Балка́нський піво́стрів, або Балка́ни (, , , , , , , , , , , ), рідше Гемайський півострів, або Гемус (, ) — півострів у Південній Європі. Свою назву регіон отримав від Балканських гір, які простягаються через усю Болгарію. Балканський півострів омивається Адріатичним морем на північному заході, Іонічним морем на південному заході, Егейським морем на півдні, Чорноморськими протоками на сході та Чорним морем на північному сході. Умовна материкова межа — річки Дунай та Сава, потім лінія йде на захід до Трієстської затоки. Найвища точка Балкан — Мусала, , у гірському масиві Рила, Болгарія.

Концепцію Балканського півострова створив німецький географ в 1808 році, який помилково вважав Балканські гори головною гірською системою Південно-Східної Європи, що тягнеться від Адріатичного до Чорного моря. Термін Балканський півострів був синонімом Румелії в XIX столітті, частини Європи, які в той час були провінціями Османської імперії. Воно мало геополітичне, а не географічне визначення, яке ще більше просувалося під час створення Королівства Югославія на початку XX століття. Визначення природних кордонів Балканського півострова не збігається з технічним визначенням півострова; тому сучасні географи доволі часто відкидають ідею Балканського півострова, тоді як історики зазвичай обговорюють Балкани як регіон. Термін набув стигматизованого та пейоративного значення, пов'язаного з процесом балканізації. Альтернативний термін, яким позначають регіон — Південно-Східна Європа.

Через велике число визначень кордони Балкан — спірні. Універсальної згоди щодо складових регіону не існує. За більшістю визначень цей термін цілком охоплює Албанію, Боснію та Герцеговину, Болгарію, Грецію, Косово, Чорногорію, Північну Македонію, європейську частину Туреччини, узбережжя Румунії, більшу частину Сербії, значні частини Хорватії та південні частини Словенії. Іноді цей термін включає всю Румунію, Сербію та Хорватії. Хоча вони не мають території на півострові, Угорщина та Молдова час від часу включаються до Балкан через культурну чи історичну приналежність, разом з усією Хорватією та Словенією. Провінція Трієст на північному сході Італії за деякими визначеннями вважається частиною півострова. Найбільші міста — Софія, Белград, Стамбул, Афіни.

Назва

Етимологія Походження слова Балкани невідоме; воно може бути пов'язане з турецьким «грязь» (від пратюрк. *bal 'mud «грязь, глина; густа або клейка речовина», порівн. також тюрк. bal «мед») і турецьким суфіксом -an «болотистий ліс»Current Trends in Altaic Linguistics; European Balkan(s), Turkic bal(yk) and the Problem of Their Original Meanings, Marek Stachowski, Jagiellonian University, p. 618. або перським bālā-khāna 'великий високий будинок'. Термін використовувався в основному за часів Османської імперії. І в османській, і в сучасній турецькій означає «ланцюг лісистих гір».

Історичні назви та значення

Класична античність і раннє середньовіччя Від класичної античності до середньовіччя Балканські гори називалися місцевою тракійською назвою Гемус. Згідно з грецькою мітологією, тракійський правитель Гемус був перетворений Зевсом на гору як покарання, і гора була названа його ім'ям.Ovid, Metamorphoses 6.87–89 Також був запропонований інший варіант назви. Д. Дечев вважає, що Гемус () походить від тракійського слова *saimon, «гірський хребет». Третій варіант полягає в тому, що «Гемус» походить від грецького слова haima (), що означає «кров». Міт стосується боротьби між Зевсом і монстром/титаном Тифоном. Зевс поранив Тифона ударом грому, і кров Тифона впала на гори, давши їм назву.

Пізнє середньовіччя та османський період Найдавніша згадка про назву з’являється на арабській мапі початку XIV століття, на якій Гемайський півострів згадуються як Балкани. Перший раз, коли назва «Балкани» була використана на Заході для гірського масиву в Болгарії, була в листі, надісланому в 1490 році папі Інокентію VIII Буонакорсі Каллімако, італійським гуманістом, письменником і дипломатом. Османи вперше згадують про Балкани в документі 1565 року. Існує також твердження про інше більш раннє булгаро-тюркське походження популярного в Болгарії слова, однак це лише ненаукове твердження. Це слово використовувалося османами в Румелії в його загальному значенні гори, як-от Kod̲j̲a-Balkan, Čatal-Balkan і Ungurus-Balkani̊, але воно застосовувалося до Гемайського півострова в цілому. Назва досі збереглася в Центральній Азії через (Балканські гори) і Балканський велаят Туркменістану. Англійський мандрівник ввів цей термін в англійську літературу наприкінці XVIII століття, а інші автори почали застосовувати цю назву до ширшої території між Адріатичним і Чорним морями. Концепція «Балкани» була створена німецьким географом в 1808 році, який помилково вважав їх домінуючою центральною гірською системою Південно-Східної Європи, яка простягається від Адріатичного до Чорного моря. У 1820-х роках «Балкани стали улюбленим, хоча ще й не виключним терміном поряд з Гемусом серед британських мандрівників... Серед російських мандрівників, не настільки обтяжених класичною топонімікою, Балкани були терміном, якому віддали перевагу». У європейських книгах, надрукованих до кінця 1800-х років, Гемайський півострів був також відомий як Іллірі́йський піво́стрів або німецькою Illyrishe Halbinsel.

Еволюція терміна в XIX-XX століттях

Термін Балкани не використовувався в географічній літературі до середини XIX століття, оскільки вже тоді такі вчені, як Карл Ріттер, попереджали, що півостровом можна вважати лише частину на південь від Балканських гір, і вважали, що її слід перейменувати на «Грецький півострів». Іншими видатними географами, які не погоджувалися з Цойне, були , , та Альбрехт Пенк, тоді як австрійський дипломат у 1869 році для тієї самої території використовував термін Südosteuropäische Halbinsel («Південно-східний європейський півострів»). Однак після Берлінського конгресу (1878 р.) виникла політична потреба в новому терміні, і поступово термін «Балкани» став більш популярним, але на мапах північний кордон пролягав у Сербії та Чорногорії без Греції (лише зображувало окуповану Османською імперією територію частини Європи), тоді як югославські мапи також включали Хорватію та Боснію. Термін Балканський півострів був синонімом європейської Туреччини, політичних кордонів колишніх провінцій Османської імперії.

Широке використання цього терміна почалося в самому кінці 19-го та на початку 20-го століття, коли термін був прийнятий сербськими географами, особливо Йованом Цвіїчем. Це було зроблено з політичних міркувань як підтвердження сербського націоналізму на всій території південних слов'ян, а також включало антропологічні та етнологічні дослідження південних слов'ян, через які стверджувалися різні націоналістичні та расистські теорії. Завдяки такій політиці та югославським мапам цей термін було піднесено до сучасного статусу географічного регіону. Термін набув політичних націоналістичних конотацій, далеких від свого початкового географічного значення, що виникло внаслідок політичних змін від кінця XIX століття до створення Югославії після Першої світової війни (спочатку Королівство Сербів, Хорватів і Словенців у 1918 році). Після розпаду Югославії, починаючи з червня 1991 року, термін Балкани набув негативного політичного значення, особливо в Хорватії та Словенії, а також у повсякденному вживанні у всьому світі для військових конфліктів і фрагментації території (див. Балканізація).

Південно-Східна Європа Частково через історичні та політичні конотації терміна Балкани, особливо після військових конфліктів 1990-х років у Югославії в західній половині регіону, термін Південно-Східна Європа стає все більш популярним. Ініціатива Європейської Унії 1999 року називається саме Пакт стабільності для Південно-Східної Європи. У 2003 році інтернет-газета Balkan Times перейменувала себе в .

Дефініції та межі

Балканський півострів Балканський півострів омивається Адріатичним морем на заході, Середземним морем (включаючи Іонічне та Егейське моря) і Мармуровим морем на півдні та Чорним морем на сході. Його північну межу часто називають річками Дунай, Сава та Купа. Загальна площа Балканського півострова становить близько (трохи менше, ніж Іспанія). Півострів, як правило, входить до регіону, відомого як Південно-Східна Європа.

В даний час Італія володіє невеликою територією навколо Трієста, яка за деякими давнішими визначеннями вважається частиною Балканського півострова. Однак італійські географи зазвичай не вважають регіони Трієст та Істрія частиною Балканського півострова.Istituto Geografico De Agostini, L'Enciclopedia Geografica – Vol. I – Italia, 2004, Ed. De Agostini p. 78

Балкани Кордони Балкан пов'язані з багатьма суперечливими визначеннями. Універсальної згоди щодо складових регіону не існує. За більшістю визначень цей термін повністю охоплює Албанію, Боснію та Герцеговину, Болгарію, Грецію, Косово, Чорногорію, Північну Македонію, європейську Туреччину, узбережжя Румунії, більшу частину Сербії, значні частини Хорватії та південні частини Словенії. Цей термін іноді охоплює всю Румунію та Сербію. Провінція Трієст в Італії, хоча за деякими визначеннями й належить до півострова, загалом виключена з Балкан. Угорщина та Молдова іноді включаються в дискусії про Балкани через культурну та історичну приналежність. Часто до Балкан відносять всю Хорватію та Словенію.

Термін Південно-Східна Європа також використовується для регіону з різними визначеннями. Окремі балканські держави також можна вважати частиною інших регіонів, включаючи Південну Європу, Східну Європу та Центральну Європу. Туреччина, включаючи її європейську територію, входить до Західної Азії або Близького Сходу.

Термін Південно-Східна Європа також використовується для регіону з різними визначеннями. Окремі балканські держави також можна вважати частиною інших регіонів, включаючи Південну Європу, Східну Європу та Центральну Європу. Туреччина, включаючи її європейську територію, зазвичай входить до Західної Азії або Близького Сходу.

Західні Балкани

Західні Балкани — це політичний неологізм, який використовувався для позначення Албанії та території колишньої соціалістичної Югославії, крім Словенії, з початку 1990-х років. Регіон Західних Балкан, використовуваний виключно в загальноєвропейській лексиці, приблизно відповідає території Динарських Альп. Східних Балкан немає.

Інституції Європейської Унії зазвичай використовують термін Західні Балкани для позначення балканської території, яка включає країни, які не є членами Європейської Унії, тоді як інші посилаються на географічні аспекти. Кожна з цих держав, як і Молдова та Україна, мають на меті стати частиною подальшого розширення Європейської Унії та досягти показників демократії та трансмісії, але до того часу вони будуть тісно пов’язані з програмою очікування Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю перед ЄУ. Хорватія, яка вважається частиною Західних Балкан, приєдналася до ЄУ у липні 2013 року.

Критика географічного визначення