Hesperocyon — вимерлий рід псових, який був ендеміком Північної Америки, від південної Канади до Колорадо. Цей рід з’явився в епоху — за північноамериканською наземною віковою шкалою часу ссавців (NALMA) — тобто в середньому еоцені, приблизно 42,5 — 31,0 мільйонів років тому.Paleobiology Database Collection 16626, Swift Current Creek, Saskatchewan, Canada. Authorized by Dr. John Alroy, entered by J. Alroy on February 18, 1993 Hesperocyon існував близько 11,5 мільйонів років
Таксономія Ваном та співавтори в 1999 році віднесли Hesperocyon до триби Borophagini, він вважається найдавнішим із псових, що еволюціонували після розділення гілок Caniformia (псовиді) та Feliformia (котоподібні) приблизно 42 мільйони років тому. Скам’янілості H. gregarius датуються щонайменше 37 мільйонами років, однак найстаріший відомий представник Hesperocyon має вік приблизно 39,74 мільйона років і належить до у (NALMA).
Підродина Hesperocyoninae родини псових, ймовірно, виникла з роду Hesperocyon і стала першою з трьох великих груп «собачих»: Hesperocyoninae (~40–30 млн років тому), Borophaginae (~36–2 млн років тому), Caninae — лінія, з якої походять сучасні псові (а саме: сірі вовки, лисиці, койоти, шакали і домашні собаки).
З роду Hesperocyon еволюціонували щонайменше 28 відомих видів Hesperocyoninae, які належать до таких п’яти родів: Ectopocynus (32–19 млн років тому), Osbornodon (32–18 млн років тому), Paraenhydrocyon (25–20 млн років тому), Mesocyon (31–15 млн років тому), Enhydrocyon (31–15 млн років тому).
Еволюція Цей рід примітивних псових є предком усіх наступних представників родини псових.
Морфологія Цей ранній представник псових, завдовжки приблизно 80 см, більше нагадував цивету або малого ракуна, ніж сучасного собаку. Його тіло та хвіст були довгими й гнучкими, тоді як кінцівки — короткими та слабкими. Втім, будова кісточок і розташування зубів свідчать про те, що це справді був представник родини псових. Ймовірно, він був всеїдним, на відміну від гіперхижих Borophaginae, які пізніше відокремилися від цієї лінії псових. На відміну від сучасних псових, Hesperocyon мав п’ять пальців на передніх і задніх кінцівках, а також глибоко розташований , що може свідчити про здатність лазити по деревах.
Викопні рештки Найдавніші викопні рештки Hesperocyon були знайдені в Саскачевані (Канада) і датуються періодом від 42,5 до 31,0 мільйона років тому. Наймолодші рештки були виявлені на пам’ятці Дог-Джо-Б'ют в окрузі Гошен, штат Вайомінг, і датуються (NALMA)— пізнім олігоценом – раннім міоценом, тобто також приблизно 42,5 — 31,0 млн років тому (за шкалою AEO – Approximate Evolutionary Origin).Paleobiology Database, Collection 17492, Dog Jaw Butte site, Goshen County, Wyoming. Authorized and entered by Dr. John Alroy, March 26, 1995.
Примітки