Річки Нової Зеландії використовуються для різних цілей і стикаються з низкою екологічних проблем. У гористій місцевості Північного острова річки глибокі, швидкоплинні і більшість з них не судноплавні. Багато річок Південного острова є плетеними. Судноплавні річки використовувалися для транспортування вантажів ще в ранній історії Нової Зеландії. Більшість річок країни має поверхневе живлення — дощове, або снігове.

Статистика В країні протікає велика кількість річок, проте переважна більшість з них є невеликими річечками та струмками.

Найдовшою річкою Нової Зеландії є річка Вайкато, її довжина становить 425 кілометрів. Найбільша за обсягом витрати води — це річка Клута / Мата-Ау із середнім потоком 614 м³/с. Найкоротшою річкою вважається річка Турангануї в місті Гісборн, завдовжки 1200 метрів.

Деякі з річок, особливо з широкими заплавами та зупинками, мають довгі автомобільні мости, що перетинають їх. Річку Ракая перетинає міст Ракайя, найдовший міст у Новій Зеландії (1757 метрів). Третій за довжиною міст — Естакада Вірокіно на шосе № 1, що перетинає річку Манавату.

Понад  км річок нанесено на карту в Новій Зеландії.

Загалом на Південному острові є близько 40 великих річкових систем, а на Північному — близько 30.

Використання

До колонізації островів європейцями, маорі часто використовували судноплавні річки (водні шляхи) для транспортування різних вантажів. Основним способом судноплавства по річках були вака (каное), зроблені з видовбаних колод великих дерев. У період ранніх європейських поселенців прибережне судноплавство було одним з основних методів транспортування вантажівNew Zealand's Burning: Overview of coastal shipping 1885 — Arnold, Rollo, Victoria Press, Victoria University of Wellington, 1994. В країні є 1609 км судноплавних внутрішніх водних шляхів; однак в сучасну добу вони вже не мають такого важливого економічного чи господарського значення.

Річки використовуються для комерційного туризму та рекреаційної діяльності, таких як рафтинг, веслування на каное, каякінг і водний транспорт. Банджі-джампінги, започатковані як комерційне підприємство новозеландським новатором, часто проводяться над деякими з найбільш мальовничих річок.

Більше половини електроенергії, виробленої в Новій Зеландії, припадає на гідроелектроенергетику. На багатьох річках побудовано гідроелектростанції, деякі з них повністю перегороджують річку, а інші направляють тільки частину води через шлюзи електростанції. Деякі з великих гідроелектростанцій як на Північному острові, так і на Південному використовують систему каналів для переміщення води між водозборами, щоб максимізувати виробництво електроенергії.

Збереження та забруднення Збереженню річок загрожують притоки з точкових і неточкових джерел забруднення. У минулому річки використовувалися для скидів забруднень із заводів та міських каналізаційних систем. З підвищенням екологічної обізнаності та прийняттям Закону про управління ресурсами 1991 року ці джерела забруднення стали менш проблемними. Забір води, особливо для зрошення, зараз є великою загрозою для багатьох річок. Сплеск розвитку молочного тваринництва збільшує витрати водних ресурсів. Крім того, оскільки молочне тваринництво у Новій Зеландії стає все більш інтенсивним та потребує все більшої кількості води, проблема загострюється.

Кислотний дренаж (AMD) з вугільної шахти Стоктон змінив екологію потоку Мангатіні на західному узбережжі. Шахта Стоктон також вимиває AMD в річку Ваймангароа, і нова шахта Кипарис збільшить цю кількість шкідливих викидів.

У низинних річках і струмках, які протікають через міські або скотарські райони, спостерігається високий рівень забруднення.

У звіті Мінекономрозвитку визначено велику кількість річок як придатних для виробництва гідроелектроенергії. Ця доповідь стривожила Партію зелених та ряд екологічних організацій через побоювання збільшення втрати води мальовничих струмків та річок, які ще мають доволі високий ступінь характеру первозданної природи.

Найдовші річки Нової Зеландії

Північний острівПівденний острів

Назва рікиДовжина (км)Площабасейну (км²)Впадає вПротікає регіонами1.Ваїкато42513 701Тасманове мореВаїкато2.Клута32221 960Тихий океанОтаго3.Вангануї2907380Тасманове мореМанавату-Вангануї4.Таієрі2881865Тихий океанОтаго5.Рангітикеї2533948Тасманове мореМанавату-Вангануї6.Матаура240728протока ФовоСаутленд7.Ваїау217протока ФовоСаутленд8.Ваїтакі20911 820Тихий океанОтаго, Кентербері9.Кларенс2093280Тихий океанМарлборо10.Ореті2031160протока ФовоСаутленд11.Рангітаїкі1932849Тихий океанБей-оф-Пленті, Гокс-Бей12.Манавату1805898Тасманове мореМанавату-Вангануї13.Буллер1776501Тасманове мореВест-Кост14.Ваїгоу1751977Тихий океанВаїкато15.Могака1722357Тихий океанГокс-Бей16.Ваїрау1703430протока КукаМарлборо17.Ваїау1653310Тихий океанКентербері18.Нгаруроро1641950затока Гок-БейГокс-Бей19.Ванґаєгу161Тасманове мореМанавату-Вангануї20.Мокау1581424Тасманове мореТаранакі21.Ваймакарірі1512590Тихий океанКентербері

Інші річки Моту (Пн.) — 147 км. Ракая (Пд.) — 145 км. Патеа (Пн.) — 143 км. Гурунуй (Пд.) — 138 км. Туракіна (Пн.) — 137 км. Ваїроа (Пн.) — 137 км. Ваїроа (Пн.) — 132 км. Аватер (Пд.) — 126 км. Руамаханга (Пн.) — 124 км. Сіра річка або річка Мавгера (Пд.) — 121 км. Рангітата (Пд.) — 120 км. Тукі Тукі (Пн.) — 119 км. Мотуека (Пд.) — 116 км. Ваїтакі (Пд.) — 111 км. Апарима (Пд.) — 102 км.

Див. також Вода в Новій Зеландії Навколишнє середовище Нової Зеландії Накази щодо збереження води в Новій Зеландії Озера Нової Зеландії Мости в Новій Зеландії Новозеландське гідрологічне товариство

Нотатки

Посилання

Література

Посилання

Національний інститут водних і атмосферних досліджень — Національний центр водних ресурсів Wild Rivers — кампанія із захисту річок Whitewater NZ (колишня Новозеландська рекреаційна асоціація веслування на каное) Мінприроди — інформаційна сторінка про воду