Кури́лівка — село в Україні, у Понорницькій селищній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Населення становить 116 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Мезинська сільська рада.

Географія Селом тече річка Студенка.

Археологія У селі Курилівці та її околицях виявлені поселення 9 археологічних культур починаючи з мезоліту .

Історія Курилівка виникла в 1670-х рр. на місці середньовічного поселення. – починку Стонки (Стогони, Стоюн) Спаського Новгород-Сіверського монастиря на озері Стоюн біля Десни (нині піщана Попова тераса біля сінокосів урочища Стонки).  Починок Стонки згаданий в монаршій грамоті 1551 р.. За переказом, спочатку на Поповій терасі в урочищі Дегтярне (нині Хуторище) оселився  запорізький козак Курило, предок археолога Василя Єлисейовича Куриленка (1930-2011). Козак мав на правому березі Лоски свою смолокурню (дігтярню) тому й отримав прізвисько Курило . По суті він є засновником села Курилівки.

За даними Генерального опису Лівобережної України – Гетьманщини 1768 р., в «деревне» Курилівці Понорницької сотні Чернігівського полку було на річці Лосці 4 двори (6 хат) та 4 бездворові хати, разом 10 хат, де проживало 49 душ (23 ч., 26 ж.) посполитих підданих Новгород-Сіверського Спаського монастиря на прізвища: Куриленко, Швець, Клешня, Ларков, Борисов, Наумов, Денисов. Площа земель Курилівки становила 63 десятини, з них 29 десятин займали 46 нив пашні, 34 десятини – сінокоси. Половину цієї землі, 33 десятини (15 нив та 9 сінокосів), мав 35-річний Куриленко Федір Григорович. Удвічі менше, до 17 десятин, землі мав 36-річний Ілля Степанович Куриленко – 13 нив та 7 сінокосів. Андрій Хомич Швець ­мав 14 нив, 4 сінокоси. А найменше землі, до 3 десятин на 4 нивах, було у Івана Ісайовича Клешні. Мешканці 4-х бездворових хат: Ларков, Борисов, Наумов та Денисова удова не мали ані пашні ані сінокосів.

Усі 46 нив орної землі курилівців знаходилися на відстані до 2 верст від «деревни» Курилівки в урочищах: Борок (Борочок Курилівський), Глинище, Дегтярне, Зініна Долина, Золісна, Клинська, Коло Млина, Курганки, Лиса Гора, Між Дорогами На Мізин, Окольниця, Перехожий Рів, Під Бором, Під Городи, Під Мізин, Під Студінку, Порошки, Портки, Посеред Поля, Хвеськовий (Феськовий) Ровок, Усаровщина, Язевий (В’язевий) Ровок.

Сінокоси курилівців знаходилися на річці Лосці та по обидві береги Десни в урочищах: Болото, Виванцова Заплавля, Вовча Плавля, Дробишине, Дятлац, Зубков Рів, Колостоля, Лежача В Лузі За Десною, Мідоси, Печалка, Пороми, Теменок, Стовпище, Стонки, Устров.

У 1768 р.під Курилівкою було 6 рибальських монастирських озер: Хустне, Лоське, Близни, Касуля, Стоюн, Дятелець .

За даними опису Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 рр., «деревня» Курилівка Понорницької сотні Чернігівського полку належала Новгородському Спаському монастирю. Вона знаходилося за 1 версту від «деревни» Карасівки, за 2 версти від «деревни» Сухомлинівки,  за 2 версти від села Гнатівки, на проїжджій дорозі з Новгородка на Вишеньки. Курилівка стояла на піщаному місці неподалік річки Десни, по правій стороні, при житлах курилівців протікала річка Лоска, яка тут же впадала в Десну. У Курилівці було 8 дворів (9 хат) монастирських посполитих .

За статистичними даними 1859 р. в казенній «деревне» Курилівка Кролевецького повіту, розташованій на річці Лосці, було 27 дворів, 176 жителів (86 ч., 90 ж.) .

За даними 1883 р., в Курилівці нараховувалося 46 дворів, 265 мешканців (139 ч., 126 ж.), з них лише 4 чоловіків були грамотними. Щовесни деякі курилівці їздили працювати хліборобами на Дон. Площа курилівських земель становила 450 десятин, з яких 188 десятин займав Курилівський бір, на правому березі річки Лоски, якраз напроти Тиманівського бору, що на лівому березі Десни. Курилівський бір не вирубувався. Курилівці займалися сплавом лісу тільки з Лосківського та Карасівського борів. Вони ганяли плоти по Десні та Дніпру не далі Кременчука . За спогадами старожилів, спочатку колоди лісу сплавляли по Лосці до Десни. Сплавники направляли баграми колоди за течією річки Лоски до греблі млину, де підіймали рівень води в ставку, закривали шандори (заставки). Потім підганяли і вирівнювали колоду до колоди й направляли в стрімкий потік по дерев'яній ринві, стежачи за тим, щоб колоди не пошкодили її. У весняні паводки ліс не сплавляли, щоби уникнути руйнування земельних гребель та їхніх пропускних споруд.

За Курилівським бором йшла пашня курилівців на південь в бік села Мізина, усього 117 десятин, у середньому 2,7 десятини пашні на двір. З рогатої худоби в Курилівці було: 3 волів, 59 корів, 19 голів молодняка, 95 коней, 15 лошат, 87 овець, 66 свиней, 5 кіз .

У 1924 р. «деревня» Курилівка  підпорядковувалися Мізинській сільраді Понорницького району Глухівської округи, у ній було 67 дворів, 440 мешканців .

У 1926 р. в Курилівці Мезинської сільради Понорницького району Глухівської округи, було 68 дворів, 427 мешканців Список населених місцевостей Глухівщини / УСРР‒ЦСУ. Глухівське Округове Статистичне Бюро. ‒ Глухів: Друкарня В-ва "Червоне Село”, 1927. с.28..

17 вересня 1930 р. в селі Курилівка народився Василь Єлисейович Куриленко (16.03.2011) народний археолог, засновник археологічного музею в селі Мізин.

У 1972 р. в Курилівці знайшли в урочищі Голе Болітце древній човен доби мезоліту. Неподалік на сипучих пісках курилівці натрапили на давнє поховання ХІІІ століття, що зветься Татарським кладовищем. Мабуть, в цьому місці була битва з татарами загону сіверців з Радичівської фортеці. Проведені археологом Куриленком В.Є дослідження околиць Курилівки виявили 9 археологічних культур . Отже, люди проживають там над Десною безперервно 7 тисячоліть.    

У 2013 р. в селі Курилівка була одна вулиця – ЛІСОВА; урочища – СТАВНИЩЕ, ДУБИНА, ПОМІРКИ (ПАМІРКИ), СОКИРКИ, ХУТОРИЩЕ, ПОПОВЕ, ГОЛОДОВЕ, ГІРОЧКИ, ТАТАРСЬКЕ КЛАДБИЩЕ; яр – КОВАЛЬОВА; гребля – НАКОТ; річка – ЛОСКА; озера – МОСКОВСЬКЕ, СТАРИК, ХУСНА, ДЕСЕНКА, ТИХЕ, ГОЛЕ БОЛІТЦЕ; гори – КОЗМАКОВА, ЛІСНІЧА, КРАСНІ ГОРКИ, БУГОР ЛІСНИЦТВО; луги – КАДУНОВ ГРУДОК; ТУГАЄВ ГРУДОК, ЮРЧИХА; острови – ДУБИНА, ІГНАТІВСЬКИЙ; балки – КАРАСІВА, ЛОЩЕНСЬКА, СТУДІНСЬКА; шлях – ШВЕДСЬКА ДОРОГА; калюжі – ХОМИНА, КИРИЛИНА, МИТКОВА; джерело – ГЕНІНА КРИНИЦЯ; поля – ЧЕРЕПИЦЯ, КОСУЛЯ

Найбільш відома на сьогодні Шведська дорога – накот з колод, зроблений шведами в 1708 р. для проходження їхнього війська по болоту від Карасівки до Курилівки (нині грунтова дорога по греблі від Карасівки до мосту через річку Лоску на місці Курилівського монастирського млину біля Курилівки). Найбільш призабуте урочище Стовпище знаходиться на найвищому острові в казковій за красою Дубині, що на лівому березі Лоски. Там стояв стовп Перуну. Навпроти на правому березі Лоски знаходиться урочище Печалки (Стогони), воно тягнеться до урочища Курганки понад краєм Курилівського Бору. Нижче в лузі лежить урочище Стонки, теж молитовне місце сіверців до своїх небесних богів, що прихистили душі їхніх предків.

12 червня 2020 р., відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Понорницької селищної громади.

19 липня 2020 р.в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Видатні люди Куриленко Василь Єлисейович (17.09.1930-16.03.2011) Радянський та український археолог, історик, митець, засновник Мезинського археологічного науково-дослідного музею.

Примітки

Посилання Погода в селі Курилівка