив, один Максима Самойлова, один із засновників приватного детективного агентства «Два товариша» — Смерть Вазір-Мухтара. Любов і життя Грибоєдова — імператор Микола I — Господар — Гірський — Помста без права передачі — Віктор Корнєєв — Морські дияволи 5 (серія № 22 «Наречена, що втекла») — Кулик — Лють — Равіль Бахтіяров, майор ФСБ, знайомий Розумовського — Спадкоємиця — Михайло, режисер — Я бажаю тобі себе (Україна) — Жора, бухгалтер — Відрив — Олег Кушаков — Зрадник — «Африка», наркобарон — Біла гвардія — Олександр Броніславович Студзинский, штабс-капітан — Солдати-17 — Віталій Альбертович Японців, полковник, начальник штабу дивізії — Шерлок Холмс (фільм № 3 «Паяци») — Чарлі Вільямс, арештант, товариш по службі доктора Джона Уотсона — Хуторянин — Олександр Соломатін, командир ОМОН — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-13 — Ігор Сергійович Градовіков, полковник поліції, начальник міжрайонного УВС — Купрін. Поєдинок — Петерсон, капітан — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-14 — Ігор Сергійович Градовіков, полковник поліції, начальник міжрайонного УВС — Григорій Р. — лікар Лазоверт — Кращі вороги — Михайло Миколайович Романов, майор, співробітник аналітичного відділу ГУВС — Шаман — Генріх Штольц, адвокат — Культ — Михайло Сельвинский — Тальянки — Михайло Іванович Боташ, полковник ВПС СРСР, комендант аеродрому — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-15 — Ігор Сергійович Градовіков, полковник поліції, начальник міжрайонного УВС — Наше щасливе завтра — майор — Шеф. Гра на підвищення — Сергій Сельцов — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-16 — Ігор Сергійович Градовіков, полковник поліції, начальник міжрайонного УВС — Троцький — Вільгельм II — Невський. Перевірка на міцність — Малишев, полковник поліції, начальник поліції УМВС по Центральному району — Мельник — Арсеній Петрович Малиновський — Ворона — Іван Михайлович Снєгірьов, слідчий — Алекс Лютий — Лев Вікторович Проценко — Агент національної безпеки. Повернення — Геннадій Миколаїв — Чудова п'ятірка 2 — Аркадій Визнання і нагороди
1999 — лауреат Санкт-Петербурзької незалежної акторської премії імені Владислава Стржельчика за «Акторський ансамбль» (разом з Михайлом Пореченковим, Михайлом Трухіним і Костянтином Хабенським) — за роль Лаккі у виставі «В очікуванні Годо» режисера Юрія Бутусова на сцені Санкт-Петербурзького академічного театру імені Ленсовета''Санкт-Петербургская независимая актёрская премия имени Владислава Стржельчика. Лауреаты премии за 1999 год. Официальный сайт Санкт-Петербургской независимой актёрской премии имени Владислава Стржельчика // premiya-strzhelchika.ru.
Примітки
Посилання
Андрій Зібров. Біографія, фільмографія, фотографії. // ruskino.ru Андрій Зібров. Біографія та інтерв'ю (2002 рік). // persona.rin.ru Зібров Андрій Юрійович. Біографія, фільмографія. // kino-teatr.ru Андрій Зібров на сайті Театру естради ім. А. І. Райкіна