Поко́шичі — село в Україні, у Понорницькій селищній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Населення становить 543 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Покошицька сільська рада.

Вперше згадується 1708 року. У 1866 році — 217 дворів, 1268 жителів, мурована Троїцька церква (1780), у 1897 році — 388 дворів, 2311 жителів, земська школа, бібліотека

Географія У селі бере початок річка Студенка.

Символіка На гербі зображені дві перехрещенні бойові коси, що вказує на назву села (герб є промовистим). Зелений колір означає траву, що також веде до слова косити. Козацький малиновий хрест свідчить про козацькі подвиги. Соловейко, що сидить на хресті, символізує красу навколишньої природи і гарні місця щоб послухати пташині трелі. Також герб можна трактувати як оспівування пташкою славетного минулого села.

Історія О.Лазаревський у своїй праці “Малороссийские посполите крестьяни (1648-1783 гг.)” згадує козаків с. Покошич (Покосиць?) при суперечці за угіддя з монахами Новгород-Сіверського Спаського монастиря так усвідомлювали еволюцію поземельних відносин у Гетьманщині: “…Когда, при помощи Божіей, малороссіяне з гетманом Богданом Зеновіем Хмельницким кровію своею освободили Малую Россію от ярма лядскаго и от держави польських королей, – писали вони в скарзі на утиски НовгородСіверського Спаського монастиря, – а пришли в подданство всероссійскаго монарха великаго государя Алексея Михайловича, в ту пору на обоих сторонах Днепра вся земля была малороссіян сполная и общая, потамист, покамист они первее – под полки, а в полках под сотне, а в сотнях под местечка, села и деревне и в оных под свои жилища, двори, доми и футори осягли и позаймали; и потому сталися все добра (именія) малороссіянам быть властными чрез займы. Оніе ж займи свои малороссіяне разными означали способами: одни оборували, другіе – копцами обносили и рвом окопували, кляками ограничили и что хотеали в тех займах строили, гаи возращали и сади заводили, футори, слободы, деревне, села на свое имя селили, к себе на користь приводили, на болотах, где видели к устроенію мельниц места, там оніе стороили…”.

“В цьому оповіданні, – на думку О.Лазаревського, – повна історія поземельної власності в Малоросії”. Тому-то пізніші історики, які вивчали минуле Гетьманщини, так “полюбили” цитувати цей документ (Д.Багалій, В.Барвінський, М.Ткаченко, В.Смолій, К.Стецюк, В.Дядиченко, О.Гуржій та ін.).Еволюція структури селянства та його оподаткування в Україні (друга половина XVII – XVIII ст.

Село було центром Покошицької волості Кролевецького повіту.

У 1926 — село, центр сільради Понорницького району Глухівської округи, 445 дворів, 2198 мешканцівСписок населених місцевостей Глухівщини / УСРР‒ЦСУ. Глухівське Округове Статистичне Бюро. ‒ Глухів: Друкарня В-ва "Червоне Село”, 1927. ‒ 66 с.,с.29.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Понорницької селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська93698.84%російська101.06%білоруська10.10%Усього947100%

Відомі люди Артюшенко Петро Миколайович (1957—2019) видатний український селекціонер та агроном, автор найпоширеніших сучасних сортів озимих пшениць. Загорська Меланія Овдіївна, до шлюбу Ходот (1837—1891) — українська співачка, перша виконавиця ролі Наталки Полтавки. Побелян Микола Федорович (1948—2017) — український поет, літератор, педагог, учитель-методист, член Національної спілки письменників України. Ходот Андрій Варфоломійович (1816—1869) — український медик часів Російської імперії. Остапенко Олег Миколайович

Див. також Покошицька селянська спілка Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Примітки

Посилання

Погода в селі Покошичі