Цю Мяо-Чін (Цю Мяоцзінь) (; 29 травня 1969 — 25 червня 1995) — тайванська письменниця. Одна з найбільш інноваційних літературних модерністок Тайваню та найвідоміша письменниця-лесбійка в країні. Справила глибокий і тривалий вплив на ЛГБТ-літературу на Тайвані.

Життєпис Народилася у повіті Чжанхуа, на заході Тайваню. Відвідувала престижну Першу середню школу для дівчат Тайбея, здобула ступінь з психології в Національному тайваньському університеті. Працювала радницею, а потім репортеркою у щотижневому журналі The Journalist. У 1994 році переїхала до Парижа, де закінчила аспірантуру з клінічної психології та фемінізму в Університеті Парижа VIII, навчаючись у філософині Елен Сіксу.

Померла від самогубства. Хоча існувало багато припущень щодо точної причини смерті, більшість свідчень припускає, що вона вдарила себе кухонним ножем. 

Творчість На написання Цю впливають нерозповідні структури авангардного та експериментального кіно. Її романи містять ракурси камери та екфраси у відповідь на європейське художнє кіно, включаючи алюзії на таких режисерів, як Андрій Тарковський, Тео Ангелопулос, Дерек Джарман та Жан-Люк Годар. Під час перебування в Парижі Цю зняла короткометражний фільм під назвою «Карнавал привидів». Її роботи як режисерки знаходяться в колекції Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку.

Перше опубліковане оповідання «В'язень» було відзначено премією Central Daily News Short Story, а повість «Самотні натовпи» отримала премію Об'єднаної літературної асоціації.

Найвідоміший твір — «Записки крокодила», за який вона була нагороджена літературною премією China Times у 1995 році. Псевдонім головного героя, Лазі, є прямим джерелом ключового сленгового терміна для «лесбійки» в китайській мові. «Записки крокодила» були опубліковані в 1994 році на тлі безумства тайванських медіа навколо лесбійок, включаючи інцидент, коли тележурналіст таємно знімав відвідувачок у лесбійському барі без їхньої згоди, що призвело до самогубств, і, за чутками, групове самогубство двох дівчат, що бути лесбійками, з елітної середньої школи, яку відвідували кілька персонажів роману та сама Цю. Поряд з її останньою роботою перед смертю «Останні слова з Монмартра», роман широко описували як «культову класику».

«Останні слова з Монмартра» — концептуальний роман, що складається з 20 букв, які можна прочитати в будь-якому порядку, спираючись на поняття музичної невизначеності. Його проза, схоже, «розмиває відмінності між особистим визнанням і ліричним афоризмом», згідно з оглядом у Rain Taxi. Датовані між 27 квітня 1995 року і 17 червня 1995 року, приблизно за тиждень до того, як авторка вбила себе, листи починаються з присвяти: «За мертвого маленького Зайчика і Мене, невдовзі померлого». Його описують як твір реляційного мистецтва та відзначають обов'язкову присутність читача, «ви» для розповіді", що є помітною ознакою творів Цю.

Цю була визнаною іконою контркультури, а також описана як «мучениця» у русі за права ЛГБТ на Тайвані. Двотомник її щоденників був опублікований посмертно у 2007 році. На її пам'ять була написана книга Ло Іцзюнь «Забути смуток» (遣悲懷). У 2017 році її життя та творчість стали темою документального фільму, створеного Радіо Телебачення Гонконгу та знятого Евансом Чаном.

Бібліографія

Романи

«Записки крокодила» ()(1994) — переклад англійською Бонні Х'юі (New York Review Books Classics, 2017) «Останні слова з Монмартра» () (1996) — переклад англійською Арі Лариси Генріх (New York Review Books Classics, 2014) «Листи з Монмартра» () (1996) — уривок у перекладі англійськоюГоварда Голдблата. У J. Lau і H. Goldblatt (ред. та пер.), «Колумбійська антологія сучасної китайської літератури». Нью-Йорк: Columbia University Press, 2007,

Розповіді

«Платонічне волосся» () (1990) — переклад англійською Френ Мартін. У Ф. Мартіна (ред. та пер.), Angelwings: сучасна квір-фантастика з Тайваню. Гонолулу: University of Hawai'i Press, 2003,

Див. також

Écriture feminine Постструктурний фемінізм Лесбійська література Квір-теорія

Примітки

Подальше читання

"A Crocodile in Paris, " by Ankita Chakraborty https://longreads.com/2018/06/07/a-crocodile-in-paris-the-queer-classics-of-qiu-miaojin/ "Afterword, " by Ari Larissa Heinrich, in Last Words from Montmartre, by Qiu Miaojin, translated by Ari Larissa Heinrich. New York: New York Review Books, 2014. «Begin Anywhere: Transgender and Transgenre Desire in Qiu Miaojin's Last Words from Montmartre,» by Ari Larissa Heinrich, in Transgender China: Histories and Cultures, ed. Howard Chiang. New York: Palgrave MacMillan, 2012. , http://www.worldcat.org/title/transgender-china/oclc/830163605&referer=brief_results "Stigmatic Bodies: The Corporeal Qiu Miaojin, " in Embodied Modernities: Corporeality, Representation, and Chinese Cultures eds. Fran Martin and Larissa Heinrich. Honolulu: University of Hawai'i Press, 2006. Martin, Fran. "Situating Sexualities: Queer Representation in Taiwanese Fiction, Film, and Public Culture, " Hong Kong: Hong Kong University Press, 2003. Sang, Tze-Lan D. The Emerging Lesbian: Female Same-Sex Desire in Modern China, Chicago: University of Chicago Press, 2003.

Посилання

Excerpt from Last Words from Montmartre in Words Without Borders Excerpt from Last Words from Montmartre in Lonely Girl Phenomenology (magazine) Excerpt from Last Words from Montmartre in Guernica (magazine) Podcast reading and interview with the translator of Last Words from Montmartre «The Kids Are Too Straight: Translating Qiu Miaojin's Notes of a Crocodile» in Kyoto Journal First excerpt from Notes of a Crocodile in The Brooklyn Rail Second excerpt from Notes of a Crocodile in The Margins, published by Asian American Writers' Workshop Third excerpt from Notes of a Crocodile in Words Without Borders