Стародавній Рим зіграв ключову роль в історії вина. Найранішні впливи на виноградарство італійського півострова можна віднести до стародавніх греків та етрусків. Піднесення Римської імперії ознаменувався як технічним прогресом, і зростаючим усвідомленням виноробства, яке поширилося на всі частини імперії. Рим вплинув на історію найбільших виноробних регіонів Франції, Німеччини, Італії, Португалії та Іспанії.

Римська віра в те, що вино є повсякденною потребою, робила напій «демократичним» і повсюдним; у різних формах вона була доступна рабам, селянам і аристократам, чоловікам і жінкам. Щоб забезпечити постійне постачання вина римським солдатам і колоністам, виноградарство та виробництво вина поширилися на всі частини імперії. Економічні можливості, які відкривала торгівля вином, спонукали купців вести справи з племенами Галлії та Германії, приносячи римський вплив у ці регіони ще до прибуття римських військових. Свідчення цієї торгівлі та далекосяжного древнього винного господарства найчастіше знаходять у амфорах — керамічних глечиках, що використовуються для перевезення вина.

Роботи римських письменників — насамперед Катона, Колумели, Горація, Катулла, Паладія, Плінія, Варрона та Вергілія — ​​пролили світло на роль вина в римській культурі, а також на сучасне розуміння виноробства та виноградарства. Багато методів і принципів, вперше розроблені в давньоримські часи, можна знайти в сучасному виноробстві.

Рання історія

Хоча дикі виноградні лози росли на італійському півострові з доісторичних часів, історики не можуть точно визначити, коли вперше виникло домашнє виноградарство та виноробство. Можливо, що на мікенських греків був певний вплив через ранні поселення на півдні Італії, але ранні зареєстровані свідчення грецького впливу датуються 800 роком до нашої ери. Виноградарство широко вкоренилося в етруській цивілізації, яка була зосереджена навколо сучасного виноробного регіону Тоскана.

Оскільки стародавні греки вважали вино основним продуктом домашнього життя та життєздатним товаром для економічної торгівлі, їх поселення заохочували садити виноградники для місцевого використання та торгівлі з грецькими містами-державами.

Велика кількість місцевих вин Південної Італії надала ідеальну можливість для винної продукції, що дало початок грецькій назві регіону: Енотрія («земля виноградних лоз»). Південні грецькі колонії, мабуть, також принесли із собою власні методи пресування вина та вплинули на італійські методи виробництва.

У міру того як Рим перетворився із зборів поселень на королівство, а потім у республіку, культура римського виноробства все більше перебувала під впливом виноробних навичок та технологій регіонів, які були завойовані та інтегровані до Римської імперії, яка колись була майже повністю сухою. Грецькі поселення Півдні Італії були повністю під контролем римлян до 270 р. до зв. е.. Етруски, які вже проклали торгові шляхи в Галію, були повністю завойовані до I століття до н.е.

Особливо помітний вплив на римське виноградарство мали Пунічні війни з Карфагеном. Окрім розширення культурного кругозору римського громадянства, карфагеняни також познайомили їх із основними методами виноробства, зокрема з роботою Маго. Коли бібліотеки Карфагена були розграбовані та спалені, серед небагатьох карфагенських праць, що вціліли, були 26 томів трактату Маго про землеробство, який згодом був перекладений латинською та грецькою мовами в 146 році до нашої ери. Хоча його творчість не дійшла до сучасної епохи, вона широко цитується у впливових працях римлян Плінія, Колумелли, Варрона та Гаргілія Марціаліса.

Золотий вік Незважаючи на велику історію Римського виноробства, Грецьке вино було найціннішим. Водночас, римське вино коштувало менше. У II столітті до н. е. розпочався «золотий вік» римського виноробства та розвиток виноградників Гран Крю (тип ранніх першоростів у Римі). Знаменитий вінтаж 121 року до нашої ери став відомий як Опімівський вінтаж, названий на честь консула Луція Опімія. Завдяки багатим урожаєм і надзвичайно високою якістю вина, деякі з найкращих зразків марочних сортів стали насолоджуватися понад століття по тому.

На цьому етапі історії імперії було підраховано, що Рим споживав понад 180 мільйонів літрів (47 мільйонів галонів США) вина на рік, приблизно по пляшці вина щодня на кожного громадянина.R. Phillips A Short History of Wine pp. 35–45 Harper Collins 2000

Помпеї

Одним з найважливіших виноробних центрів римського світу було місто Помпеї, яке було розташоване на південь від Неаполя, в Кампанії. Цей район був домом для величезного простору виноградників.

Самі помпейці здобули славу за свою здатність пити вино. Поширене поклоніння Вакху (Діонісу), богу вина, залишило зображення бога на фресках та археологічних фрагментах по всьому регіону. Амфори з емблемами помпейських купців були знайдені на руїнах Римської імперії, в містах, такі як Бордо, Нарбонна, Тулуза та навіть Іспанія. Докази у вигляді підроблених штампів на амфорах не помпейського вина свідчать про те, що його популярність могла стати причиною раннього шахрайства з вином.

Виверження Везувію в 79 році нашої ери мало руйнівний вплив на римську виноробну промисловість. Склади, де зберігалися урожаї, в 78 році нашої ери, були знищені, що призвело до катастрофічного дефіциту вина. Пошкодження торгового порту перешкоджало потрапляння партій вина до околиць Риму, посилюючи його дефіцит. Доступне вино різко зросло в ціні, що зробило його недоступним для всіх, крім найзаможніших. Винний голод змусив римлян, що запанікували, поспішно висаджувати виноградники в районах поблизу Риму до такої міри, щоб зернові поля були викорінені для насадження нових виноградників

Подальший надлишок вина, створений успішними зусиллями по подоланню дефіциту вина, спричинив економічну катастрофу, що зашкодило торговцям вина. Викорчовування зернових полів спричинило нестачу їжі для всього римського населення. У 92 році нашої ери римський імператор Доміціан видав едикт, який не тільки заборонив нові насадження виноградникив в Римі, але й наказав викорчувати половину виноградників у римських провінціях.

Розширення виноградарства За час довготривалої історії Стародавньої Римської імперії, вибудувались основи виноградарства, які були закладені римлянами на землях, та стали всесвітньо відомими виноробними регіонами. Разом з торгівліею та військовими походами, римляни принесли з собою любов до вина і поштовх до висаджування лози. Торгівля була першою і найдалекосяжною рукою їхнього впливу, і римські виноторговці прагнули торгувати як з ворогами, так і з союзниками — від карфагенян і народів південної Іспанії до кельтських племен у Галлії та германських племен на Рейні та Дунаї.

Під час галльських воєн, коли Юлій Цезар привів свої війська до Кабільони в 59 році до нашої ери, він знайшов двох римських торговців вином, які вже торгували з місцевими племенами. У таких місцях, як Бордо, Майнц, Трір і Колчестер, де були створені римські гарнізони, висаджували виноградники, щоб забезпечити місцеві потреби та обмежити витрати на міжміську торгівлю. Римські поселення були та заселені солдатами, які володіли знаннями римського виноградарства. На новій батьківщині були висаджені виноградники.

Хоча можливо, що римляни імпортували виноград з Італії та Греції, є достатні докази того, що вони культивували місцеві лози, які можуть бути предками винограду, вирощеного в цих провінціях сьогодні.

Італійський півострів був відомий своїми високоякісними винами, видатними зразками яких були вина Помпеї. Оскільки республіка переросла в імперію за межами півострова, торгівля винами та ринкова економіка збільшувала це зростання. Торгівля вином в Італії полягала у продажі Римського віна за кордоном поселенням і провінціям навколо Середземного моря, але до кінця I століття нашої ери його експорт мав конкуренцію з боку провінцій, які самі експортували до Риму. Римська ринкова економіка стимулювала експорт провінцій, збільшуючи попит і пропозицію. Підвищена пропозиція вина означала зниження цін для споживачів. Через економіку попиту та пропозиції громадяни мали достатній запас монет, що свідчить про існування складної ринкової економіки, що оточувала торгівлю вином у Римській імперії. Достатня грошова пропозиція означала, що громадяни дуже багато думали про ринкову економіку вина.

Іспанія

Поразка Римом Карфагена в Пунічних війнах поставила під свій контроль південні та прибережні території Іспанії, але повне завоювання Піренейського півострова залишалося незавершеним до правління Цезаря Августа. Римська колонізація призвела до розвитку Терракони у північних регіонах Іспанії (включаючи те, що зараз є сучасними виноробними регіонами Каталонії, Ріоха, Рібера-дель-Дуеро та Галісія ) та Hispania Baetica (до якої входить сучасна Андалусія ) Монтілла-Морілес. область Кордова і херес, виноробний регіон Кадіс.

У той час як карфагеняни та фінікійці були першими, хто запровадив виноградарство в Іспанії, впливова виноробна технологія Риму та розвиток мереж доріг принесли регіону нові економічні можливості, піднявши виноград із приватної сільськогосподарської культури до життєздатного комерційного підприємства. Іспанське вино було в Бордо до того, як регіон виробляв своє. Французький історик Роже Діон припустив, що лоза баліска (поширена в північних провінціях Іспанії, зокрема Ріоха ) була привезена з Ріохи, щоб посадити перші римські виноградники Бордо.

У Римі часто торгували іспанськими винами. Поет Марк Валерій Марціал описав високо ціноване вино, відоме як ceretanum з Сере (сучасної Херес - де - ла - Фронтера). Історик вина Х'ю Джонсон вважає, що це вино було раннім предком хересу. Іспанські вина проникли в Римську імперію ширше, ніж італійські вина, а амфори з Іспанії були виявлені в Аквітанії, Бретані, долині Луари, Нормандії, Великій Британії та на німецькому кордоні. Історик Страбон у своїй праці Geographica зазначав, що виноградники Бетіки славилися своєю красою.

Британія

Вплив Риму на Британію щодо вина не стільки виноградарський, скільки культурний. Протягом сучасної історії британці відігравали ключову роль у формуванні світу вина та визначення його глобальних ринків.J. Robinson (ed) "The Oxford Companion to Wine" Third Edition pg 104 Oxford University Press 2006 Хоча докази лози V. vinifera на Британських островах датуються епохою Хокснія, коли клімат був набагато теплішим, ніж сьогодні, інтерес британців до виробництва вина значно зріс після завоювання Британії римлянами в I столітті нашої ери.

Колумелла

Колумелла був письменником I століття нашої ери, чий 12-томник De Re Rustica вважається одним з найважливіших праць про римське сільське господарство. Одинадцять томів, написаних прозою, доповнено 10-м томом, книгою про сади у гекзаметрових віршах. У 3 і 4 томах розглядаються технічні аспекти римського виноградарства, включаючи поради щодо того, які типи ґрунтів дають найкраще вино, а том 12 стосується різних аспектів виноробства.J. Robinson (ed) "The Oxford Companion to Wine" Third Edition pg 190 Oxford University Press 2006

Пліній Старший

Пліній Старший був природознавцем I століття нашої ери та автором 37-томної римської енциклопедії Naturalis Historia (Природна історія), присвяченої імператору Титу. Опублікована після смерті Плінія поблизу Помпеї після виверження Везувію, робота охоплює широкий спектр тем, включаючи серйозні розмови про виноградарство та вино.

Пліній також є джерелом однієї з найвідоміших латинських цитат про вино: «In vino veritas», або «У вині є правда», посилаючись на часто конфесійну балакучість п'яних.Pliny, Natural History 14.141.

Інші письменники