Олег Костянтинович Кошови́й ( 1 січня 1917, Нижній Новгород — 5 серпня 1991, Київ) — український майстер декоративно-ужиткового та ювелірного мистецтв, авіамоделіст; заслужений майстер народної творчості УРСР з 1964 року.

Біографія Народився року в місті Нижньому Новгороді (нині Росія). Впродовж 1929–1932 років жив у Києві, у 1933–1938 роках — в Харкові. Здобув неповну середню освіту. У передвоєнний період конструював і розробляв двигуни для моделей; один зі зразків його авіамодельного двигуна випускали серійно у Харкові на заводі «ФЕД».

Брав участь у радянсько-фінській і німецько-радянській війнах (воював у артилерії). Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (19 грудня 1943; 15 липня 1945) та орденом Вітчизняної війни II-го ступеня (5 квітня 1985)Пам'ять народу. .

З 1947 року знову жив у Харкові; від 1951 року — у Києві. З 1955 року працював на Київському механічному заводі, провідним інженером цеху пластмас конструкторського бюро Олега Антонова. З його ініціативи багато несилових металічних деталей літаків марки «Ан» замінено пластмасовими.

Помер в Києві 5 серпня 1991 року.

Творчість Серед робіт: музична скринька з кольорового акрилату з барельєфами, текстом і нотами гімну УРСР та портретом Василя Сталіна (1949); срібне блюдо із 24 накладними рельєфами краєвидів Києва (1964); макети «Підвезення боєприпасів для 1-го Білоруського фронту» (Потсдам, 1946); «Хрещатик у Києві за Генеральним планом забудови» (1954); медалі «300 років возз'єднання України з Росією» (1954); «Пасажирський турбогвинтовий літак Ан-10» (1959); «За створення турбогвинтового літака Ан-24» (1959); «150-річчя з дня народження Тараса Шевченка» (1964); «125 ро­­ків Київському медичному інституту імені Олександра Богомольця» (1966); «25 років визволення Києва від німецько-фашистських загарбників» (1967); «50 років Академії наук УРСР» (1969); «50 років Інституту ботаніки імені Миколи Холодного АН УРСР» (1971); «Світовий рекорд ван­тажопідйомності на літаку Ан-124 „Рус­лан“» (1985); до ювілеїв Олега Ан­тонова (1956, 1966, 1971, 1976, 1981, 1986); Андрія Туполєва (1958, 1968); Данила Заболотного (1966); Костянтина Арцеулова (1966, 1971, 1973, 1976); Бориса Патона (1968). Займався скульптурним ліпленням, гравіюванням на металі. Розробив метод лиття зі секрилових смол, за яким відлито деталі оформлення станцій метро «Спортивна» (1956) у Москві, «Університет» (1960) та «Святошин» (1970) у Києві.

Автор брошур і статей з питань естетики і технології пластмас.

Примітки

Література Кошовий Олег Костянтинович // ; Кошовий Олег Костянтинович // ; Т. А. Галькевич, О. В. Павлюченко. Кошовий Олег Костянтинович //