Євген Володимирович Герасимов ( 25 лютого 1951, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, каскадер, кінорежисер, політичний і громадський діяч; народний артист Російської Федерації (1994)Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина от 11 апреля 1994 года № 751 «О присвоении почётного звания „Народный артист Российской Федерации“ Герасимову Е. В.»". Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru, лауреат премії Ленінського комсомолу (1980).

Депутат Московської міської думи (16 грудня 2001 — )Герасимов Евгений Владимирович, депутат Московской городской думы. Краткая биография. Официальный сайт Московской городской думы // duma.mos.ru. Член російської політичної партії «Єдина Росія»Герасимов Евгений Владимирович. Депутат Московской городской думы, народный артист Российской Федерации. Биография. Официальный сайт российской политической партии «Единая Россия» // er.ru (15 листопада 2020 року).

Біографія Євген Герасимов народився 25 лютого 1951 року в Москві, в робітничій сім'ї. Батько — Володимир Герасимов (помер у 66-річному віці), фронтовик, під час німецько-радянської війни (1941—1945) пішов добровольцем на фронт, воював на 1-му Українському фронті та інших напрямках, незадовго до перемоги отримав важке поранення і втратив ногу (її ампутували у фронтових умовах без анестезії), після війни вивчився кравецькому ремеслу і працював в ательє, став одним з найкращих закрійників радянської столиці. Мати — Раїса Михайлівна, була в усьому опорою батька, виховувала дітей, вела домашнє господарство. Дід (по батьківській лінії) був репресований, загинув в таборах, бабуся (по батьківській лінії) загинула в одній з московських тюрем. Молодша сестра — Олена Володимирівна, вчителькаЕвгений Герасимов: «Счастье − ощущение, а не формула!». — На днях Евгений Герасимов − любимый всеми артист, а также депутат Мосгордумы, празднует своё шестидесятилетие. Мы встретились с ним накануне юбилея, чтобы поговорить о жизни, творчестве, депутатской работе. АО «Редакция газеты „Вечерняя Москва“» // moscvichka.ru (26 февраля 2011 года)Евгений Герасимов: «Отец многому научил меня в жизни своим примером». Официальный сайт газеты «Московская правда» // a.mospravda.ru (7 мая 2014 года).

У дитинстві Євген навіть не думав ставати актором, захоплювався точними науками і спортом, навчався у фізико-математичній середній школі, брав участь у шкільних олімпіадах і збирався вступати до технічного вишуВИДЕО. Документальный фильм «Евгений Герасимов. Привычка быть героем» (Россия, ООО «Бис ТВ» по заказу ОАО «ТВ Центр», 2012 год; продолжительность — 00:39:01). Официальный сайт телекомпании «ТВ Центр» // tvc.ru (25 февраля 2019 года)ВИДЕО. Новости культуры (эфир от 25 февраля 2016 года). Евгений Герасимов отмечает 65-летие. Официальный сайт телеканала «Россия-Культура» // tvkultura.ru (25 февраля 2016 года).

Але, з волі випадку, у чотирнадцятилітньому віці дебютував у кіно, в епізодичній ролі Саньки Римарьова в радянському художньому фільмі «Вони не пройдуть» (1965) режисера Зігфріда Кюна (з НДР), яку отримав завдяки тому, що у дворі будинку на Плющисі його помітила асистент з кіностудії «Мосфільм» і запросила на кінопроби.

У 1966 році зіграв головну роль (Родька Муромцев) у драматичному художньому фільмі режисера Юлія Карасика «Людина, якого я люблю».

У 1968 році вступив, а в 1972 році закінчив акторський факультет Вищого театрального училища імені Б. В. Щукіна при Державному академічному театрі імені Є. Б. Вахтангова в Москві (художній керівник курсу — Анатолій Іванович Борисов).

Після закінчення ВТУ імені Б. В. Щукіна був прийнятий в трупу Московського академічного театру імені Володимира Маяковського під керівництвом Андрія Олександровича Гончарова, де прослужив вісім років.

У 1978 році Євгенія Герасимова запросили на головну роль (Іван Воронецький, секретар райкому комсомолу) в п'ятисерійний військово-драматичний телевізійний художній фільм " Час вибрав нас " (1979) режисера Михайла Пташука виробництва кіностудії «Білорусьфільм». Актор прийняв цю пропозицію, сподіваючись, що ця робота стане для нього проривом. І в цей же час йому надходить ще одна приваблива пропозиція — зіграти головну роль Володимира Шарапова в п'ятисерійному детективному телевізійному художньому фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» (1979), який готувався знімати на " Одеській кіностудії " режисер Станіслав Говорухін за сценарієм Аркадія і Георгія Вайнерів, написаному за їхніми романом « Ера милосердя». Герасимов був одним з головних претендентів на роль Шарапова і дуже хотів зніматися в картині, але, щоб не підвести Михайла Пташука і знімальну групу, вирішив вибрати фільм, в якому вже почав зніматися, про що пізніше, звичайно ж, шкодувавВИДЕО. «На его месте мог быть я». Документальный фильм о кинопробах (00:51:50). — История кинопроб для съёмок в легендарных советских фильмах: «Место встречи изменить нельзя», «Бумбараш», «Кавказская пленница», «Гусарская баллада», «Бриллиантовая рука», «Чародеи», «Буратино» и «Курьер». Официальный сайт «Первого канала» // 1tv.ru (31 июля 2014 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.. У 1980 році за виконання ролі Івана Воронецького в телефільмі «Час вибрав нас» актор був удостоєний премії Ленінського комсомолу в галузі мистецтва.

У 1979—1981 роках Герасимов навчався на Вищих курсах сценаристів і режисерів (ВКСР) у Москві, в майстерні Георгія Миколайовича Данелії і Ельдара Олександровича Рязанова.

Зіграв роль Валентина Рослякова в популярних радянських детективних художніх кінострічках «Петрівка, 38» (1980) і «Огарьова, 6» (1980) режисера Бориса Григор'єва, знятих за однойменною повістю Юліана Семенова. Фільми стали лідерами радянського кінопрокату 1980 (53 мільйони глядачів) і 1981 роки (33 мільйони глядачів) відповідно, а актор здобув широку популярність.

Всесоюзну популярність Євген Герасимов здобув завдяки ролі робота Вертера в дитячому багатосерійному науково-фантастичному телевізійному художньому фільмі «Гостя з майбутнього» (1984) кінорежисера Павла Арсенова .

У 1986 році виконав головну роль, бармена в портовому ресторані Миколи Звєрєва, в детективно-пригодницькому художньому фільмі «Бармен з „Золотого якоря“» режисера Віктора Живолуба.

З 1994 року — автор і ведучий телевізійних програм «Кінескоп», «Парад зірок», «Парад фестивалів».

До 2000 року — віце-президент Гільдії акторів кіно Росії.

До початку політичної діяльності в 2001 році був артистом і кінорежисером-постановником Центральної кіностудії дитячих і юнацьких фільмів імені Максима Горького (місто Москва).

З 16 грудня 2001 року по теперішній час — депутат Московської міської думи (третього (2001—2005), четвертого (2005—2009), п'ятого (2009—2014), шостого (2014—2019) і сьомого (з 2019) скликань), голова Комітету з питань культури і масових комунікацій.

Член Президії політради Московського міського регіонального об'єднання (ММРО) Всеросійської політичної партії «Єдина Росія», заступник секретаря Політради ММРО місцевого відділення Західного адміністративного округу міста Москви.

Був директором Центрального будинку працівників мистецтв (ЦБПМ).

У 2004—2006 роках — президент міжнародного фестивалю «Євразійський телефорум» (творчий конкурс телевізійних фільмів і програм) у МосквіВ Москве завершился VII «Евразийский телефорум». Официальный сайт телеканала «Россия-Культура» // tvkultura.ru (22 ноября 2004 года)В Москве открылся восьмой Евразийский телефорум. РИА «Новости» // ria.ru (9 ноября 2005 года)Девятый Евразийский телефорум пройдёт в Москве с 1 по 5 ноября 2006 года. // lenizdat.ru (30 августа 2006 года).

З 18 жовтня 2005 року по квітень 2006 року виконував обов'язки голови Союзу кінематографістів Російської Федерації під час «творчої відпустки» Микити Михалкова. 4 березня 2015 року обраний головою Московської міської організації ТОВ «Союз кінематографістів Росії». Є дійсним членом ПравлінняПравление. — Действующий состав Правления Союза кинематографистов Российской Федерации. Официальный сайт Союза кинематографистов Российской Федерации // unikino.ru (30 марта 2015 года) і СекретаріатуСекретариат. — Список членов Секретариата, избранных IX Съездом Союза кинематографистов Российской Федерации. Официальный сайт Союза кинематографистов Российской Федерации // unikino.ru (30 марта 2015 года) Союзу кінематографістів Російської Федерації.

З 2011 року по теперішній час є президентом Московського кінофестивалю «Будемо жити»Герасимов Евгений Владимирович, президент Московского кинофестиваля «Будем жить». Биография, фильмография. Официальный сайт Московского кинофестиваля «Будем жить» // budemfestival.ru.

Має розряди з різних видів спорту, володіє прийомами карате (є володарем чорного поясу 5-го данаТурнир, посвящённый Дню города Москвы. — 23 сентября 2018 года во Дворце борьбы имени легендарного борца двукратного олимпийского чемпиона Ивана Ярыгина состоялся турнир по всестилевому каратэ, посвящённый Дню города Москвы на призы Московской городской думы. Официальный сайт Российской ассоциации карате Шотокан (РАКШ) // shotokan.ru (23 сентября 2018 года)), не раз сам виконував складні каскадерські трюки в кіно. Майстер спорту з легкої атлетики, кандидат в майстри спорту з авторалі і по кінному спорту .

22 лютого 2015 року обраний президентом регіональної громадської організації «Московська асоціація бойових мистецтв» (МАБМ) .

З 2016 року зайнятий в двох спектаклях Московського державного театру «Ленком» — в ролі льотчика в постановці «Дивний народ ці дорослі» за мотивами повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (автор інсценізації та режисер-постановник — Сергій Дьячковський, прем'єра — 2 жовтня 2016 року) і в ролі короля Людовика Великого в постановці «Сни пана де Мольєра…» за п'єсою Михайла Булгакова «Кабала святош» (постановка — Павло Сафонов, прем'єра — 13 вересня 2017 року)Герасимов Евгений Владимирович. Народный артист России. Биография. Официальный сайт Московского государственного театра «Ленком Марка Захарова» // lenkom.ru.

Особисте життя

Дружина — Марія Арнольдівна Калініна. Дочка — Ольга Євгенівна Герасимова (. 1977), закінчила Інститут іноземних мов; володіє англійською, французькою та частково іспанською мовами, навчалася також у Дипломатичній академії, має досвід роботи в піарі. Син — Володимир Євгенович Герасимов (. 1983), закінчив МДІМВ, працює юристом-міжнародником, знає іноземні мови.

Творчість

Ролі в театрі

Московський академічний театр імені Володимира Маяковського Євген Герасимов був прийнятий в трупу театру в 1972 році, відразу після закінчення Вищого театрального училища імені Б. В. Щукіна, і прослужив у ній вісім років, зігравши в наступних спектаклях:

— — «Розгром» за однойменним романом Олександра Фадєєва (постановка — Марк Захаров) — старий-кореєць (введення)Ольга Мещерякова. ВИДЕО. Новости на телеканале «Россия-24». Актёр, режиссёр, депутат: Евгений Герасимов отмечает 70-летие. // vesti.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.  —  — «Медея» за однойменною трагедією Евріпіда (постановка — Микола Охлопков) — Вісник  —  — «Аристократи» за однойменною п'єсою Миколи Погодіна (постановка — Микола Охлопков) — Петін  —  — «Три хвилини Мартіна Гроу» за однойменною п'єсою Генріха Боровика (постановка — Андрій Гончаров та Е. І. Красницький) — гример  —  — «Людина з Ламанчі», мюзикл Дейла Вассермана і Д. Деріона за мотивами роману «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса (постановка — Андрій Гончаров) — Крихітка  —  — «Трамвай „Бажання“» за мотивами однойменної п'єси Теннессі Вільямса (постановка — Андрій Гончаров) — піаніст  —  — «Діти Ванюшина» за однойменною п'єсою Сергія Найдьонова (постановка — Андрій Гончаров) — Олексій  —  — «Дума про Британку» за однойменним твором Юрія Яновського (постановка — Андрій Гончаров і Б. С. Кондратьєв) — Грицько  —  — «Людина на своєму місці» за однойменною п'єсою Валентина Черних (постановка — Оскар Ремез) — Віктор Сомов  —  — «Неопублікована репортаж» за однойменною п'єсою Рустама Ібрагімбекова (постановка — Андрій Гончаров і Юхим Табачников) — Саша