Костянти́нів — село Роменського району Сумської області (Україна) на річці Сула. Населення - 14 осіб. Входить до складу Недригайлівської селищної громади.

Географія

Село Костянтинів знаходиться на правому березі річки Сула в місці впадання в неї річки Хусь, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Бродок, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Ракова Січ, на протилежному березі — села Курмани і Березняки. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.

Історія Містечко засновано Яремою Вишневецьким у першій половині 17 століття на території Речі Посполитої.

До 1648 на схід від села проходив державний кордон між Річчю Посполитою та Московським царством, а до 1781-го — кордон між Гетьманщиною та Слобідською Україною.

У 17 ст. Костянтинів був торговельним містечком на важливому Ромоданівському шляху. Його населення тоді становило 17 тисяч мешканців.

Після відокремлення України від Польщі, Костянтинів став центром нової адміністративної одиниці Гетьманщини — Костянтинівської сотні Лубенського полку. Останнім сотником тут був відомий український державний діяч Степан Полетика, особистий приятель Гетьмана Кирила Розумовського.

З 1750-х рр. відома печатка Костянтинівської сотні з гербом: зображенням хреста, поставленого над перехрещеними шаблею та списом.

У ХІХ столітті містечко занепало й скоротилося до розмірів невеликого села. Його власниками були графи Головкіни, згодом — графи Хвощинські.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

До 2016 року орган місцевого самоврядування — Кулішівська сільська рада.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Недригайлівської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Недригайлівського району, село увійшло до складу новоутвореного Роменського району.

Церковна історія Ще в середині 17 століття тут стояла дерев'яна парафіяльна Василівська церква. 1780 року за указом митрополита Київського її розібрали і коштом графа Івана Головкіна звели нову, теж дерев'яну — Успіння Богородиці з бічним вівтарем святого Василія Великого. 1826 року з невідомих причин її теж розібрали і вже коштом Юрія Головкіна та частково, як свідчить закладна дошка сільської громади, звели цегляний храм — тридільний, однобанний. Він поєднав традиції української церковної архітектури, риси загальноімперського класицизму та впливи романтизму. За свідченням фахівців, це рідкісна за цільністю образу й досконалістю пам'ятка пізнього провінційного класицизму.

Храм закрили у 1930-х рр. представники окупаційної більшовицької адміністрації — його перетворили на зерносклад. Відновлений у 2007-2009. Перша (після відновлення) служба відбулася в серпні 2007 року. 28 серпня 2009 р. в церкві Успіння Пресвятої Богородиці освятили нові хрести.

28 серпня 2018 року святкову службу правив архієпископ Сумський і Охтирський Української православної церкви владика Мефодій з кліромЯрмоленко Тетяна Відроджуємо традиції // Сумщина. — 2018. — № 36. — 6 вересня. — С. 1.. Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська15998.76%російська21.24%Усього161100%

Примітки

Посилання Погода в селі Костянтинів

Джерела Алла Федорина. Молитва над Костянтиновим // Україна молода, №4, 12.01.2011 Ігор Скрипченко, Іван Оборовський. Недригайлівщина: у дзеркалі історії. Суми, 2010. С. 68-69.