Микола́ївка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області.
З 2022 року входить до складу Сухополов'янської сільської громади. Населення становить 111 осіб (2021).
Історія
У VII–VI ст. до н.е. на території майбутніх Миколаївки та Погребів були поселення скіфських племен, з ІІ ст. до н.е. до І ст. н.е. — городища зарубинецької культури, з VII ст. — слов'янські городища.
В межах села розміщені могили 1778 року.
Найдавніше знаходження села на мапах 1812 рік.
Історично Миколаївка входила до складу:
Басанської сотні, Переяславського полку (1625–1781), Козелецького повіту, Чернігівського намісництва (1782–96), Пирятинського повіту, Малоросійської губернії (1797–1802), Прилуцького повіту, Полтавської губернії (1802–67), Гнилицька волость, Прилуцького повіту, Полтавської губернії (1867–1923), Турівського району, Прилуцького округу, Чернігівської області (1923–30), Малодівицького району, Чернігівської області (1932–62) Прилуцького району, Чернігівської області (1962–).
XVIII ст. Наприкінці XVII ст. гнилицькі степи північніше витоків річки Перевід, що раніше належали роду Вишнивецьких, починаються заселятися й розподілятися між козацькою старшиною, зокрема Іваном Обидовським, Григорієм Галаганом та Густинським монастирем.Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. 3 : [Полк Прилуцкий] (1893)
На початку XVIII ст. на межі Прилуцького і Переяславського полків тут формується слобода, яка заселяється посполитими з Гнилиці, Маціївки, Монастирища, Погребів, Прилук, Усівки та інших навколишніх сіл.Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК), ф. 58, оп. 1, кн. 177, арк. 1—153. Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 років. В 1730-х років село згадується як Андріївка.Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК), ф. 51, оп. 3, спр. 19374.
В 1740-х роках разом зі слободами і хуторами Старого Бикова і селами Білоцерківці, Веприк, Воронки, Козацьке, Красне, Згурівка, Усівка, поселення входило до Биківської волості й мало 69 дворів.Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК), ф. 51, оп. 3, спр. 19335. На відміну від більшості сіл Басанської сотні Миколаївка була не козацьким чи козацько-селянським, а суто селянським селом.Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського; Музей гетьманства. – К.: Видавничий дім "Стилос", 2004. – 418 с.
В 1744 році в селі було зведено дерев'яну церкву святого Миколая, що, ймовірно, вплинуло на нову назву села. Церкву було закріплену за Басанською протопопією Переяславско-Бориспольської духовної єпархії Православної російської церкви, що діяла в 1733–85 роках. З 1756 церква вела метричні книги місцевого приходу.Пархоменко В. Очерк истории Переяславско-Бориспольской епархии (1733-1785 гг.) в связи с общим ходом малороссийской жизни того времени. Полтава: Электрич. Типо-Лит. Торг. Дома И. Фришберг и С. Зорохович, 1908. 98 c.
В 1764 році разом з усією Биківською волостю село потрапило у власність останнього гетьмана Війська Запорізького Кирила Розумовського в межах його зречення від гетьманської булави. В цей час в селі нараховувалось 42 двори та півтори сотні мешканців. В селі працював млин, мешкані займалися землеробством, садівництвом, скотарством, рибальством.
До кінця століття кількість дворів в селі збільшилася до 79.Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК), ф. 990, оп. 1, спр. 118. Сповідальна розпис церков Басанської протопопії за 1748 рікЦентральний державний історичний архів України (ЦДІАК), ф. 990, оп. 1, спр. 414. Сповідальна розпис церков Басанської протопопії за 1763 рікЦентральний державний історичний архів України (ЦДІАК) ф. 51, оп. 3, спр. 19360. Ревізії Басанської сотні за 1750 р.
ХІХ ст. У першій половині ХІХ ст. Миколаївка продовжила перебувати у власності роду Розумовських:
Кирила Розумовського (до 1803), його сина графа генерала Петра Розумовського (1803–23), онука Кирила Розумовського та сина Ганни Розумовської Олексія Васильчикова (1823–54), його сина Петра Васильчикова (1854–61).
Помістя Розумовських-Васильчикових було в сусідньому селі Середівка.
В цей час кількість хат в селі зросла з 79 до 120, населення збільшилось більш ніж вдвічі, з близько чотирьох сотень до тисячі мешканців. В селі продовжувала діяти дерев'яна церква святого Миколая, яку в 1821 році було покрито новим куполом.
Після реформи 1861 року було засноване Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян (1861–66). В в 1868 році Церкву святого Миколая було оновлено, на той час у селі також діяли шинок, крамниця, кузня. У другій половині ХІХ ст. в селі було вже 263 хати, 22 вітряки.Шкоропад Д., Савон O. Прилуччина: Енциклопедичний довідник (укр.). Ніжин: TOB "Видавництво" Аспект-Поліграф", 2007. - 560 с. ISBN 978-966-340-221-5. Процитовано 20 грудня 2025.
ХХ ст. На початку ХХ ст. в селі налічувалося вже 315 господарств і 1809 мешканців. У селі діяли церковно-парафіївська школа та однокласне училище, де навчалося 114 хлопців і 39 дівчат.
З 1919 року село перейшло під радянську владу. У 1930 році тому ж році в межах колективізації було організовано артіль «Перемога», яку в 1973 році було приєднано до колгоспу «Комінтерн» (Погреби).
В 1937 році було зруйновано церкву св. Миколая.
У радянський час у селі діяв магазин, клуб і фельдшерсько-акушерський пункт. Кількість населення драматично зменшилася і у 1971 році нараховувала 165 дворів та 374 жителів.
В 1989 році на базі колгоспу Прилуцьке нафтогазовидобувне управління «Чернігівнафтогаз» створило підсобне господарство.
У 1995 році до села було підведено газопровід і водопровід.
До 2019 року орган місцевого самоврядування — Погребівська сільська рада.
Населення Розквіт села припав на середину ХІХ–початок ХХ ст., коли його населення зросло від 366 ревізійних душ у 1787 році до 812 жителів у 1803 році, 983 — у 1859 році та — 1777 у 1925 році.
Урбанізація та історичні катаклізми ХХ ст. вплинули на зменшення населення села до 374 осіб у 1971 році.
У 2001 році за даними перепису в селі проживало 111 осіб, 110 з яких вказали рідною мовою українську, одна особа — російську.
В 2008 році в селі проживало 96 осіб.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область) Примітки
Посилання Погода в селі Миколаївка