Марія Великобританська (, 5 березня 1723 — 14 січня 1772) — британська принцеса з Ганноверської династії, донька короля Великої Британії Георга II та маркграфині Бранденбург-Ансбахської Кароліни, дружина ландграфа Гессен-Касселю Фрідріха II, матір курфюрста Гессену Вільгельма I.

Залишила чоловіка у лютому 1755 року, дізнавшись, що він навернуся у католицтво. Офіційного розлучення оформлено не було, проте подружжя ніколи більше не бачилося. Надалі переважно мешкала в Ганау.

Регентка Ганау у 1754—1764 роках при своєму синові Вільгельмі.

Біографія Ранні роки Народилась 5 березня 1723 року у Лестер-Хаусі в Лондоні. Була сьомою дитиною та четвертою донькою в родині принца Уельського Георга та його дружини Кароліни Бранденбург-Ансбахської. Мала старших братів Фредеріка та Вільяма Августа й сестер Анну, Амелію та Кароліну. Ще один брат помер немовлям до її народження. Згодом сімейство поповнилося молодшою донькою Луїзою, з якою у Марії склалися найближчі відносини. Королем Великої Британії, а також курфюрстом Ганноверу, в цей час був їхній дід Георг I — перший представник Ганноверської династії на британському престолі. Сім'я мешкала на Альбіоні з 1714 року та докладала зусиль до своєї «англізації».

У червні 1727 року батько став королем. Матір, розумна та вродлива жінка, свого часу була названа «найприємнішою принцесою Німеччини». Їхній шлюб був вдалим і сповненим кохання.

Марія отримала ретельне виховання під наглядом матері. З раннього віку полюбляла читати.David Williamson, in: Oxford Dictionary of National Biography, Bd. 36, стор. 103. Відзначали її освіченість.Carsten Erich Carstens: Karl, Landgraf zu Hessen-Kassel. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 15, Duncker & Humblot, Leipzig 1882, стор. 296. У 1737 році королева померла, наказавши доньці Кароліні «робити все можливе, щоб підтримати лагідний і м’який характер Марії».Michael A. Beatty: The English Royal Family of America, from Jamestown to the American Revolution.

Шлюбне життя У 1740 році було прийняте рішення про шлюб принцеси зі спадкомним принцом Гессен-Касселю, аби поглибити дружні зв'язки з цією країною. Парламент виділив дівчині 40 000 фунтів стерлінгів як посаг. Шлюб за довіреністю пройшов 8 травня 1740 року в королівській каплиці Сент-Джеймського палацу. Нареченого представляв брат Марії, Вільям Август. З Лондону принцеса вирушила до Нідерландів, а звідти — до Німеччини. 28 червня у Касселі відбулося вінчання 17-річної Марії та 19-річного Фрідріха Гессен-Кассельського.

Дипломат Якоб Фрідріх фон Білфельд, який побачив принцесу у жовтні того року на костюмованому балу в Герренхаузені, змальовував її як високу та надзвичайно привабливу. Фрідріх теж був освіченим і красивим юнаком, мав величну статуру, вродливі правильні риси обличчя і привітний вигляд. Деякі джерела свідчать, що він мав доброзичливий, м'який та терпимий норов.Arthur Wyß: Friedrich II., Landgraf von Hessen-Cassel. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 524–528. Wolf von Both: Friedrich II., Landgraf von Hessen-Kassel. In: Neue Deutsche Biographie. Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, стор. 508. Натомість британський політик Горас Волпол, 4-й граф Орфорд, характеризував саму Марію як «найлагіднішу та ніжнішу з представників своєї раси, а її чоловіка — як неотесаного та грубого, що поводився з нею «з великою нелюдяністю»».James McMullen Rigg: Mary (1723–1772), in: Dictionary of National Biography, Bd. 36 (1893), стор. 404.

Молоде подружжя так і залишилося чужим одне одному, тим більше що в перші роки шлюбу вони були разом лише кілька місяців, оскільки Фрідріх брав участь у війні за австрійську спадщину. Відчуженість посилювалася численними справами принца та його тривалими поїздками до європейських дворів.Гессенські біографії. Ландграф Фрідріх II Втім, у пари народилося четверо синів. Сепарація від чоловіка Наприкінці 1746 року Марія відвідала батьківщину. Наступного року вони з чоловіком фактично розійшлися. У 1754 році з'ясувалося, що Фрідріх таємно навернувся у католицтво, після чого принцеса забрала синів і пішла від нього. Офіційно розлучення оформлене не було, у лютому 1755 відбувся лише, так званий, «поділ столу та ліжка». Жінку підтримав свекор Вільгельм VIII, який до самої смерті не пробачив синові зміну релігії,Hugo Brunner: Wilhelm VIII. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 43, Duncker & Humblot, Leipzig 1898, стор. 60–64. і постарався якомога більше лімітувати його владу після своєї смерті. Оскільки від 1736 року землі Ганау-Мюнценбергу належали Гессен-Касселю, хоча й залишалися адміністративно незалежними, він проголосив там своїм спадкоємцем старшого онука в обхід Фрідріха. Дохід від графства надалі мав забезбечувати Марію та їхніх дітей. Обмеження влади Фрідріха регулювалися положеннями спеціально виданого «Гарантійного акту». Сам він до 1756 року жив у Герсфельді майже як ув'язнений. Лише після початку Семирічної війни йому дозволили вступити на прусську військову службу.

Надалі Марія переважно мешкала в Ганау, оскільки не бажала повертатися до Великої Британії. Її сини у грудні 1754 року були відправлені на навчання до Геттінгену,Гессенські біографії. Карл Гессен-Кассельський а від вересня 1756 року, через загрози Семирічної війни, виховувалися при дворі данського короля Фредеріка V, в особі якого знайшли могутнього покровителя та люблячого дядька.Данський король доводився зятем Марії. Марії вдавалося здійснювати сильний вплив на виховання дітей навіть здалеку за допомогою постійного листування. Її середній син Карл писав: «Я всім завдячую своїй матері, яку майже завжди вважав божественною істотою! Своєю справжньою освітою та своєю схильністю до навчання я зобов'язаний її порадам».

На початку червня 1757 року Марія та Вільгельм VIII були змушені втікати до Гамбургу через наступ французьких військ. Оскільки там вони стикнулися з фінансовими труднощами, військовий міністр Великої Британії Вільям Пітт надав їм фінансовий грант у розмірі 20 000 фунтів стерлінгів. Наступного року Марії була призначена довічна рента у розмірі 5000 фунтів стерлінгів на рік.

Правління та решта життя

Вільгельм VIII помер взимку 1760 року. Фрідріх наслідував йому у Гессен-Касселі, Марія також йменувалася ландграфинею. Фактично ж вона стала регенткою Ганау при своєму синові Вільгельмі, згідно останньої волі свекора. Через війну жила спочатку переважно у Гамбурзі, Бремені, Рінтельні та Целле. Хоча Вільгельм VIII виступав за нейтралітет Ганау-Мюнценбергу, графство було окуповане французькими військами. Змогла повернутися до Ганау лише на межі 1762/63 років. Ландграф Фрідріх, який кілька разів за життя батька намагався відкликати свою згоду у «Гарантійному акті» щодо порядку правління, спочатку відмовився визнати права Марії. Він запропонував їй щорічний апанаж та місце проживання в Гессені в обмін на зречення. Після відмови дружини, він звернувся до рейхстагу, а потім — до імперської надворної ради. Втім, вердикт так і не було винесено.Гессенські біографії. Ландграфиня Марія Проти його домагань виступали також Велика Британія та протестантські стани.

Марія мала право карбувати власну монету і випускала талери із зображенням свого погруддя. Згідно домашнього права та заповіту Вільгельма, його спадкоємець вважався повнолітнім із дня свого 18-річчя 3 червня 1761 року. Однак спочатку Марія не відмовилася від свого регентства, до того ж землі все ще були окуповані. Офіційна передача урядових справ відбулася у жовтні 1764 року після гранд-туру Вільгельма до Нідерландів по завершенню навчання та його весілля з данською принцесою, відзначеного 1 вересня 1764 року. Надалі ландграфиня продовжувала мешкати в Ганау. Підтримувала листування із британською королівською родиною. У 1769 році її відвідав племінник Вільям Генрі Глостерський.

У 1768 році її син Карл придбав у родини фон Едельсгаймів Румпенгаймський замок на березі Майну. Невідомо, чи мешкала Марія у даному замку весь час, але достеменно проводила там літні місяці, обладнавши інтер'єр за своїм смаком. В період після 1770 року замок трохи розширили.Румпенгаймський замок

Наприкінці життя мала слабке здоров'я. Померла в Ганау 14 січня 1772 року. Була похована у крипті місцевої Марієнкірхе.Марієнкірхе в Ганау У надгробній проповіді зазначалося, що правителька завоювала серця своїх підданих милосердям, благодійністю та благородним характером, і керувала землями з великою славою, розважливістю, лагідністю та справедливістю.

Бібліотека ландграфині наразі зберігається у замку Фазанері у Айхенцеллі.

Родина Чоловік — Фрідріх II

Діти: Вільгельм (1741—1742) — прожив півроку; Вільгельм (1743—1821) — курфюрст Гессену у 1803—1821 роках, був одруженим з данською принцесою Вільгельміною Кароліною, мав чотирьох законних дітей і кількох позашлюбних; Карл (1744—1836) — ландграф Гессен-Кассельський від 1805 року, був одружений з данською принцесою Луїзою, мав шестеро дітей; Фрідріх (1747—1837) — ландграф Гессен-Рупенгаймський, був одружений з принцесою Кароліною Нассау-Узінгенською, мав восьмеро дітей.

Генеалогія

Примітки

Література Werner Huber / Rainer Schöwerling: Maria, Landgräfin von Hessen (1723-1772). Eine englische Prinzessin am hessischen Fürstenhof und ihre Bibliothek. In: Corvey Journal 2 (1990) Heft 2, стор. 2–13. Pauline Puppel: Handlungsspielräume von Regentinnen. Marie von England, Landgräfin von Hessen-Kassel, Regentin von Hanau (1723–1772, reg. 1760–1764). In: Julia Frindte, Siegrid Westphal (Hrsg.): Handlungsspielräume von Frauen um 1800. Heidelberg 2005, стор. 271–292. Karl Siebert: Hanauer Biographien aus drei Jahrhunderten. Hanauer Geschichtsverein, Hanau 1919 (= Hanauer Geschichtsblätter NF 3/4), стор. 133–135.

Посилання Ганноверська династія Профіль на Genealogics.org Профіль на Thepeerage.com Генеалогія Марії Великобританської Генеалогія Фрідріха II Гессен-Кассельського