Кокте́йль Мо́лотова, інша назва кокте́йль для Мо́лотова, в Україні також Банде́ра-смузі, узвар Банде́ри або узвар по-банде́рівськи — це загальна назва найпростішої саморобної запалювальної зброї на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту тощо), налитої в скляну ємність. Оскільки таку бомбу чи гранату легко виготовити з підручних матеріалів, її часто використовують під час партизанських та вуличних війн, акцій громадянської непокори.
Коктейль Молотова діє як запалювальний пристрій — він не є вибуховою речовиною (сам «коктейль»), чи вибуховим пристроєм («снаряд»).
Історія назви Цю назву запалювальній суміші дали фіни під час радянсько-фінської війни 1939—1940 років, назвали її «на честь» тогочасного радянського міністра закордонних справ В'ячеслава Молотова — одного з підписантів Пакту Молотова — Ріббентропа. Пакт окреслював сфери впливу Радянського Союзу та нацистської Німеччини. Зазначені в Пакті території в подальшому були швидко захоплені Радянським Союзом і Німеччиною відповідно.
Радянський Союз вторгся у Фінляндію 30 листопада 1939 року, всього за кілька місяців після поділу Польщі між ним і Німеччиною. Взимку 1939 — 1940 років Радянський Союз почав бомбардувати територію Фінляндії касетними бомбами РРАБ-3. Бомба була завдовжки 2,25 метра і діаметром 0,9 метра. Містила 60 маленьких запалювальних бомб. Завдяки хвостовому оперенню бомба крутилася при падінні, відцентровою силою розкидаючи маленькі бомби.
Попри обурення міжнародної спільноти Ліги Націй Молотов заперечував всі факти і натомість сказав, що СРСР з літаків не бомбить Фінляндію, а скидає продовольство та допомогу для населення. Відтак фіни прозвали радянську авіаційну бомбу РРАБ-3 «хлібними кошиками» Молотова. В супротив фіни за аналогією свої запальні пляшки назвали «коктейль для Молотова». Оскільки радянські танки того часу заправлялися легкозаймистим бензином, а не дизпаливом, «коктейлі» виявилися ефективним засобом їхнього знищення.
Спочатку назва вживалася тільки до суміші, що палає безпосередньо, але скоро назва закріпилася за виробом з пляшки з горючою сумішшю. З плином часу, а також, можливо, внаслідок спотворень при перекладі з однієї мови іншою, назва трансформувалася в «коктейль Молотова».
Застосування
Попередники Перше використання пристроїв, подібних до «коктейлів Молотова», зафіксовано 1871 року. Група жінок, відомих як «нафтовиці», допомагала Паризькій комуні, влаштовуючи такими гранатами підпали. Проте «нафтовиці» все ж були більше легендарним образом, а підпали скоювали звичайні члени комуни традиційними засобами. В цілому винахід «коктейлю Молотова» приписується багатьом повстанським рухам, але його радше винаходили багато разів незалежно один від одного.
XX століття Застосування в Першій світовій війні танків спонукало шукати способи ефективної протидії їм піхотою. Міцна броня могла пробиватися зв'язками гранат, які закидалися на дах танка, і саме цей засіб лишався основним. Проте вже тоді зафіксовано використання проти танків вогнеметів. Усі ці випадки об'єднує те, що з танками боролися добре озброєні регулярні війська. Повстанці в Марокко 1925 року намагалися обливати танки бензином, щоб потім підпалити, але тим самим наражали себе на небезпеку обстрілу машинами, що рухалися позаду.
У громадянській війни в Іспанії 1936 року республіканські сили послуговувалися проти націоналістів радянськими танками Т-26, БТ-5, та італійськими танкетками L3/35. В іспанців було дуже мало спеціалізованої протитанкової зброї, і деякий час бронетехніка мала перевагу. Проте саморобні протитанкові гранати з пляшок з горючою сумішшю в бою під містом Сесенья за 30 км від Мадрида дозволили фалангістам відбили атаку республіканської танкової колони. Республіканці також використовували аналогічні запалювальні гранати проти танків націоналістів. Дим проникав у відділення екіпажу, змушуючи його зупинити техніку чи й покинути її, а полум'я шкодило гумовим колесам.
У радянсько-фінській війні радянська армія набагато перевершувала фінську за кількістю танків: 2 тис. своїх проти 26 фінських. Однак танкам було складно перетинати фінські ландшафти з лісами, пагорбами та великими валунами. Це обмежувало маршрути просування танків, чим фіни користувалися для закидання їх пляшками із запальною сумішшю. Успіх такої тактики і зумовив закріплення фінської назви «коктейль Молотова». На заводі ALKO в селі Раям'яки було налагоджено випуск пляшок із запалювальною сумішшю з бензину та дьогтю. Всього за війну їх випустили 542 тис., а використали щонайменше 70 тис. із них. Фінські захисники підбили майже 2 тис. російських танків і близько 400 з них були знищені вогнем, переважно з «коктейлів Молотова».
Битва на річці Халхин-Гол 1939 року між Монголією та Маньчжоу-Го, стала причиною важких бої між японськими та радянськими військами. Не маючи протитанкового обладнання, японська піхота атакувала радянські танки пляшками з бензином.
Британське військове відомство, побоюючись нападу Німеччини, з 1940 року поширювало інструкції з виготовлення «коктейлів Молотова». До серпня 1941 року британська армія виготовила 6 млн «коктейлів» під назвою «Граната № 76» (відомі також як Albright & Wilson, AW) з бензеном і фосфором, але вони ніколи не використовувалися масово.
Радянський Союз під час німецько-радянської війни («Великої вітчизняної» в російській історіографії) 1941—1945 років взяв «коктейлі Молотова» на озброєння. В 1940 році було розроблено спеціальну запалювальну суміш із сірковуглецю, білого фосфору та гасу, названу КС («Качугин-Солодовник» за іменами винахідників, солдатами розшифровувалася як «коктейль смерті» чи «коньяк старий» за характерний колір). Такими бомбами знищили близько 2,5 тис. танків, САУ та бронемашин. З часом в СРСР розробили різні суміші та хімічні й піротехнічні запали. КС стали основою для «вогневих валів» або «вогневих полів» — замінованих територій, де звичайними протитанковими мінами підпалювалися численні пляшки з займистою сумішшю. Польська армія розробила суміш із сірчаної кислоти, цукру та хлорату калію, яка спалахувала при ударі, що усунуло необхідність у запаленому ґноті.
Коли Німеччина вторглася в Радянський Союз у червні 1941 року, німецькі війська зіткнулися з багатьма танками Т-26 і БТ, а також удосконаленими середніми танками Т-34 і добре броньованими важкими танками серії КВ. Основна німецька протитанкова зброя, 37-мм гармата Pak 36 AT, була вкрай неефективною проти них. Тож «Коктейль Молотова» став частиною арсеналу «Panzerknacker». Німецькі війська використали ідею бензинової бомби, беручи 5-игалонну каністру з бензином, що підпалювалася стандартною гранатою Stielhandgranate 24.
Конструкція та використання «коктейлів Молотова» не було секретом і для американських військ, вони використовувалися на навчаннях у Другій світовій війні, зокрема в Навчальному центрі хімічної війни у Форт-Белвуарі, штат Вірджинія. Проте широке бойове використання «коктейлів Молотова» американцями невідоме. Натомість США використовували «скляну гранату» МЗ з сумішшю на основі бензину, призначену для підпалу будівель.
Захисники Кібуца боролися в 1948—1949 роках за незалежність Ізраїлю «коктейлями Молотова».
«Коктейлі Молотова» використовувався угорцями під час повстання проти Радянського вторгнення 23 жовтня — 11 листопада 1956 року і меншою мірою під час Празької весни в серпні 1968 року.
«Коктейлі Молотова» застосовувалися в США під час протестів 1960-70-х років проти колоніальної агресії у В'єтнамі та расизму. В 1973 році ветерани Інтернаціональних бригад приєдналися до Руху американських індіанців у Вундед-Ні, стримуючи провладні сили «коктейлями Молотова» та іншою зброєю.
XXI століття Під час другої битви при Фаллуджі 2004 року морські піхотинці США, використовували пляшки із запальною сумішшю, зроблені з «однієї частини рідкого мийного засобу для прання, і двох частин бензину» для «випалювання» своїх ворогів з будинків.
Під час Арабської весни 2010—2012 років, у тому числі в Каїрі, проурядові сили закидали протестувальників коктейлями Молотова. Під час Бахрейнського повстання протестувальники використовували пляшки із запальною сумішшю проти сил безпеки.
У Бангладеш під час антиурядових протестів під час національних виборів 2014 року багато автобусів та автомобілів закидали «коктейлями Молотова».
В новітній історії України «коктейль Молотова» наймасштабніше використовувався демонстрантами-активістами під час протистояння внутрішнім військам 19-20 січня 2014 року, коли за допомогою суміші було спалено 6 одиниць технікиАкції протесту 19-20 Січня 2014р Українська Правда pravda.com.ua. А також 19-20 лютого 2014 року, коли було спалено 2 БТРи та 2 водомети під час спроби штурму урядовими військами барикад Євромайдану. Крім того, є свідчення українських журналістів, що спецпідрозділ «Беркут» теж використовував коктейль Молотова проти мітингувальників.
Аналогічна зброя застосовувалася на протестах у Гонконзі проти закону про екстрадицію 2019 року, у Портленді проти свавілля поліції та федеральних агентів 2020 року.
З початком Російського вторгнення в Україну (2022) коктейль Молотова почали масово використовувати проти російських окупантів. У місті Львів цей коктейль почали називати «Бандера-смузі» або «Узвар Бандери».
Рецептура і виготовлення Найперші запалювальні бомби такого типу були банками, в які запихався край просоченої бензином ковдри. При киданні ковдру підпалювали. Влучивши в гусеницю танка, вона заплутувалася там. Горіння пошкоджувало гумові колеса тодішніх танків, підпалювало карбюратор і дезорієнтовувало екіпаж.
Принцип дії «коктейлю Молотова» схожий із запалювальним боєприпасом. Легкозаймиста горюча суміш наливається в ємність, яка легко розбивається від удару об ціль. В результаті суміш розливається по поверхні та спалахує від запаленого ґноту, або самозапалюється від контакту з киснем повітря. Додаткові компоненти до пального в суміші використовуються для збільшення часу горіння, підвищення температури полум'я (та відповідно утруднення процесу гасіння такого полум'я) чи для кращого налипання до поверхні. Паливом слугують бензин, дизельне паливо, метанол, скипидар, реактивне паливо та ізопропіловий спирт, як окремо, так і в сумішах. До палива можуть додаватися розчинники, пінопласт, харчова сода, вазелін, дьоготь, смужки гуми, нітроцелюлоза, моторне мастило, гумовий клей, мийний засіб і господарське мило, що збільшують в'язкість суміші, сприяють її налипанню на ціль і/або створюють клуби густого диму. Для ґноту використовуються натуральні волокна, такі як бавовна або вовна — вони горять краще, ніж синтетичні (нейлон, віскоза тощо), які при горінні плавляться.Найпоширеніші рецептури запалювальної суміші: сучасна рецептура — 3/4 бензину на 1/4 мастила, 10-20 мл гудрону рецептура Че Гевари — 3/4 бензину на 1/4 мастила рецептура Вазовського — 2/4 бензину, 1/4 мастила, 1/4 етилового спирту + 10-20 грам сухої суміші дрібних алюмінієвих і залізних ошурок в тонкостінній скляній ампулі фінська рецептура — до бензину додають 10-20 мл гудрону радянська рецептура — рівні частини бензину, гасу і лігроїну, запал — тонкостінна ампула з сумішшю сірчаної кислоти, бертолетової солі і цукрової пудри французька рецептура — бензин і ацетон змішують в пропорції 1:1, додають 50 мл скипидару, потім поступово розчиняють у суміші подрібнений пінополістирол до утворення густого сиропу турецька рецептура — 70 % бензину, 10 % парафіну, 20 % мастила одеська рецептура (варіант французької; використовувалася, зокрема, в ході сутичок на вул. Грушевського) — 70 % бензину, 30 % подрібненого пінопласту, розчиненого до максимальної можливої концентрації в ацетоні. рецептура «Правого сектора» — натерти в стружку господарське мило, розчинити в підігрітому на водяній чи піщаній бані бензині чи дизельному паливі, додати алюмінієвої пудри. Така суміш може проплавити сталь.