Промисло́ва (індустріальна) револю́ція або промисло́вий переворо́т — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного й доморобного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії в другій половині XVIII ст. й упродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США, Японію. Важливою складовою промислової революції було впровадження у виробництво та транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; створення самостійної машинобудівної галузі.

Загальна характеристика

Промислова революція знаменує важливий поворотний момент в історії, вона деякою мірою мала вплив майже на кожен аспект повсякденного життя. Зокрема, середній рівень доходів населення почав проявляти безпрецедентне постійне зростання. Протягом двох століть після 1800 року, середньо-світовий дохід на душу населення збільшився у понад десять разів, у той час як населення світу зросло у понад шість разів. За словами лауреата Нобелівської премії Роберта Лукаса, «вперше в історії рівень життя простих людей почав проявляти стійке зростання … Нічого, що хоч віддалено нагадує цю економічну поведінку не траплялося раніше».

У Англії, де промислова революція розпочалася, у другій половині XVIII ст. традиційна аграрна економіка була заміщена економікою, у якій стало домінувати виробництво машин і механічне виробництво, що стало можливим після винаходу парового двигуна. Це змінило баланс політичних сил від лендлордів у бік промисловців і сприяло створенню міського робітничого класу.

Перша промислова революція, яка почалася в XVIII столітті, злилася з так званою Другою промисловою революцією у 1850 році, коли технологічний і економічний прогрес набрав обертів завдяки розвитку парових кораблів, залізниць, а потім в XIX столітті двигуна внутрішнього згоряння та електричної енергії. Проміжок часу, що охоплюється промисловою революцією, у різних істориків коливається. Ерік Гобсбаум вважав, що вона спалахнула у Великій Британії в 1780-х роках і не була повною мірою відчутна до 1830-х або навіть 1840-х роківEric Hobsbawm, The Age of Revolution: Europe 1789—1848, Weidenfeld & Nicolson Ltd. ISBN 0-349-10484-0, а Томас Ештон вважав, що це сталося приблизно між 1760 і 1830 рокомJoseph E Inikori. Africans and the Industrial Revolution in England, Cambridge University Press. ISBN 0-521-01079-9 Read it.

Інновації

Початок промислової революції тісно пов'язаний з кількома нововведеннями, впровадженими у другій половині XVIII століття: Текстиль — прядіння бавовни, використовуючи автоматичні прядки авторства Річарда Аркрайта (прядильна рама), Джеймса Гаргрівса (прядка «Дженні»), і Семюела Кромптона (Spinning Mule  — прядильний мул, поєднання двох попередніх). Він був запатентований 1769 року. Після закінчення 1783 року дії патенту швидко повстали численні бавовняні фабрики. Аналогічна технологія була застосована згодом до прядіння камвольної пряжі для різних тканин і льону для білизни. Бавовняна революція почалася в Дербі, яке стало відоме з цього часу, як «Powerhouse of the North». Парова машина — покращений паровий двигун винайдений Джеймсом Ваттом і запатентований 1775 року. Спочатку головним чином використовувався як привід насосів, що відкачували воду з шахт, а з 1780-х років застосовувався для руху інших типів машин. Це призвело до швидкого розвитку ефективних механізованих фабрик у немислимих раніше масштабах та у місцях, де гідроенергія була недоступною. Вперше в історії для вироблення енергії люди не мусили покладатися на м'язи людей чи тварин, силу вітру чи води. Паровий двигун використовувався для викачування води з шахт, підняття вугілля на поверхню, для нагнітання повітря у залізоплавильні печі, при подрібненні глини для кераміки, для живлення нових підприємств у різних галузях. Виробництво чавуну — у чорній металургії використання коксу поширилося на всі стадії виплавки чавуну (замінивши деревне вугілля). Цього було досягнуто набагато раніше для свинцю та міді, а також у виробництві переробного чавуну в доменних печах, але другий етап у виробництві сортового прокату залежав від використання литва і штампування (патент для яких закінчився 1786 року) або пудлінгування (патент Генрі Корта в 1783 і 1784 роках).

Історія промислової революції Промислова революція почалася у Великій Британії наприкінці XVIII століття і прийняла всеосяжний характер у першій половині XIX століття, охопивши потім також інші країни Європи та Америки.

Інституціональні основи промислової революції пов'язані з Славною революцією 1688 р.

У період XVII століття Англія почала обганяти світового лідера Голландію за темпами зростання капіталістичних мануфактур, а згодом й у світовій торгівлі та колоніальній економіці. До середини XVIII століття Англія стає провідною капіталістичною країною. За рівнем економічного розвитку вона перевершила інші європейські країни, маючи усі потрібні передумови для вступу на новий щабель суспільно-економічного розвитку — велике машинне виробництво.

Промислова революція супроводжувалася виробничою революцією в сільському господарстві, яка призвела до радикального зростання продуктивності землі та праці в аграрному секторі. Саме виробнича революція в сільському господарстві забезпечила можливість переміщення значних мас населення з аграрного сектора в індустріальний.

Паровий двигун

У світовій історії початок промислової революції пов'язують з винаходом ефективного парового двигуна у Великій Британії в другій половині XVII століття. Хоча саме по собі подібний винахід навряд чи б щось дав (потрібні технічні рішення були відомі й раніше), але в той період англійське суспільство було підготовлено до використання інновацій в широких масштабах. Це було пов'язано з тим, що Англія на той час перейшла від статичного традиційного суспільства до суспільства з розвиненими ринковими відносинами і активним підприємницьким класом. Крім того, Англія мала достатні фінансові ресурси (оскільки була світовим торговельним лідером і володіла колоніями), вихованим в традиціях протестантської трудової етики населенням і ліберальною політичною системою, в якій держава не пригнічувала економічну активність.

Першою спробою використання парового двигуна в промисловості вважається водяна помпа Томаса Севері, запатентована 1698 р. Але вона не була успішною через часті вибухи бойлера і обмежену потужність. Досконалішою була машина Томаса Ньюкомена, розроблена до 1712 р.Hulse, David H: The Early Development of the Steam Engine; TEE Publishing, Leamington Spa, U.K., 1999 ISBN 1-85761-107-1L.T.C. Rolt and J. S. Allen, The Steam engine of Thomas Newcomen (Landmark, Ashbourne, 1997), 44. Мабуть, Ньюкомен використовував раніше отримані експериментальні дані Дені Папена, який вивчав тиск водяної пари на поршень в циліндрі і, спочатку, нагрівання та охолодження пари для повернення поршня в початковий стан виконував вручну.

Помпи Ньюкомена знайшли застосування в Англії та інших європейських країнах для відкачування води з глибоких затоплених шахт, роботи в яких без них проводити було б неможливо. До 1733 їх було куплено 110, з яких 14 на експорт. Це були великі і дорогі машини, за сучасними стандартами дуже неефективні, але вони себе окупали там, де видобуток вугілля обходився порівняно дешево. З деякими удосконаленнями їх до 1800 р. виготовили 1454 штуки, і вони залишалися у вжитку до початку XIX століття.Rolt and Allen, 145

Найвідомішою з ранніх парових машин є розробка Джеймса Ватта, яка була запропонована 1778 року. Ватт суттєво удосконалив механізм, зробивши його роботу більш стабільною. Одночасно потужність збільшилася приблизно в п'ять разів, що дало 75 % економію у собівартості вугілля. Ще важливіші наслідки мав той факт, що на базі машини Ватта стало можливо перетворення поступального руху поршня в обертальний, тобто двигун тепер міг крутити колесо млина або фабричного верстата. Уже до 1800 року фірма Ватта і його компаньйона Болтона виготовила 496 таких механізмів, з яких тільки 164 використовувалися як помпи. Ще 308 знайшли застосування на млинах і фабриках, а 24 обслуговували доменні печі. 1810 року в Англії налічувалося 5 тисяч парових машин, а у наступні 15 років їх кількість зросла втричі.Всемирная история. Энциклопедия. Том 6. ГЛАВА VI.

Поява металорізальних верстатів, таких як токарний, дозволила спростити процес виготовлення металевих частин парових машин і надалі створювати все більші і потужніші пристрої. На початку XIX століття англійський інженер Річард Тревітік і американець Олівер Еванс поєднали бойлер і двигун в одному пристрої, що дозволило надалі використовувати його для руху паровозів і пароплавів.

Металургія

Збільшення числа машин викликало підвищену потребу в металі, що спричинило розвиток металургії. Головним досягненням цієї епохи в металургії була заміна деревного вугілля, що використовувався середньовічними ковалями, на кам'яновугільний кокс. Його ввів у вживання в XVII ст. Клемент Клерк і його майстри ковальських справ і лиття.

З 1709 року у містечку Коулбрукдейл Абрахам Дарбі, засновник цілої династії металургів і ковалів, використовував кокс для отримання чавуну з руди в доменній печі. З нього спочатку робили лише кухонне начиння, яка відрізнялася від роботи конкурентів лише тим, що її стінки були тонше, а вага менше. У 1750-х роках син Дарбі побудував ще кілька домен, і до цього часу його вироби були ще й дешевше, ніж виготовлені на деревному вугіллі. 1778 року онук Дарбі, Абрахам Дарбі III, зі свого лиття побудував у Шропширі знаменитий Залізний міст, перший міст в Європі, що повністю складається з металевих конструкцій.

Для подальшого покращення якості чавуну 1784 року Генрі Корт розробив процес пудлінгування. Зростання виробництва і поліпшення якості англійської металу до кінця XVIII ст. дозволило Великій Британії повністю відмовитися від імпорту шведського і російського заліза. Розгорнулося спорудження каналів, які давали можливість перевозити вугілля і метали.

З 1830 по 1847 рік виробництво металу в Англії зросло більше ніж втричі. Застосування гарячого дуття при плавці руди, що почалося 1828 року, втричі скоротило витрату палива і дозволило використовувати у виробництві нижчі сорти кам'яного вугілля. З 1826 по 1846 рік експорт заліза і чавуну з Великої Британії збільшився в 7,5 рази.

Видобування вугілля

Видобуток вугілля у Великій Британії, зокрема, в Південному Уельсі почався задовго до промислової революції. До парового двигуна, при відкритій розробці родовищ дрібні кар'єри, після видобутку поверхневого шару вугілля, занедбувалися. В інших випадках, якщо геологія була сприятливою, вугілля видобували за допомогою горизонтальної або похилої штольні, яку вели у пагорб. У деяких областях проводився шахтовий видобуток, але обмежувальним чинником була проблема відведення води. Відведення відбувалося шляхом підняття відер з водою шахтами або до водовідливної штольні. У кожному випадку, вода повинна була скидатися у струмок або канаву на рівні, де вона може стікати під дією сили тяжіння. Введення парового двигуна значно спростило видалення води і дозволило будувати глибші шахти, видобуваючи, таким чином, більше вугілля. Це були події, які розпочалися до промислової революції, але використання з 1770-х років ефективної парової машини Джеймса Ватта скоротило витрати на паливо для двигуна, зробивши видобуток більш рентабельним.

Видобуток вугілля був дуже небезпечним у зв'язку з присутністю рудничного газу в багатьох вугільних пластах. Певну безпеку надавало використання безпечної лампи, яка була винайдена в 1816 році сером Гемфрі Деві і, незалежно від нього, Джорджем Стіфенсоном. Утім, лампи виявилося ненадійними, оскільки дуже швидко виявлялися в аварійному стані, починали слабо світити. Вибухи вугільного пилу тривали, кількість жертв росла протягом всього XIX століття. Умови праці були дуже погані, з високим рівнем жертв від каменепадів.

Текстильна промисловість