Вацлав Івашкевич-Рудошанський (; 26 серпня 1871, Омськ, Західно-Сибірське генерал-губернаторство, Російська імперія — 25 листопада 1922, Варшава, Польська Республіка) — російський та польський військовий діяч білоруського походження, генерал-майор Російської імператорської армії, пізніше — дивізійний генерал Війська Польського. Герой Першої світової війни. Активний учасник польсько-радянської війни (1919—1921).
Життєпис Народився 26 серпня 1871 року в римсько-католицькій сім'ї білоруського шляхтича Вітебської губернії, інженера, учасника січневого повстання 1863 року. Представник польсько-білоруського шляхетського роду Івашкевичі герба Труби.
Вихованець Сибірського кадетського корпусу, який закінчив 1890 року. В імператорській армії з вересня того ж року.
Випускник Павловського військового училища 1892 року. Випущений підпоручиком до 4-го Східно-Сибірського лінійного батальйону. (з 11.07.1900 — 22-й Східно-Сибірський стрілецький полк).
Поручник (1895). Штабс-Капітан (1900).
У 1900 — учасник інтервенції коаліційних сил у ході придушення Боксерського повстання в Китаї (1900—1901).
З березня 1904 року служив у 34-му Східно-Сибірському стрілецькому полку. Брав участь у Російсько-японській війні 1904—1905 років. Захисник Порт-Артура. Був поранений.
За звитяги у битвах з японцями отримав звання капітана (1905), потім підполковника. На початок 1909 року — в 34-му Східно-Сибірському стрілецькому полку. На 1 травня 1911 року — в 11-му Сибірському стрілецькому полку. У липні 1911 року отримав звання полковника з переведенням до Сибірського 44-го стрілецького полку. На 1913 рік — командир Барнаульського загону 44-го Сибірського стрілецького полку. На початок березня 1914 року — у 42-му Сибірському стрілецькому полку.
Під час першої світової війни командував 54-м Сибірським стрілецьким полком. За звитяги у Лодзькій битві 1914 року переведений у генерал-майори. У боях під Ригою зазнав поранення.
9 листопада 1915 року був призначений командиром бригади 3-ї Сибірської стрілецької дивізії. З червня по вересень 1917 року — командир Фінляндської прикордонної зведеної дивізії.
Після Лютневої революції 1917 року в Росії член Головного польського військового комітету.
З 21 жовтня 1917 року — командувач 3-ї стрілецької дивізії 1-го Польського корпусу, що формувався в місті Єльні, під командуванням Юзефа Довбор-Мусницького, у лютому 1918 року пробився з дивізією на з'єднання з основними силами корпусу до Бобруйська.
З 31.10.1918 року — генерал-поручник Польської армії.
Активний учасник польсько-радянська війни та польсько-української війн.
Був начальником оперативної групи оборони Львова (листопад 1918), командиром генерального округу «Кельці», сформував 1-шу Литовсько-Білоруську піхотну дивізію, якою командував до лютого 1919 року, був командувачем армії «Схід» (березень—травень 1919), начальником оперативної групи, командувачем Галицько-Волинського фронту (травень—липень 1919), командувачем Галицького фронту (липень 1919 — січень 1920), Подільського фронту (січень—березень 1920).
Під час польського наступу на Київ — командувач 6-ї армії (березень — 10 серпня 1920), у серпні 1920 року керував обороною Львова проти частин Першої кінної армії. Потім під час Варшавської битви — польським Південним фронтом.
З 20 серпня 1920 по червень 1921 — командувач генерального округу Варшава.
З 1 жовтня 1921 року — у відставці зі званням генерала-поручника.
Помер 25 листопада 1922 року у Варшаві після тяжкої тривалої хвороби. Посмертно відзначений званням дивізійного генерала. Похований з військовими почестями у Львові на Личаківському цвинтарі на меморіалі захисників Львова.
Нагороди
Російської імперії Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом (1901). Орден Святої Анни 4-го ступеня (1901). Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (1904). Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами (1904). Золота (Георгіївська) зброя (1907). Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1913). Орден Святого Володимира 3-го ступеня з мечами (27 квітня 1915). Орден Святого Георгія 4-го ступеня (7 квітня 1915).
Польщі Срібний хрест ордена Virtuti Militari (1 січня 1920). Командорський хрест ордена Virtuti Militari (10 листопада 1922). Командорський хрест ордена Відродження Польщі. Хрест Хоробрих. За заслуги перед Батьківщиною урядом Польщі Івашкевичу був наданий маєток у Західній Білорусії, під Гродно.
Примітки