Джон Конрадс (, 21 травня 1942, Рига, Рейхскомісаріат Остланд — 25 квітня 2021, Сідней, Австралія) — австралійський плавець латвійського походження. Олімпійський чемпіон 1960 року, учасник 1956, 1964 років.
Життєпис Народився 21 травня 1942 року в Ризі в родині Яніса та Ельзи Конрадсів. Під час Другої світової війни, в серпні 1944 року, перед наступом радянської армії на Прибалтику, разом із сім'єю емігрував до Німеччини. 1949 року, після відмови американської влади в імміграційній візі США, родина переїхала до Австралії, до мігрантського центру в невеликому місті в Новому Південному Уельсі.
Почав займатися плаванням під керівництвом тренера . Був відібраний до резерву збірної Австралії на літні Олімпійські ігри 1956 року в Мельбурні, але участі в іграх не взяв. На в Кардіффі став триразовим чемпіоном у плаванні вільним стилем — на дистанціях 440 та 1650 ярдів та в естафеті 4×220 ярдів. Під час підготовки до наступних Олімпійських ігор 1960 в Римі встановив 8 світових рекордів на різних дистанціях від 200 м до 1650 ярдів.
У складі збірної Австралії взяв участь у літніх Олімпійських іграх 1960 року у Римі. На дистанції 1500 м вільним стилем став олімпійським чемпіоном із новим олімпійським рекордом. Також завоював дві бронзові медалі — на дистанції 400 м вільним стилем та в естафеті 4×200 м вільним стилем разом із Джоном Девіттом, Мюрреєм Роузом та Девідом Діксоном.
Протягом 1961—1963 років навчався в університеті Південної Каліфорнії. Пройшов кваліфікацію на Олімпійські ігри 1964 року в Токіо в естафету 4x200 м вільним стилем, але не брав участі в змаганнях і фактично пішов із плавання того ж року у віці 22 років.
Після спорту Після завершення спортивної кар'єри Конрадс протягом 6 років працював тренером із плавання в Парижі. Після повернення в Австралію керував австралійською філією косметичної компанії L'Oréal. Пізніше став генеральним директором із маркетингу компанії Ansett, а потім генеральним директором мельбурнської компанії Major Events, де, серед іншого, відповідав за проведення гран-прі Формули-1 у Мельбурні. Допомагав щодо заявки на проведення Олімпійських ігор у Сіднеї 2000 року і був директором компанії, яка керувала аква- та фітнес-центром .
1985 року з будинку Конрадса вкрадено його олімпійські медалі, які він описав в інтерв'ю австралійській газеті як свої «найцінніші речі». Міжнародний олімпійський комітет подарував Конрадсу набір копій медалей у рамці як заміну втраченим. Однак, за 24 роки потому, 2009 року, медалі з'явилися на ринку колекціонерів після того, як жінка з Джилонга спробувала продати їх онлайн. Вона купила їх на розпродажі за десять років до того, тому їй не висунули звинувачення в крадіжці. 2011 року медалі та особисті речі Конрадса придбав Національний музей Австралії.
Успішні періоди життя Конрадса чергувалися з періодами депресії, спочатку незначної, а потім дедалі серйознішої. Він був виступав на тему депресії, ґрунтуючись переважно на особистому досвіді. Він говорив, що навчитися справлятися з психічним захворюванням було найбільшим випробуванням у його житті.
Помер 25 квітня 2021 року в Сіднеї.
Сім'я
Батько — Яніс Конрадс; Мати — Ельза Конрадс; Сестра — , австралійська плавчиня, срібна призерка Олімпійських ігор 1960 року в естафеті 4×100 м вільним стилем.
Нагороди
1971 року, разом із сестрою Ілзою Конрадс, уведений до Зали слави світового плавання. 1987 року введений до . 2000 року нагороджений .
Посилання Джон Конрадс на Olympedia.org Джон Конрадс на Sports-Reference.com
Примітки