Микола Олександрович Да́нченко ( 21 січня 1958, Київ — січень 2022, Київ) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1989 року. Син графіка Олександра Данченка і мистецтвознавця Олександри Данченко.

Біографія Народився 21 січня 1958 року в місті Києві. 1982 року закінчив Київський художній інститут, де його викладачами були зокрема Микола Стороженко, Вілен Чеканюк.

Упродовж 1982—1992 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 2005 року — викладач кафедри монументально-декоративного мистецтва Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Жив у Києві, в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира 22.

Помер у січні 2022 рокуВиставка: «А ми тую славу збережемо». Творчість Працює в галузі монументального (вітраж, мозаїка) і станкового живопису, станкової і книжкової графіки. Серед робіт: монументальні твори цикл вітражів та мозаїки в середній школі смт Затоки Одеської області (1982—1983); цикли розписів «Молодь і світ» в Будиноку культури міста Новограда-Волинського Житомирської області (1986); «Пошуки коріння. Потоки інформації» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1988); «Пробудження» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1990); «Україна крізь сторіччя» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1991); «Жовта битва» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1995); в офісі «Укркоопреклами» в Києві (2002); живопис

«Затемнення» (1994); «Краєвид після битви» (1994); «Червона битва» (1994); «Повернення із зірок» (1994); «Блакитне весілля» (1994); «Олександр Меншиков у Батурині» (1995); «Учитель та Учні (Таємна вечеря)» (1995); «Виселення (Чорнобиль)» (1996); «Жовтий двобій» (1997); «Конотопська битва. Рік 1659» (2006). </div> Брав участь у художніх виставках з 1979 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1995 і 1997 роках.

Окремі роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» в Батурині.

Примітки

Література