Го́рбове — село в Україні, у Новгород-Сіверській міській громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Населення становить близько 200 осіб (станом на 2024 рік). До 2018 орган місцевого самоврядування — Горбівська сільська рада.

Історія На території села Горбове виявлено городища (6—3 ст. до н. е., 9—12 ст.) та поселення (9—12 ст.).

Село Горбове вперше згадується у грамоті 1551 р. щодо споконвічних угідь Новгород-Сіверського Спаського монастиря, зокрема його правобережного починку Березова Гряда на озерце Любивлі (біля нинішнього села Дігтярівки). Починок межував з селом Горбовим старим кордоном - «рубежем» в пустому (піщаному) лузі по «Путимскому перевозу» через Десну (нині залізничний міст) Русіна О. Б. Грамоти Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастирю. Український археографічний збірник. Нова серія. Т. 5. Вип. 2. Київ: Наукова думка, 1992. (Грамота 1551 р. московського царя Івана ІV (Грозного) Новгород-Сіверському Спаському монастирю). с. 144. . Там біля Горбова перетинала бродом через Десну древня Велика Путимська княжа дорога, що далі йшла понад східним краєм Собицького бору та через літописні Воронізьки ліси на Путимськ (нині Путивль).

У Горбові була Георгіївська церква, яка взяла собі назву церкви літописного Ігорева сільця, яке належало Київському князю Ігорю Олеговичу (? – 1147) . Археологи виявили Ігореве сільце на Селецькій горі між Горбовим та Гірками

1563 р. село було спалене князем Вишневецьким, який спусошив тоді Новгород-Сіверський та його округу.

Село Горбове згадане 1637 р., коли Новгород-Сіверський староста Олександр Пісочинський передав його єзуїтам, які в той час переоблаштували Спаський монастир на костел .

За козаків Горбове, як і сусідні Гірки разом «з дворцем и з станом Селецким», стало знову належати монахам Новгород-Сіверського Спаського монастиря.

Село Горбове зазначене ревізорами в Генеральному опису Гетьманщини 1769 р. як приналежне Спаському Новгородському монастирю. Село було розташоване в Новгородській сотні Стародубського полку, за 80 верст від полкового міста Стародуба та за 8 верст від сотенного містечка Новгородка. Горбове знаходилося на річці Ведьга (відтинку Десни) .

У відомості від 26 лютого 1769 р., поданій горбівськими священниками двоюрідними братами Назаром Івановичем та Василем Павловичем Короткевичами до комісії з Генерального опису Гетьманщини, зазначено, що їхня церква на честь святого великомученика Георгія була триверхою, дерев’яною, з одним престолом. При церкві була улаштована дзвіниця з трьома новими дзвонами. Поряд стояла нова шкільна хата, у якій проживав вчитель – дячок Сидір Йосипович Скрипченок, родом з села Горбове, 37 р., посполитого звання. При церкві був псаломщик – Данило Леонтьєв, 23 р., посполитого звання, з села Рословичі Києво-Софіївського монастиря Київського полку. Паламар – Семен Іванов, 30 р, посполитого звання, з містечка Орлівки Чернігівського полку. Ніяких володінь у церкви не було .

Горбівські священники Назар Іванович та Василь Павлович Короткевичі проживали у двох окремих дворах, які дісталися їм в спадок від свого прадіда – горбівського священника Григорія Короткевича. У дворі Назара Івановича знаходились світлиця з кімнатою, з сінцями та пекарнею, ще два амбари для поклажі, сарай для худоби. Священник проживав разом з шістьма його молодшими братами та сестрою. У дворі другого священника Василя Павловича теж була світлиця з кімнатою, сінцями та пекарнею, 2 амбари для поклажі, 2 сараї для худоби. Священники Короткевичі мали 13 нивок орної землі, наданої козаками й посполитими в ругу, тобто для отримання доходів як платні за церковну службу. Також священники мали три сінокоси в горбівських лугах по правій стороні Десни в урочищах Плавельці, Плоське та Білі Береги .

У 1778 р. в селі Горбове постала нова Георгіївська церква . Кошти на її будівництво надав власник села – Новгород-Сіверський Спаський монастир за безпосередньої участі його архімандрита Йосипа Томашевича .

За даними опису Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 рр., село Горбове Новгородської сотні Стародубського полку належало Новгород-Сіверському Спаському монастирю. Воно знаходилося за 7 верст від Новгорода-Сіверського, за версту від села Гірки, за пів версти від «деревни» Юхнове. Горбове розташувалося під горою при широкому лузі. В ньому була одна дерев’яна церква, 2 священники, 1 церковник, 2 двори (8 хат) виборних козаків, 21 двір (26 хат) козаків-підпомічників, 23 двори (32 хати), 2 безворові хати посполитих Новгородського монастиря .

У Державному архіві Чернігівської області збереглися сповідальні відомості горбівської Георгіївської церкви за 1791 р.

За даними перепису 1859 р. у селі Горбове була одна церква, 75 дворів, 660 жителів (322 ч., 338 ж.) та сільська школа

У 1897 р. — 162 двори, 987 жителів, земська школа.

За описом від 30 липня 1910 р. при Георгіївській церкві існувала церковно-приходська школа. Вона знаходилась у дерев’яному будинку (7,8 х 7,1 х 3,6 м), критому залізом, пофарбованому зеленою олійною фарбою. Споруда мала 5 вікон (1,2 х 0,7 м), одні двері та голландську піч .

За описом від 30 липня 1910 р., дерев’яна Георгіївська церква у селі Горбове 2-го благочинного округу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії стояла на цегляному цоколі, була обшита тесом, зовні і всередині пофарбована білою олійною фарбою, зверху покрита залізом, пофарбованим зеленою олійною фарбою. Довжина церкви разом з дзвіницею становила 9 сажнів 2 аршини (20,5 м), найбільша ширина – 7 саж. ½ арш. (15,3 м), висота до верху карниза – 4 саж. (8,5 м). На церкві була одна велика главка та одна мала (над вівтарем). Вікон – 21 шт., з них великих – 11 шт., малих – 10 шт.; дверей зовнішніх, стулкових, оббитих залізом – 3 шт., внутрішніх – 1 шт. Іконостас мав довжину 22 арш. (15,6 м), висоту – 5 арш. (3,6 м). Церква не опалювалась. Дзвіниця в 2 яруси, загальною висотою до верху карниза 7 саж. (14,9 м) .

У 1930 р. в Горбові побував мистецтвознавець Павло Жолтовський (1904–1986). Він зробив фото Георгіївської церкви та її схематичний обмір. На підставі цього обміру відомий дослідник української архітектури С. Таранушенко (1889–1976) зробив опис Георгіївської церкви, де визначив її як триверху, тризрубну – з двох квадратних в плані зрубів та одного шестигранного. У меншому квадраті зрубу знаходився вхідний бабинець, у більшому – центральна частина, у шестиграннику – вівтар. Таранушенко відзначив стрункі пропорції вівтаря і центральної частини. Зруби стін церкви були динамічно розгорнуті догори. Взагалі «компоновка плану Георгіївської церкви була незвичною, випадала з типових схем» .

Безбожники-більшовики у 1930-ті рр. зруйнували прекрасну культову споруду – церкву Святого Георгія. По війні рештки її кам’яного фундаменту використали для будівництва сільського клубу .

У 1988 р. в Горбові мешкало 462 жителі. Діяли 8-річна школа (нині закрита), ясла-дитсадок (нині закриті), ФАП, будинок культури, бібліотека.

У 2013 р. селі Горбові були кутки – СЕЛЕЦЬКАЯ, КИШКИНОВКА, ДУХНОВКА, ДЕРКАЧІВКА, РИНОК, САУТІНКА, ШЕПАКОВКА; урочища – БОЯРОВКА, РОЗСОХОТА, САІЧКІН, СЕЛЕЦКАЯ, ШЕПАКОВКА; рів – ВЕЛІКИЙ РОВ; озеро – ШЕВЕЛЬОВЕ .

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Новгород-Сіверської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації колишнього Новгород-Сіверського району, село увійшло до новоствореного Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Відомі люди Народилися український графік, ілюстратор багатьох книг для дітей Василь Євдокименко (1925–2005). український поет Розстріляного відродження Микола Скуба (*19 грудня 1907 — †24 жовтня 1937, Київ). український краєзнавець, громадський діяч Домоцький Борис Степанович (*1962).

Примітки

Джерела Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. За ред. А. В. Кудрицького — К., Українська Радянська Енциклопедія, 1990 Посилання

Погода в селі Горбове