Погреби́ — село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 1969 осіб. Колишній центр Погребівської сільської ради.

Походження назви За однією з гіпотез ця місцина була сторожовим постом козаків, які стояли на чатах на випадок набігів татар і турків. За нею козаки на крутосхилах копали великі ями схожі на погреби, у яких зберігали порох, продукти харчування, а на випадок раптового набігу великого загону татар могли переховуватися у заплавах річки та таємних погребах.

За іншою версією тут були величезні випаси, які належали ігумену Київського Микільського монастиря, філія якого (Пивський, Пивогородиський монастир) знаходилася поруч із містечком Городище, за п'ятнадцять кілометрів звідси. Щоб не возити молоко кожного дня у містечко, пастухи копали великі погреби.

Географія

Село розташоване на березі річки Сухий Кагамлик, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Набережне, нижче за течією на відстані 1 км — село Коржівка. Річка в цьому місці утворює велику загату.

Через село проходять автомобільна дорога та залізниця, станція Рублівка.

Історія Виникло село в ІІ половині XVII століття. Заселене підданими Київського Пустинно-Миколаївського монастиря на землях, що належали раніше жителям містечка Городище (нині Градизьк). Але Рублівка - то сільце залежне від Власівки (на початку XVIII ст. у Власівській сотні мешкав мірочник-мельник Іван Рубель). У 1730 році в Погребах Городиської сотні Миргородського полку було 55 дворів, село належало ігумену монастиря Радимовичу (після 1786 року монастирські селяни перейшли у казну). Після ліквідації полкового устрою, 1781 року Погреби віднесені до Городиського повіту Київського намісництва. З 1795 року село входить до складу Кременчуцького повіту Малоросії, з 1802 року — до того ж повіту Полтавської губернії.

З початком радянської окупації на початку 1918 року село стало центром Погребівської волості. З лютого 1932 року до вересня 1937 року село відносилося до Харківської, а з 22 вересня 1937 року до Полтавської області.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 48 жителів села, що загинули від голоду.Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 12 вересня 1941 до 27 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 124 особи, загинуло на фронтах 269 односельчан. У Погребах розміщувався військовий шпиталь. Від ран померли в ньому 53 радянські бійці. Село було майже вщент зруйноване: з-понад 500 дворових господарств зруйновано 408.

1954 року Погреби радіофіковані, 1963 року проведено світло. У 1967 р. до складу селабуло приєднано територію села Рублівка. 

У 1979 року прокладено дорогу з твердим покриттям.

Демографія 1859 року у козацькому та власницькому селі налічувався 101 двір, мешкало 523 осіб.

1900 року — 262 двори, 1907 жителів, земська школа. 1910 року — 335 дворів, 2188 жителів. 1923 року — 2136 мешканців. За переписом 1926 року в Погребах у 480 дворах мешкало 2457 осіб.

Динаміка населення1859 1900 1910 1923 1926 1990 2001 20115231 9072 1882 1362 4572 2771 9691 785

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська191497.21%російська502.54%вірменська30.15%румунська10.05%інші/не вказали10.05%Усього1969100%

Економіка У селі працюють такі підприємства: агрофірма «Вересень» ТОВ «Рост Агро» ТОВ «Світ Бакалії» ТОВ «Агрофірма Мічуріна»

Інфраструктура У Погребах діє дільнична лікарня ветеринарної медицини, поштове відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Усмішка», амбулаторія загальної практики сімейної медицини, Будинок культури, бібліотека, вісім магазинів.

Село газифіковане. Є водопровід. <small>Будинок культури<small>Школа<small>Колишній дитячий садок

Архітектура У Погребах збудовані такі пам'ятники: В. І. Леніну (1947 рік); Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1956 року); пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (збудований 1956 року).

Культові споруди Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Збудована 1907 року. Дерев'яна, на мурованому цоколі. Згодом була приписана до Успенської церкви села Рублівка. "Церковно-парафіяльна школа в селі Рублівка існувала з 80-х рр. ХІХ ст., а в 1891 р. вона отримала приміщення. Попечителем школи був місцевий землевласник Іван Іванович Маклаков-Скавронський. Із 1893 р. і до Першої світової війни останнім завідувачем та законовчителем школи був священик о. Василій Біленький, випускник духовної семінарії із 32-річним педагогічним стажем... У 1913 р. в жіночій школі навчалися 57 дівчаток, серед них три іудейського віросповідання". У новітній час богослужіння проводяться у новозбудованому цегляному храмі з березня 1994 року. <small>Пам'ятник воїнам ДСВ<small>Різдвяно-Богородицька церква (УПЦ МП)

Відомі люди Максименко Володимир Григорович (1912—1994) — український радянський актор, народний артист Української РСР (1972). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1978). П'ясецький Володимир Анатолійович (1972—2016) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

Примітки

Джерела Погреби// Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. . ISBN 5-88500-033-6 Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.