Prototocyon — викопний рід великих псових, ендемічний для Південної та Північної Америки, який існував від середнього до пізнього плейстоцену — приблизно від 781 000 до 12 000 років тому.
Опис Protocyon був гіперхижаком, на що вказують його зубні адаптації. Як і багато інших великих псових, він, найімовірніше, полював зграєю. Його здобиччю ставали травоїдні та листоїдні тварини середнього розміру, а сліди укусів на скам’янілостях свідчать, що він міг полювати навіть на . Знахідка корінного зуба в місті Санта-Віторія-ду-Палмар (Бразилія) свідчить про вагу цієї особини в межах 25–37 кг, що є доволі невеликим розміром порівняно з іншими псовими, зокрема жахливим вовком. Проте, попри відносно невеликі розміри, ізотопний аналіз показав, що його раціон частково збігався з раціоном Smilodon populator — шаблезубого котового. Це свідчить про потенційну конкуренцію за одну й ту ж здобич.
Таксономія Protocyon описаний Гібелем в 1855 році та віднесений до родини псових (Canidae) Карролом в 1988 році. Будучи представником лінії Cerdocyonina, найближчим сучасним родичем Protocyon, ймовірно, є Speothos venaticus.
Палеобіологія P. troglodytes полював на Notiomastodon platensis, Megatherium americanum, Toxodon platensis, та . На відміну від сучасних йому хижаків — Smilodon populator та , — ізотопний аналіз зубної емалі свідчить, що P. troglodytes у Бразильському міжтропічному регіоні (BIR) віддавав перевагу відкритим саванним середовищам.
Ареал Викопні рештки Protocyon були виявлені в таких геологічних формаціях: Ньюапуа та в Болівії, Ворохуе в провінції Буенос-Айрес, Аргентина, в Еквадорі, в Уругваї, бітумне родовище Менеде-Інсьярте у Венесуелі, а також на кількох ділянках у Бразилії, зокрема у формації Жандайра.
Крім того, скам’янілості псових із провалля Ойо-Негро в печерній системі Сак-Актун, Мексика, які спершу були ідентифіковані як рештки койота, були повторно класифіковані як рештки P. troglodytes (2019). Це вказує на те, що представники цього таксона також мешкали на півдні Північної Америки.
Примітки