Союз семи слов'янських племен (; , — «Сім родів» або «Сім племен») — міжплемінне об'єднання слов'ян VII століття на Балканському півострові, що стало поряд з булгарами, а також іншими слов'янами, основою майбутньої держави — Першого Болгарського царства і болгарського народу .
Розселення Найбільшою Славінією на балканському просторі, на думку Г. Г. Литавріна, була під назвою «Сім родів» або інакше «Сім племен» . Ця Славінія перебувала у візантійських Мезії та Малій Скіфії . Заселення цих земель слов'янами почалося після 602 року Литаврин Г. Г. Формирование и развитие болгарского раннефеодального государства (Конец VII — начало XI в.) // Раннефеодальные государства на Балканах VI—XII вв. — М.: Наука, 1985. — С. 133.. Кочові булгари-аспарухи були нечисленні й оселилися на Балканах однією хвилею міграції, яку Михайло Сірійець описав як 10 000 чоловік. Так поступово вони асимілювалися зі слов'янською культурою та до 10 століття вже прийняли слов'янські говори, булгарська мова ж пішла до небуття. Згідно з Феофаном Сповідником, після підкорення тамтешніх слов'ян булгарами в 679/680 роках вони були розселені:
Історія Найменування «Сім родів» або «Сім племен» є самоназвою, яка відображала первісне число при об'єднанні, але не дійсне число родів на 679 рік. Є припущення, що це міжплемінне об'єднання слов'ян уклало з Візантійським царством договір і стало її союзником — «федератами», зобов'язавшись за певну плату охороняти кордони Візантії, в основному від аварів Литаврин Г. Г. Формирование и развитие болгарского раннефеодального государства (Конец VII — начало XI в.) // Раннефеодальные государства на Балканах VI—XII вв. — М.: Наука, 1985. — С. 134.;* Павлов П. Българското Средновековие познато и непознато. — Велико Търново: Абагар, 2008. — С. 43.. За даними Хронографії Феофана в 679/680 роках булгари підкорили їх і зобов'язали платити данину. Однак у патріарха Никифора слов'яни після їхнього підкорення стають охоронцями меж областей, що були завойовані булгарами:
Того часу для новонародженої болгарської держави не тільки Візантійська імперія становила загрозу, а й авари були небезпечними, тому зміцнення кордонів було логічним для булгар. Це дозволяє припускати союзницькі відносини між слов'янами і булгарами, і навіть самостійність деяких слов'янських племенЗлатарский В. Н. История на българската държава през средните векове. — София: Наука и изкуство, 1970. — Т. 1, Ч. 1. — С. 201.;* Ковачевић Ј. Аварски каганат. — Београд: Српска књижевна задруга, 1977. — С. 89.;* Литаврин Г. Г. Формирование и развитие болгарского раннефеодального государства (Конец VII — начало XI в.) // Раннефеодальные государства на Балканах VI—XII вв. — М.: Наука, 1985. — С. 141—143.;* Божилов И. А., Гюзелев В. Т. История на България. — София: Анубис, 1999. — Т. 1. — С. 91.. Однак питання про союзницькі чи данницькі відносини між слов'янами і булгарами так і не вирішено ствердно Коледаров П. Политическа география на средновековната Българска държава. — София: Българската Академия на науките, 1979. — Ч. 1. — С. 10, комм. 32..
Згадка у «Баварського географа» Л. Нідерле висловив пипущення, що згадуване у «Баварського географа» слов'янське утворення ептарадиці (eptaradici) є відображенням повідомлення Феофана про сім слов'янських племенНидерле Л. Славянские древности. — М.: Изд. иностранной литературы, 1956. — С. 86, комм. 2.. До цієї гіпотези О. В. Назаренко зробив доповнення. Згідно з ним, ептарадиці — це «гібридний» греко-слов'янський етнонім, виходячи з грецьк. έπτά «сім» + слав. *rodь-ci, що позначало групу нижньодунайських слов'ян, згадуваних ФеофаномДревняя Русь в свете зарубежных источников: Хрестоматия / Сост., пер. и коммент. А. В. Назаренко. — М.: Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010. — С. 27, комм. 9.. Були й супротивники такого зіставлення Свод древнейших письменных известий о славянах . — М.: Восточная литература, 1995. — Т. 2. — С. 315..
Див. також Аспарух Болгари Перше Болгарське царство Сіверці Переселення слов'ян на Балкани Слов'яни в Греції
Примітки
Література Дуйчев И. Обединението на славянските племена в Мизия през VII век // Българско средновековие. — София: Наука и изкуство, 1972. — С. 70—86. Литаврин Г. Г. Формирование этнического самосознания болгарской народности (VII — первая четверть X в.) // Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. — М.: Наука, 1982. — С. 49—82. Нидерле Л. Славянские древности. — М.: Изд-во иностранной литературы, 1956. — 452 с.