Калі́ївка — село в Україні, у Шосткинській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 315 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Каліївська сільська рада. Розташовано за 25 км від райцентру.

Географія Село Каліївка знаходиться біля витоків річки Торкна. За 3,5 км розташоване село Гудівщина, за 5 км — село Вовна. По селу протікає струмок з загатами. Навколо села багато озер, у тому числі, озера Мачулище і Польове. Через село проходить автомобільна дорога .

Символіка На гербі на зеленому тлі (ландшафтний заказник Діброва) зображений засновник села Каліївки козак Калій на підкові, а з його боків зображені два озера, позначені козацькими хрестами. Підкова символізує, що козак знайшов вдале, щасливе місце для поселення між двома озерами у витоках річки Торкна.

Історія Каліївка була заснована козаками у 1650-х рр. за гетьмана Богдана Хмельницького (1595-1657) на землях слобідки Прокопівка, яка раніше, за поляків в 1640-х рр., захопила Биринські грунти у верхів'ях річки Торкна. За переказом, першим там поставив хату козак на прозвисько Калій, звідси – й назва села Каліївка.

У 1660 р. гетьман Юрій Хмельницький (1641-1685) подарував село Каліївку Чернігівській єпископії . Каліївка вперше значиться селом в універсалі гетьмана Івана Самойловича 1673 р., щодо маєтностей Чернігівської архієскопії . Отже, у селі Каліївці вже була церква святого Миколая.

Зберіглися сповідальні відомості за 1740-1787 рр. та метричні книги за 1782-1921 рр. прихожан церкви Святителя Христова Миколая в селі Каліївка Свіржської волості Новгородського повіту Чернігівської єпархії

За даними подвірного перепису Лівобережної України – Гетьманщини 1768 р. село Каліївка належало до володінь Чернігівського Борисоглібського кафедрального монастиря в Шептаківській сотні Стародубського полку. У селі була дерев’яна церква во ім’я Святителя Христова Миколая, збудована на монастирській землі, огороджена тесом. При церкві була дзвіниця, школа та двір священика Прокопія Євсієва. Вчителем у школі був дячок Іван Родіонов, син священика, харчувався з церковних доходів та з навчання дітей Прокопівки.У дворі священика стояли: світлиця, хата чорна (тобто без димоходу), два амбари, сарай, чулан з овином. У священика був робітник Іван Глушаков, 30 р., звання посполитого, наймався за 3 рублі за рік, жінка його Домнікія, 30 р. харчувалася з заробітків. Двору священика належали: – конопляний город посівом на один четверик; – оранка посівом на 15 четвертей; – 4 сінокоси в різних урочищах на 40 возів сіна

За даними опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр., село Каліївка Шептаківської сотні так само належало Чернігівському Борисоглібському монастирю. Воно знаходилося за 4 версти від села Прокопівки, в низовині при болоті. У Каліївці була одна дерев’яна церква, 2 священника, 2 причетника, 1 різночинець, 10 дворів (18 хат) виборних козаків, 13 дворів (21 хата) козаків-підпомічників, 1 двір (1 хата) козацького підсусідка, 32 двора (41 хата) посполитих Чернігівського катедрального монастиря

Православна церква в селі Каліївка позначена на 10-верстовій спеціальній карті Шуберта 1832 р. при транспортній, тобто облаштованій для проїзду гужового транспорту дорозі з Новгорода-Сіверського в Орловську губернію через Прокопівку, Каліївку, Дмитрівку, Жихове, Середина-Буду.

За переказом, каліївська церква згоріла в середині ХІХ століття. Нова Миколаївська церква в Каліївці була збудована у 1854 р.

У 1895 р. було розроблено проект щодо розширення каліївської церкви. За переказом, схожа церква була збудована в сусідньому селі Вовна (1887 р.).

В історії каліївської церкви прославився священик Яків Колосовський (1866-?), який вів переписку з письменником Л. Толстим (1828-1910), співчував за відлучення Толстого від церкви у 1901 р.

За даними страхового опису від 10 серпня 1910 р. Миколаївська церква в селі Каліївка була дерев’яна, на стояках, зовні та всередині обшита тесом, пофарбованим білою олійною фарбою, покрита залізом, пофарбованим зеленою олійною фарбою. Довжина церкви становила 10 сажнів (21,3 м), ширина – 6 саж. (12,8 м), висота до верху карниза – 3 саж. (6,4 м). На церкві була одна велика главка. Великих вікон – 17 шт., малих – 9 шт., дверей зовнішніх стулкових обшитих залізом – 6 шт., та 1 двері в середині. Іконостас довжиною – 8 арш. (5,7 м), висотою – 9 арш. (6,4 м), Дзвіниця в два яруси,  загальною висотою до верху карниза 7 саж. (14,9 м). Найближча до церкви чужа будівля – селянський житловий будинок – знаходився з західного боку в 20 сажнях (43 м). Церква збудована в 1854 р.

Страхова вартість Миколаївської церкви разом з іконостасом та дзвіницею становила у 1910 р. – 6000 руб. Вартість цього нерухомого майна визначили: замісник благочинного 2-го округу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії священник Покровської церкви села Пирогівки Василь Ковригін; священики села Прокопівка Петро Бобров та Олександр Крилов; виконуючий обов’язки псаломщика Тимофій Кобець; представники прихожан: селяни Федір та Дмитро Богданови, Григорій Лащенко .

За влади більшовиків, Миколаївська церква позбулася свого купола-главки та дзвіниці й стала клубом на 250 місць зі сценою на місці вівтаря. На сьогодні так само в церкві перебуває клуб та бібліотека

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років село було занесене на «чорну дошку».

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 400 осіб, з яких 154 чоловіки та 246 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 317 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська29393.02%українська226.98%Усього315100%

Примітки

Джерела

https://rada.info/rada/04391888/