Гали́на Степа́нівна Панчу́к (, село Каймоново Усть-Кутського району Іркутської області — , Хмельницький) — українська поетеса, прозаїк, авторка творів для дітей, краєзнавиця. Член Національної спілки письменників України (з 2005 року).
Біографія Народилася 19 липня 1953 року в селі Каймоново Іркутської області (Росія). Закінчила Кам'янець-Подільський педагогічний інститут (1977).
У 1977—1978 роках працювала вчителькою, у 1978—1985 — вихователькою дитячого садка у місті Прип'ять Київської області. У 1985—1986 роках вела літературну студію в Палаці культури міста. Після аварії на ЧАЕС у 1986 році переїхала до Хмельницького, де жила й працювала до кінця життя.
Померла 26 квітня 2008 року. Похована у селі Гриців Шепетівського району Хмельницької області.
Творчість Галина Панчук — авторка поетичних збірок: «Несезонний вирій» (Київ, 1996), «Голос вишні і бджоли» (Хмельницький, 2004).
Писала також поезії для дітей («Зозульчині черевички», 2002) та прозові твори («Ескізи моєї душі», 2006). Є співавторкою краєзнавчого дослідження «Літописний Гриців» (2008).
Її твори публікувалися в альманахах «Вітрила» (1995), «Золотий гомін» (1997), «Безсоння вишень» (2000), у хрестоматії «Літературна Хмельниччина ХХ століття» (2005), а також у газетах «Літературна Україна», «Самостійна Україна», «Подільські вісті», «Проскурів».
Тематика творчості Поезія Галини Панчук позначена глибоким ліризмом і філософським осмисленням людського життя. Провідною є тема роду й родової пам'яті як невід'ємної частини долі українського народу. Значне місце у її творчості займає чорнобильська тематика.
Література
Посилання